лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


ЗАЯЧА КОНЮШИНА - Язвенник многолистный

(валашок жовтий, зайчик, заяча команиця, заяча конюшина, зільник, комушка)
Anthyllis polyphylla

Багаторiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче або висхiдне, розгалужене, до 60 см заввишки. Листки непарноперистi. Квiтки неправильнi, зiбранi у верхiвковi багатоквiтковi голівки; вiночок жовтий. Цвiте у червнi - липнi. Плід - біб. Росте по чагарниках, на узлiссях, лiсових галявинах. Для виготовлення лiкарських препаратiв використовують траву, зiбрану пiд час цвiтiння. Трава заячої конюшини мiстить флавоноїди, вiтамiни, дубильнi i мiнеральнi речовини. Галеновi препарати мають загальнозмiцнюючi, заспокійливі, в'яжучi, сечогiннi властивостi. Використовують при безсоннi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, захворюваннях нирок i сечового мiхура, дiабетi, при втомi. Мiсцево застосовують при укусах бджiл, для обробки ран i виразок, для розсмоктування доброякiсних пухлин. Внутрiшньо - настiй трави заячої конюшини (1:10) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Зовнiшньо - настiй трави (1:10) служить для примочок, компресiв, полоскань, промивання ран.


ЗЕЛЕНЧУК ЖОВТИЙ - Зеленчук жёлтый

(губаня жовта, земляний ладан)
Galeobdolon luteum

Багаторiчна трав'яниста рiдкоопушена рослина родини губоцвiтих. Стебло висхiдне, просте, зрiдка розгалужене, бiля основи червонувате, до 50 см заввишки. Листки простi, цiлiснi, супротивнi, черешковi, яйцеподібнi, подвiйно-зубчастi із срiблястими бiлими плямами. Квiтки - у шести квiткових кiльцях. Вiночок двогубий, жовтий; верхня губа довговiйчаста, лопатi нижньої губи яйцевиднi, середня лопать бiльша за бiчнi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - з чотирьох горiшкiв. Росте по всюди - в листяних лiсах i чагарниках. Для виготовлення галенових препаратiв використовують траву зібрану пiд час цвiтiння рослини. Зеленчук жовтий мiстить вiтамiни, мiкро- та макроелементи. Особливо багато в цій рослинi водорозчинних сполук кремнiю. Препарати зеленчука проявляють сечогiнну, протизапальну активнiсть. Використовують при аденомi простати, нефритах, уретритах, нетриманнi сечi, циститах. Внутрiшньо - настiй трави (1 ч ложка сировини на 200 мл окропу, настоювати 10 хв, процiдити) пити по 100 мл тричі на день пiсля їди.


ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ - Зверобой

(божа крівця, божа кровця, бождеревок, заяча кровця, іванок-провірник, кравник, кривавник, крiвця, криштальки, кров св. Івана, святоіванське зілля, стокрiвця)
Hyperucum perforatum

Багаторiчна трав'яниста рослина родини звiробійних. Стебло прямостояче, голе, вгорi розгалужене, до 60 см заввишки. Листки супротивнi, сидячi, цiлокраї, видовженоовальні, з просвiтчастими крапчастими залозками. Квiтки правильнi, двостатевi, п'ятипелюстковi, зiбранi у щиткоподібну волоть або нещiльну китицю; пелюстки золотаво-жовтi, з чорними крапками. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - коробочка. Звіробій звичайний росте на вiдкритих сухих мiсцях, на схилах, по чагарниках. Краса цієї рослини милує око незалежно від того, чи зацвітуть поодинокі рослини, розкидані серед трав, чи то цілі ділянки, де золотисті суцвіття звіробою наче сяють своєю красою. "Звіробій" - що за дивна назва, подумає дехто. Невже й справді ця рослина причетна до смерті звірів? Не раз доводилось чути це запитання. Та все зовсім не так. Наша назва є перекрученою з мови далеких кочових племен, які в минулому вторгалися на наші землі. Їхньою мовою ця рослина називається джерамбай, що означає зцілитель ран. Цією назвою кочівники підкреслювали цілющі властивості рослини. За лікарські властивості в народі звіробій називають здорова трава. Якщо зірвати квітку, то із квітоніжки досить часто витікає червоний сік, начебто рослина виділяє кров. У зв'язку з цим у народі є такі назви звіробою, як заяча крівця, кравник, молодецька кров, стокрівця. Для лiкарських потреб заготовляють траву звiробою пiд час цвiтiння. Трава звiробою мiстить флавоноїди, сапонiни, барвники, антибіотики, ефiрну олiю, вiтамiни, мiнеральнi i смолистi речовини. Галеновi препарати звiробою звичайного мають бактерiостатичну, в'яжучу, протизапальну, спазмолiтичну, ранозагоювальну дiю. Препарати звiробою звичайного використовують при гепатитi, холециститi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, жовчнокам'янiй хворобi, стенокардiї, нейродистонiї, проносах, гiнгiвiтах, стоматитах, опiках, капіляротоксикозі, атеросклерозi, гломерулонефритi, безсоннi, перевтомi, виразках i ранах гомiлки, рак молочної залози, лейкозах, анемiї, зобі, нервових розладах, набряках. Внутрiшньо - вiдвар трави звiробою звичайного (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти протягом 50 хв), пити по 50 мл тричі на день за 30 хв до їди; настоянку трави (20 г сировини на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 15 днiв) приймати по 40 крапель тричі на день. Зовнiшньо - настiй або вiдвар звiробою звичайного (1:10) служить для промивання ран, полоскання ротової порожнини, при гiнгiвiтах. Звіробій широко використовують як цінний косметичний засіб. Напаром або водним настоєм звіробою звичайного полощуть рот, щоб знищити неприємний запах. Щоб краще росло волосся на голові, втирають у шкіру настій із суміші трав звіробою, шавлії та кремени (1:1:1). Аби вивести луску і запобігти випадінню волосся, голову миють відваром п'яти ложок сухого звіробою на 1 л води. Звiробійна олiя (20 г свiжих суцвiть на 200 мл рафiнованої оливкової олiї, настоювати 15 днiв, процiдити) застосовується для змащування пошкоджених дiлянок шкiри, при радикуліті, болях у суглобах, полiартритi, ревматизмі, iшiасi, подагрi а також при ерозiї шийки матки і тривало незаживаючих виразках і ранах.


ЗІРОЧНИК СЕРЕДНІЙ - Звездчатка средняя

(мокрець)
Stellaria media

Дворiчна трав'яниста рослина родини гвоздикових. Стебло лежаче, до 30 см заввишки, цилiндричне, розгалужене. Листки супротивнi, цiлiснi, цiлокраї, бiля основи вiйчастi. Квiтки правильнi, двостатевi, дрiбнi, на довгих квiтконіжках, пелюстки бiлi. Цвiте у березнi - жовтнi. Плід - коробочка. Росте на засмiчених мiсцях, бiля жител, як бур'ян у городах i садах. Для виготовлення лiкарських форм використовують траву, яку збирають протягом усього часу цвiтiння. Трава зiрочника середнього мiстить вiтамiни, дубильнi речовини, сапонiни, флавоноїди, мінеральні речовини. Галеновi препарати зiрочника середнього покращують роботу серця i нервової системи, зменшують больовi вiдчуття, мають кровоспинну, протизапальну, антисептичну дiю. Застосовують при хворобах селезінки, печiнки, жовчного мiхура, пневмонiї, бронхiтi, геморої, кровотечах, тиреотоксикозi, катарактi. Мiсцево - примочки настою зірочника середнього при вуграх, висипах на шкiрi, тривалонезаживаючих гнiйних ранах, пухлинах. Внутрiшньо - настiй трави зiрочника середнього (1:10) приймати по 1 ст ложцi тричі на день за 15 хв до їди. Сік iз свiжої трави з медом (50 мл соку i 10 г меду) розмiшати i вживати по 2 ст ложки на прийом. Зовнiшньо - настiй трави зiрочника (10 г сировини на 1 л окропу, кип'ятити 5 хв, настоювати 4 год) служить для компресiв, примочок i промивань.


ЗОЗУЛИНЕЦЬ БЛОЩИЧНИЙ - Ятрышник клопоносный

Orchis coriophora
Hyperucum perforatum

Б агаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби кулясті або яйцевидні, іноді (дуже рідко) довгасті. Стебло циліндричне або злегка гранчасте, до 40 см заввишки, вкрите листками майже до суцвіття. Листки сизувато-зелені, досить численні (до 8–10), лінійні або лінійно-ланцетні, гострі, спрямовані вгору; нижні – до 8–9 мм завширшки; верхні – згорнуті навколо стебла. Квітки неправильні, брудно-бурувато-пурпурові, з запахом клопів, зібрані в багатоквітковий, густий, довгастий колос; шолом дзьобовидно-загострений; губа трилопатева, повисла; шпорка зігнута, конічна, повисла, вдвоє коротша за зав’язь. Цвіте у червні–липні. Плід – коробочка. Зозулинець блощичний рідкісна рослина. Трапляється на заболочених луках, по вологих чагарниках і западинках у Лісостепу, розсіяно – в Карпатах, на Поліссі. Занесена до Червоної книги України. Бульбокорені зозулинця блощичного містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини. Для виготовлення галенових лікарських форм та з лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені зозулинця блощичного, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби зозулинця блщичного, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають. Заготовляти зозулинець блощичний в місцях зростання категорично заборонено. Галенові препарати зозулинця мають добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий засіб. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп при­значають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Слиз салепу п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. У народній медицині використовують насіння зозулинця блощичного при епілепсії. Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.


ЗОЗУЛИНЕЦЬ БОЛОТНИЙ - Ятрышник болотный

Orchis palustris

Б агаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби овальні. Стебло порожнисте, 18–30 см заввишки. Листків 3–6, вони лінійно-ланцетні, жолобчасті, від основи до верхівки поступово звужені, гострі, спрямовані вгору. Квітки неправильні, бузково-пурпурові, зібрані в рідкий колос; листочки оцвітини довгасті, тупі, з трьома жилками, а бокові відхилені назад; губа трилопатева, бокові лопаті значно більші за середню (іноді губа дволопатева); шпорка пряма, циліндрична, коротша за зав’язь, горизонтальна або іноді косо спрямована вгору. Цвіте у травні-червні. Плід – коробочка. Зозулинець болотний рідкісна рослина. Трапляється на Закарпатті, на вологих трав’янистих місцях, на луках і болотах. Занесена до Червоної книги України. Бульбокорені містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини. Для виготовлення галенових лікарських форм та з лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені зозулинця болотного, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби зозулинця болотного, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають. Зозулинець болотний заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. Галенові препарати зозулинця мають добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий засіб. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Слиз салепу п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб зозулинц вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. У народній медицині використовують насіння зозулинця болотного при епілепсії. Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.


ЗОЗУЛИНЕЦЬ ГОСТРОВЕРХИЙ - Анакамптис пирамидальный

(Анакомптис пірамідальний)
Anacamptis pyramidali

Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Кореневі бульби цілісні, кулясті. Листки чергові, вузько-ланцетні, до верхівки стебла поступово зменшуються в розмірі. Квітконосне стебло до 40 см заввишки закінчується густим пірамідальним суцвіттям з дуже зигоморфними двостатевими пурпурово-червоними квітками з тонкою звислою шпоркою 13–14 мм завдовжки. Цвіте у червні – липні. Плід – коробочка. Зозулинець гостроверхий рідкісна рослина (занесена до Червоної книги України). Трапляється на Прикарпатті. Бульбокорені містять слиз (до 50 % ), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини. Для виготовлення галенових лікарських форм використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають. Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. Галенові препарати зозулинця гостроверхого мають добрий загальнозмiцнюючий, обволікаючий, протизапальний засіб. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту (гастрит, ентерит, виразкова хвороба). Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Зозулинець гостроверхий застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. У народній медицині використовують насіння при епілепсії. Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.


ЗОЗУЛИНЕЦЬ ОБПАЛЕНИЙ - Ятрышник обожжённый

Orchis ustulata

Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби кулясті або овальні. Стебло циліндричне, до 40 см заввишки, облистнене на дві третини довжини. Нижні листки лінійно-довгасті, загострені; верхні – в 2–3 рази менші, згорнуті навколо стебла. Квітки двостатеві, неправильні, дрібні (до 4 мм), з медовим запахом, зібрані в густий багатоквітковий циліндричний колос. Листочки оцвітини майже до основи вільні; шолом кулястий, тупуватий, зовні чорно-пурпуровий; губа трироздільна, середня частка її дволопатева; шпора дуже коротка (1 мм), спрямована вниз. Цвіте у червні–липні. Плід – коробочка. Зозулинець обпалений рідкісна рослина (занесена до Червоної книги України). Трапляється на Закарпатті, в Карпатах. Бульбокорені зозулинця обпаленого містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини. Для виготовлення галенових лікарських форм використовують бульбокорені зозулинця обпаленого. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають. Зозулинець обпалений заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. Галенові препарати зозулинця обпаленого мають добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий засіб. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання галенових препаратів салепу зозулинця обпаленого при бронхітах, гастроентеритах, ентероколітах і виразковій хворобі. Слиз салепу зозулинця п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. У народній медицині насіння використовують при епілепсії. Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.


ЗОЗУЛИНЕЦЬ ПУРПУРОВИЙ - Ятрышник пурпурный

Orchis purpurea

Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби видовженояйцевидні. Стебло пряме, до 75см заввишки, товсте, вгорі пурпурово-забарвлене. Листки здебільшого зближені в нижній частині стебла, еліптично-ланцетні або довгасті, гострі, зверху блискучі, зісподу – блідіші й сизуваті; верхній листок – у вигляді довгої піхви, згорнутий навкруги стебла. Квітки двостатеві, неправильні, запашні, в густому циліндричному колосі; шолом яйцевидний, гострий, коричнювато-пурпуровий; губа ясно-рожева з темно-пурпуровими крапками, оберненояйцевидна, трироздільна; шпорка циліндрична, на кінці часто розширена і виїмчаста, в 2,5–3 рази коротша за зав’язь. Цвіте у травні–червні. Плід – коробочка. Зозулинець пурпуровий рідкісна рослина (занесена до Червоної книги України). Трапляється на Прикарпатті та Закарпатті. Бульбокорені містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини. Для виготовлення галенових лікарських форм. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають. Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. Галенові препарати зозулинця пурпурового мають обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий засіб. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. У народній медицині насіння використовували при епілепсії. Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.


ЗОЗУЛИНЕЦЬ САЛЕПОВИЙ - Ятрышник дремлик

Orchis morio

Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби кулясті. Стебло до 30 см заввишки. Листки лінійно-довгасті; нижні – зближені, тупуваті; верхні – згорнуті навколо стебла, загострені. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані в колосовидне суцвіття. Зовнішні листочки оцвітини при основі зрослися краями; шолом тупий; губа трилопатева, при основі – біла з темно-пурпуровими цяточками, далі – фіолетова; шпорка циліндрично-булавовидна, горизонтальна або обернена вгору. Цвіте у травні – червні. Плід – коробочка. Зозулинець салеповий – рідкісна, зникаюча рослина. Трапляється зрідка на Закарпатті, в Карпатах Зозулинець гостроверхий рідкісна рослина (занесена до Червоної книги України). Трапляється на Прикарпатті. Бульбокорені містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини. Для виготовлення галенових лікарських форм використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають. Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. Галенові препарати зозулинця салепового проявляють обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий засіб. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. У народній медицині насіння використовували при епілепсії. Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.


ЗОЗУЛИНЕЦЬ ШОЛОМОНОСНИЙ - Ятрышник шлемоносный

Orchis militaris

Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби яйцевидні. Стебло до 40 см заввишки, злегка гранчасте, вгорі – фіолетове. Листки видовженоеліптичні: нижніх – 2–4, вони великі, зближені, жолобчасті, гострі; верхніх – 1–2, вони згорнуті навколо стебла. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані в густе колосоподібне суцвіття. Шолом блідо-рожевий, гострий; губа трилопатева, пурпурова, середня її частка – з рожевими ворсинками і на верхівці вона розділена на дві овальні або довгасті лопаті (до 4 мм завдовжки), з зубцем між ними; шпорка тупа, вдвоє коротша за зав’язь. Цвіте у червні. Плід – коробочка. Зозулинець шоломоносний рідкісна рослина (занесена до Червоної книги України). Трапляється на Прикарпатті та Закарпатті. Бульбокорені містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини. Для виготовлення галенових лікарських форм. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають. Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. Галенові препарати зозулинця шоломоносного мають обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий ефект. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп при­значають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, трахеїт, ларингіт) та при запаленні шлунково-кишкового тракту (гастрит, ентерит, ентероліт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки). Високоефективним є використання салепу при запальних процесах дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту – гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу зозулинця шоломоносного п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Препарати зозулинця шоломоносного застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб зозулинця шоломоносного вважається абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави зозулинця шоломоносного вважається сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння зозулинця шоломоносного використовують при епілепсії. Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику. Зовнішньо – слиз на опіки та рани, як засіб що зменшує подразнення.


ЗОЛОТОТИСЯЧНИК МАЛИЙ - Золототисячник малый

(золототисячник зонтичний, сердечник, трава золототисячна, цвинтурія, центурія, центоврiя, цинторiя)
Centaurium erythrаea

Дворiчна трав'яниста рослина родини тирличевих. Стебло пряме, чотиригранне, до 30 см заввишки, у верхнiй частинi розгалужене. Листки супротивнi, цiлокраї; нижнi - зiбранi приземною розеткою, видовженооберненояйцеподібнi, стеблові - напівстеблооб горнутi, довгастоовальнi. Квiтки правильнi двостатевi, зiбранi у верхнiй частинi стебла в щиткоподібну волоть; вiночок рожевий, з тонкою цилiндричною трубочкою i п'ятироздідбним вiдгином. Цвiте у липнi - серпнi. Плід - коробочка. Росте на лiсових галявинах, узлiссях, на сухих луках. Назва золототисячника або центаурiум - дана давно, ще у стародавнiй Грецiї на честь мудрого кентавра Хiрома, який був вiдомим лiкарем, лiкував соком цiєї рослини рани i навчв синiв богiв i героїв розпiзнавати лiкарськi трави й застосувати їх. У середнi вiки, коли лiкування перейшло в руки монахiв, вони придумали iнше пояснення назви цiєї рослини аби підвищити її цiну. Вони склали легенду про чудодiйне зцілення одного багача за допомогою цiєї трави. Багач страждав на важку недугу, i лiкарi не могли йому допомогти. Втративши надiю повернути здоров'я, хворий багач поклявся пожертвувати на користь бiднякiв сто золотих, якщо його вилікує вилiкує. Уві снi до нього з'явився ангел, дав пучечок трави i нагадав про обiцянку дати бiдним сто золотих. Хворий послухав, почав пити настiй трави, принесеної ангелом, вилiкувався i виконав обiцянку. Рослину ж назвали "центавриум", що з латинської означає "сто золотих". Для збереження секрету нерiдко назви рослин позначали цифрами. Одного разу переписува медичних рецептiв помилково додав один нуль. Помилка залишилась непомiченою, i коли пiзнiше в Нiмеччинi назви трав записали словами, то вийшло "Tausendguldenkrauft", що в перекладi означає "золототисячник". Так ця рослина i отримала свою назву. Для виготовлення лiкарських препаратiв використовують траву золототисячника, зібрану на початку цвiтiння. Трава золототисячника мiстить алкалоїди (генцiанiн), глікозиди (еритаурин), ефiрна олiя, флавоноїди (анiїн, анiгенiн, астрагалiн, кемпферол, кверцетин, лютеолiн), фiтостерини, макро- та мiкроелементи, вiтамiни, гiркi речовини. Галеновi препарати золототисячника стимулюють секрецiю залоз шлунково-кишкового тракту, посилюють жовчовидiлення, перистальтику кишечника i скорочення м'язiв матки, мають протизапальну, кровоспинну, болетамувальну дiю, посилюють апетит. Застосовують при гiпоацидних гастритах, диспепсiї, метеоризмi, при захворюваннях печiнки, селезiнки, жовчного і сечового мiхурів та нирок, при алкоголiзмi, цукровому дiабетi, раку шлунка, лейкозах, анемiї, нервових розладах. Золототисячник використовують як народний засіб при зниженому апетиті, розладі травлення, шлункових кровотечах, туберкульозі легень і периферичних лімфатичних вузлів. Препарати золототисячника використовують при захворюваннях шкіри, для відновлення сил після захворювань з тривалим важким гарячковим станом та при грипі. Трава золототисячника входить до складу апетитних чаїв, шлункових чаїв та гіркої настоянки. В акушерсько-гінекологічній практиці препарати золоттисячника призначають для прискорення скорочення матки в пiсляпологовий перiод, для зупинки маткових кровотеч після аборту, при запальних процесах жiночих статевих органiв, Мiсцево - для лiкування опiкiв, виразок (настій трави або настоянка золототисячника). Внутрiшньо - настiй трави золототисячника (20 г сировини залити 200 мл окропу, настоювати 50 хв) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Настоянку трави (10 г сировини залити 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 15 днiв) приймати по 20 крапель 4 рази на день за 15 хв до їди. Зовнiшньо - настоянку трави на оливковiй олiї (10 г сировини, настоювати 20 днiв) служить для змащування виразок, ран. Настій трави золототисячника 20 г сировини на 200 мл окропу настояти 2 год для обробки ран.







Как выбирать розетки и выключатели. . Динамичный функционал и доступный интерфейс слотов русский вулкан казино посмотреть сайт.