лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


ХАМЕРІОН ВУЗЬКОЛИСТИЙ - Хамерион узколистный

(дикий льонок, драмуха, іван-чай, кипрей, плакун, затильник, іван-трава, ценцелія, хаменерій, розсівач, сісільник, хаменерiй вузьколистий)
Chamerion angustifolium

Багаторiчна трав'яниста рослина родини онагрових заввишки до 200 см. Стебло круглясте, прямостояче, просте або розгалужене, голе, густо облистнене. Листки сидячi, черговi, цiлiснi, видовженi, iнколи округлi, по краю - дрібно-залозистозарубчасті або цiлокраї, зверху - темно-зеленi. Знизу - сизо-зеленi. Квiтки двостатевi, у кiнцевих багатоквiткових гронах, до 40 см завдовжки; пелюстки розхiднi, пурпурово-червонi, рiдко блiдо-рожевi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - стручкоподібна коробочка. Росте у свiтлих лiсах, в сухих пiщаних мiсцях, на залізних насипах. Для виготовлення галенових препаратiв збирають траву у перiод цвiтiння рослини. Листя мiстить органiчнi кислоти, вуглеводи, флавоноїди (кемферол, кверцетин, мiрицитин), алкалоїди, дубильнi речовини, вiтамiни, мiнеральнi речовини (солi залiза, мiдi, марганцю, нiкелю, бору, молiбдену, селену). У стеблах є дубильнi речовини, алкалоїди. У квiтках - вiтамiни, алкалоїди, антоцiани. Галеновi препарати хамерiону мають протипухлинну, протизапальну, загальностимулюючу, жовчогiнну дiю, проявляють знеболюючу активнiсть. Призначаютьгаленові препарати хаменерію всередину при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, гепатитах, холециститах, пухлинах, бронхiтах, захворюваннях нирок i селезiнки, для покращення розумової дiяльностi, анемiї, при стенокардiї, нудотi, блюванні. Внутрiшньо - настiй трави хаменерію (15 г трави на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день перед їдою. Зовнiшньо - настiй трави хамененрію (1:10) служить для примочок, компресiв i полоскань, зокрема для примочок при виразках шкiри. Висушене i ферментоване листя хамерiону використовують як замiнник iндiйського чаю. По смаковим якостям не поступається вiдомим сортам чаю.


ХВИЛІВНИК ЗВИЧАЙНИЙ - Кирказон ломоносовидный

(філинник, вовчі яблука, форкош олмо)
Aristolochia clematitis

Багаторічна трав'яниста ясно-зелена гола, з наприємним запахом рослина родини хвилівникових заввишки до 100 см. Стебло гранчасто-борозенчасте, просте, часто звивисте. Листки яйцевидно-нирковидні, довгочерешкові, тупі або на верхівці виїмчасті, з шорсткими цілісними краями, зверху ясно-зелені, знизу - блідіше, розташовані двома рядами. Квітки неправильні, двостатеві, жовтуваті, здебільшого по 3 - 5 у пазухах листків на коротких ніжках або майже сидячі. Цвіте у травні - червні. Плід - шести гнізда грушовидна повисла коробочка. Хвилівник звичайний росте майже по всій території України особливо по заплавах, по лісах, серед чагарників, по балках, у садах. Для виготовлення галунових препаратів використовують траву і коріння рослини. Траву збирають в період цвітіння рослини, а коріння восени - після достигання насіння. Коріння хвилівника містить ситостерин, алкалоїди магнофлорин і аристолохін, багатоядерні ароматичні сполуки: аристолохієві кислоти та деякі невідомі кислоти. У траві хвилівника міститься аристолохієва кислота, алкалоїд, аристолохін, флавоноїди, феніл карбонові кислоти, ефірні олії та інші. Експериментальними дослідженнями встановлено, що галенові препарати хвилівника стимулюють роботу серця, збуджують дихання, розширюють кровоносні судини, виявляють відхаркувальну й сечогінну дії, посилюють менструації. Науково підтверджено, що галенові препарати хвилівника проявляють гранулюючу, епітелізуючу й протимікробну дію. Галенові препарати хвилівника мають болезаспокійливу й протисверблячу властивості. Особливо ефективним є зовнішнє застосування хвилівника. Відвари з коріння або трави рослини для промивання ран від укусів отруйних гадюк. Застосовують зовнішньо для промивання ран, для компресів при нашкірних висипах, внаслідок укусів отруйних гадюк і комах, сверблячці й запрілостях шкіри, фурункулах, гнійних ранах, абсцесах, пароніхіях, остеоміеліті, виразках та екземах. Галенові препарати хвилівника ефективні при ерозіях шийки матки. Для гоєння ран з успіхом використовують і розтерте свіже листя рослини. Всередину галенові препарати хвилівника приймають при гіпертонічній хворобі, подагрі та захворюваннях суставів, водянці, хронічному кашлі, простудних захворюваннях, туберкульозі легень, атонії шлунка, епілепсії, підвищеній збудливості, розширенні вен, флебітах, тромбофлебітах, геморої, аменореї та ерозії шийки матки. Внутрішньо - настій трави або відвар коріння (1 ч ложка сировини на 300 мл окропу, настояти 2 години, процідити). Пити по 1 ст ложці тричі на день до їди; настоянку (5 г трави разом з корінням настояти на 200 мл горілки, настоювати 10 днів, процідити). Пити по 20 крапель тричі на день до їди. Суміш трави хвилівника, рути і коріння півонії - по 50 г, листя м'яти, меліси, трави звіробою, золототисячника, корінь валеріани та шишки шмелю - по 30 г, змішати, 2 ст ложки суміші відварити 10 хв в 500 мл води - пити по 10 мл тричі на день при епілепсії. Зовнішньо - відвар (1 ч ложка коріння або 2 ст ложки трави на 200 мл окропу, варити 30 хв) для компресів та промивань (спринцювань) при ерозії шийки матки. Користуватись хвилівником треба обережно не перевищуючи допустимих доз тому, що рослина належить до отруйних (може викликати геморагічний нефрит, гастроентерит, менорагії, а при вагітності можуть спричинити аборт).


ХВОЩ ПОЛЬОВИЙ - Хвощ полевой

(драбулець, скрип, скрипiй, скрипей, смерiчка польова, сосонка польова, суховершок,тiничка, гречка мишача, драбинка, лускавець, падиволос, прiстка, пряска, чорноголов, яличка)
Equisetum arvense

Багаторiчна трав'яниста рослина родини хвощових заввишки до 40 см. Має бурувато-чорне кореневище, у вузлах якого утворюються кулястi бульбочки. Стебло двох типiв: весняне - спороносне i лiтнє - безплідне. Росте як бур'ян на луках, полях, у садах. Для виготовлення галенових препаратiв траву збирають у червнi - серпнi. Трава хвоща польового мiстить флавоноїди (еквiзетрин, iзокверцитин, лютеолiн, кемпферол), алкалоїди, сапонiни, кремнiєву кислоту, вiтамiни, дубильнi речовини, органiчнi кислоти. Препарати хвоща польового виявляють багатобічну терапевтичну дію: сечогiнну, протизапальну, ремiнералiзуючу активність (утримує в сечi рівновагу мiж колоїдами та кристалоїдами i тим самим запобiгає утворенню сечових каменiв), кровоспинну. Завдяки великій кількості силікатів у хвощі він викликає активну проліферацію сполучної тканинт, стимулює процеси петрифікації туберкульозних вогнищ, особливо у легеневій та нирковій тканинах. Галенові препарати хвоща польового застосовують при набряках, кровотечах, діатезі, жовчнокам'янiй хворобi, циститi, злоякiсних пухлинах шлунково-кишкового тракту, отруєннi свинцем, ревматизмi, iшiасi, атеросклерозi, цукровому дiабетi, дизентерiї. Стимулює функцiю кори наднирникiв (при Аддiсоновiй хворобi). Мiсцево галенові препарати хвоща польового застосовують для полоскань при тонзилiтi, стоматитi, озенi, спринцювань пiхви при бiлях; примочок при хворобах шкiри (лишай, екзема), гнiйних ранах. Внутрiшньо - вiдвар трави (20 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятити 10 хв), пити по 50 мл тричі на день. Рiдкий екстракт хвоща приймати по 1/2 ч ложки тричі на день. Свiжий сік хвоща - по 1 ст ложцi тричі на день. 20 г сухої трави залити 200 мл окропу, настояти 30 хв і процідити. Приймати по 50 мл тричі на день після їди при діатезі. Зовнiшньо - вiдвар трави хвоща польового (1:10) служить для примочок, компресiв.


ХМІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ - Хмель обыкновенный

(хмелена, хмелина, хмелячник, хмельник, хмилина, хміль, винниця, гімей)
Humulus lupulus

Багаторiчна трав'яниста рослина родини шовковицевих, завдовжки до 6 м. Стебло гранчасте, витке. Листки супротивнi, черешковi, зверху темно-зеленi, зiсподу блiдiшi. Квiтки одностатевi, дводомнi, в дихазiях, зiбраних у чоловiчих особин волотюватими колосоподібними суцвiттями. Оцвiтина чоловiчих квiток жовтувато-зелена, жiночих - малопомiтна, дзвоникувата. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - яйцеподібний стиснений, білувато-сірий горiшок, дозрiває у вереснi. Росте на краях болот, вологих мiсцях, узлiссях, серед чагарникiв. Вирощують також як технiчну рослину для пивоварної промисловостi. Для технічних потреб заготовляють жiночi суцвiття - "шишки", якi називають ще "хмельовим борошном". "Шишки" хмелю мiстять гiркi речовини, холiн, аспарагiн, ефiрну олiю, органiчнi смоли, кислоти, жовтий пiгмент, алкалоїдоподiбнi речовини з наркотичною дiєю. Препарати хмелю заспокiйливо дiють на центральну нервову систему, проявляють сечогiнну, протиалергiчну, протизапальну, антимiкробну, жовчогiнну, фунгіцидну, противиразкову, гiпотензивну, болетамувальну, естрогенну властивості, стимулюють апетит. Застосовують при аменореї, естрогеннiй недостатностi яєчникiв, вегетосудиннiй дистонiї, хворобах печiнки, селезiнки, мiокардитi, гiпертонiчнiй хворобi, збудженнях, виразках, лишаї, раку шкiри, ревматизмi, для миття голови при облисiннi. Внутрiшньо - настiй "шишок" (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди. Настоянку "шишок" хмелю (1:4, на горiлцi настоювати10 днiв), приймати по 5 крапель ранком i ввечері до їди. При чоловiчому безсиллi (iмпотенцiя), а також у випадку передчасної еякуляцiї, застосовують настiй iз "шишок" хмелю (3 ст ложки сировини на 450 мл окропу); приймати ао слідуючій схемі - перший тиждень по 150 мл настою тричі на день, другий тиждень - по 150 мл настою двічі на день. Симптоми отруєння: при передозіванні препаратами хмелю розвивається блювання, нудота, болi в животi, вiдчуття загальної втоми i слабостi, головний бiль, пригнiчення функцiї центральної нервової системи (сонливість). Лiкування: при гострому отруєнні препаратами хмелю застосовують промивання шлунка значною кількістю води з додаванням активованого вугiлля, розчин кофеїну натрiю бензоат 10 %-1 мл, розчин камфори олiйний 20% - 2 мл, екстракт елеутерококку рiдкий.


ХОЛОДОК ЛІКАРСЬКИЙ - Спаржа лекарственная

(спаржа)
Asparaus officinalis

Багаторічна дводомна трав'яниста рослина родини аспарагусових, заввишки до 150 см. Стебло голе, гладеньке, циліндричне, пряме або вверху поникле, з багатьма косо догори спрямованими гілками. Листки лускаті, спіральні, при основі - з короткою шпоркою, з голчастими або шилоподібними кладодіями зібраними пучками по 3 - 6, у пазухах. Квітки одностатеві, рівновеликі (жіночі удвоє менші за чоловічі), розміщені поодинці або по дві в пазухах листків на довгих квітконіжках. Оцвітина правильна, проста, білувата або жовтаво-зелена, зросло пелюсткова, дзвоникувато-лійкувата, глибокошестироздільна. Цвіте у червні - липні. Плід - куляста, цегляного кольору ягода. Росте по всій території України на трав'янистих місцях, заплавних луках, серед чагарників, у світлих лісах. Заготовляють кореневища з корінням, траву, плоди і молоді м'ясисті, ще не позеленілі паростки стебел. Паростки зрізають напровесні, поки вони не повилазили з грунту і використовують свіжими для приготування страв. Траву збирають під час цвітіння рослини. Кореневища з корінням заготовляють восени. Плоди збирають у зрілому стані. Кореневища і корені містять стероїдні сапоніни, аспарагін, кумарини, вуглеводи, каротиноїди, сірковмісну кислоту. Трава містить сапоніни, хелідонову і янтарну кислоти, глікозид коніферин, тирозин і аспарагін. У паростках є аспарагін, аскорбінова і нікотинова кислоти, каротиноїди, тіамін, рибофлавін. Зрілі плоди містять цукри, алкалоїди, капсантин, фізамін, лимонну й яблучну кислоти. Галенові препарати холодку знижують артеріальний тиск, розширюють периферичні судини, посилюють діурез, сповільнюють ритм серцевих скорочень, покращують функцію печінки. Відвар кореневища дають всередину при пієлонефриті, циститі, аденомі простати, цирозі печінки, захворюваннях серця, які супроводжуються набряками, вуграх, висипах на шкірі, екземі, при подагрі, діабеті, посилює виділення молока у матерів, які годують груддю, як заспокійливий засіб при неврозах серця, епілепсії. Настій плодів вживають при імпотенції й геморої. Внутрішньо - відвар кореневища (1 ст ложка сировини заливають 500 мл окропу, кип'ятять 10 хв) пити по 50 мл чотри рази на день до їди ; відвар трави холодку (2 ст ложки сирови заливають 500 мл окропу, кип'ятять 5 хв) пити по 50 мл чотири рази на день; настій плодів (5 ягід холодку залити 200 мл окропу, настоюють 8 год) пити по 1 ст ложці тричі на день. Зовнішньо - примочки з відвару кореневищ з коренями холодку (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу, кип'ятять 10 хв).


ХРІН ЗВИЧАЙНИЙ - Хрен обыкновенный

(хрінь, хрін сільський)
Humulus lupulus

Багаторiчна трав'яниста рослина родини хрестоцвiтих до 120 см заввишки. Має товстий м'ясистий корiнь. Стебло вгорi розгалужене, прямостояче, порожнисте. Прикореневi листки довгастi, великi, зарубчастi, нижнi (стебловi) - перистороздiльнi, серединнi - видовженоланцетнi. Верхнi - лiнiйнi. Квiтки правильнi, двостатевi, в багатоквiткових гронах, зiбранi у волотисте суцвiття, пелюстки бiлi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - видовжено-овальний здутий стручок. Росте всюди. Культивують як пряно-смакову рослину. Заготовляють свiжi коренi, викопують їх восени i зберігають у вологому пiску. Корені хрiну мiстять вiтамiни (пiридоксин, кислота аскорбiнову та нiкотинову кислоти, тiамiн,), вуглеводи (пентозани, сахарозу, галактозу, глюкозу, арабiнозу, полiсахариди), флавоноїди, гiрчичну олiю, сапонiни, мiнеральнi солi (залiзо, мiдь, фосфор, сiрку, кальцiй, магнiй, фiтонциди). Лiкувальна дiя хрiну пояснюється подразнюючими i стимулюючими властивостями гiрчичної олiї, що посилюють секрецiю залоз шлунково-кишкового тракту. Застосовують при дискiнезiї жовчних шляхiв, атонiї кишечника, гiпоацидних гастритах, набряках, гепатитах, анемiї, грипi, цинзi, ревматизмi, подагрi, цукровому дiабетi, злоякiсних пухлинах внутрiшнiх органiв i шкiри. Для лiкування виразкової хвороби шлунка з пониженою кислотнiстю використовують мiкстуру, до якої входять: натерте свiже корiння хрiну, самосил гайовий, бджолиний мед i домашня горiлка порiвну (по 100 г). Настоювати 2 днi. Приймати по 1 ст ложцi 5 разiв на день. При лiкуваннi запальних процесiв печiнки доцiльно давати хворому настоянку хрiну (1:5) по 25 крапель 4 рази на день. При цьому через 4 днi покращується апетит, зникає жовтяниця i, головне, зменшується печiнка. Можна використовувати настiй кореня хрiну (1 кг хрiну потерти на тертцi, залити 3 л прокип'яченої напівохолодженої води, закрити i залишити настоюватись 24 год, процiдити трохи пiдсолодити (100 г цукру) i випивати по 100 мл тричі на день перед їдою. Внутрiшньо - настiй (1 ст ложка тертого хрiну на 400 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди. Зовнiшньо - свiжий сік використовують при гнiйному отитi (закапують у вухо), гнiздовiй плiшивостi, для полоскання ротової порожнини (розведеним соком) при стоматитi й ангiнi. Кашкою iз хрiну розтирають суглоби, м'язи при радикулiтi, мiозитi, артритi. Слiд пам'ятати, що при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки з пiдвищеною кислотнiстю, захворюваннях нирок, сечовивідних шляхiв вживати хрiн протипоказано.







система отопления, отопление для дома