лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


ВАЛЕРІАНА ЛІКАРСЬКА - Валериана лекарственная

(валерiянка, земляний ладан, козелок, мар'ян, мариан, маун, одолян лiкарський, чортове зілля, делян-зілля, козлик, ладан котячий, смердючка)
Valeriana officinalis

Багаторiчна трав'яниста рослина родини валерiанових. Має коротке, вертикальне кореневище, вiд якого вiдходить багато коренiв. Стебло прямостояче, цилiндричне, борозенчасте, порожни-сте, до 180 см заввишки. Листки непарноперисторозсiченi, супро-тивнi. Квiтки двостатевi, неправильнi, дрiбнi, бiлi або рожевi, зiбранi у щитоподібнi пiвзонтики. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - сiм'янка. Росте на заболочених низинах, по берегах рiчок, серед чагарникiв. Для лiкарських потреб заготовляють кореневище з корінням. Викопують восени пiсля дозрiвання насіння або рано навеснi. Кореневище та корiння мiстять ефiрну олiю, вiльну ізовалеріанову кислоту, борнеол, терпеноїди, алкалоїди (валерин, хатинiн, актинiдин), глiкозиди (валерид), цукри, дубильнi речовини. Галеновi препарати валерiани лiкарської мають седативну, спазмолiтичну, гiпотензивну, жовчогiнну, протисудомну дiю. Застосовують при неврозах, неврастенiї, iстерiї, гіпертонічній хворобi, гепатитi, спазмах мускулатури шлунково-кишкового тракту, холециститi, тиреотоксикозi, мiгренi, судомах, безсоннi, епiлепсiї, злоякiсних пухлинах, набряках. Внутрiшньо - настiй кореневища з корiнням (1:10) пити по 2 ст ложки 4 рази на день через 30 хв пiсля їди. Настоянку ва-лерiани (1:5 на 70% розчинi спирту) приймати по 25 крапель 4 ра-зи на день. Зовнiшньо - відвар кореневища валерiани (50 г сировини на 1 л води, варити 10 хв), доливають до ванн хворим епілепсією i пiдвищеною дратівливiстю.


ВЕРБЕНА ЛІКАРСЬКА - Вербена лекарственная

Verbena officinalis

Багаторічна трав'яниста, шорсткоопушена рослина родини вербенових. Стебло чотиригранне, прямостояче або висхідне, до 100 см заввишки. Листки до 10 см завдовжки, короткочерешкові, яйцеподібнорізані. Квітки двостатеві, зрослопелюстково, непра-вильні у довгих колосоподібних суцвіттях. Віночок лійкоподібний, ясно-ліловий. Цвіте у квітні - жовтні. Плід - горішок. Росте по всій території України на забур'янених місцях, узбіччях шляхів та на вологих пісках. Для виготовлення галенових препаратів використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. У траві рослини містяться алкалоїди. Гіркі речовини, танін, слиз, ефірні олії, саліцилова кислота. Галенові препарати вербени виявляють жовчогінну, проти-алергічну, тонізуючу дію. В народній медицині препарати вербени використовують як зовнішній засіб від чиряків (фурункулів), висипів на тілі, при золотусі та різних виразках. Внутрішньо настій вербени п'ють при виснаженні, недокрів'ї, мізерних місячних, хворобах печінки й селезінки, при жовтяниці, атеросклерозі, тромбозах, бронхітах, для очищення крові при висипах на тілі. Внутрішньо - настій листя (1 ч ложка на 200 мл окропу, настояти 50 хв). Пити по 1 ст ложці тричі на день після їди


ВЕРБОЗІЛЛЯ ЗВИЧАЙНЕ - Вербейник обыкновенный

Lysimachia vulgaris

Багаторічна трав’яниста рослина родини первоцвітних. Стебло просте або розгалужене до 200 см заввишки, прямостояче. Листки супротивні, короткочерешкові, видовжено ланцетні або яйцевидно-ланцетні, цілокраї, по 3 – 4 у кільцях. Квітки двостатеві, правильні, в густих пірамідально-волотистих суцвіттях. Віночок п’ятироздільний, 20 мм у діаметрі, яскраво-жовтий. Цвіте у червні – липні. Плід – коробочка. Росте на вологих місцях, серед чагарників, на болотах, по берегах річок та озер по всій території України. Для виготовлення галенових препаратів використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Сушать на горищах добре провітрюваних. Висушену сировину зберігають у паперових мішках. Вербозілля звичайне містить мікро- та мікроелементи, аскорбінову кислоту (у листках до 1200 мг%; у квітках до 900 мг%), сапоніни, дубильні речовини. Галенові препарати вербозілля (настій) виявляє бактерицидні, протистоцидні, в’яжучі властивості. У народній медицині препарати вербозілля застосовують як в’яжучий засіб при проносах, гастриті, кровотечах, жовтяниці, судомах, загальній слабості та цинзі і як засіб для прискорення загоювання ран. Внутрішньо – настій трави вербозілля звичайного (1 ст ложку сировини на 200 мл окропу, настояти 2 год, приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Зовнішньо – настій трави для полоскання (1:10) при молоцгтці і стоматиті, припарки до забитих місць і пухлин, при артритах і венеричних захворюваннях.


ВЕРЕС - Вереск обыкновенный

(верес звичайний, вересень, вереск, верис, менчир, підбрусничник, смерічки)
Calluna vulgaris

Невеликий розгалужений кущик родини верескових з дрібними вічнозеленими листками. Квітки дрібні, лілово-рожеві. Цвіте у серпні - вересні. Плід - коробочка. Росте в соснових, дубово-соснових лісах, на вологих місцях. Трава вересу містить алкалоїди (ерикодинін), глікозиди (ериколін), дубильні речовини, органічні кислоти, мінеральні речовини. Для виготовлення галенових форм використовують надземну частину рослини, яку збирають у серпні - вересні. Застосовують настій трави вересу (20 г на 500 мл окропу, настоювати 30 хв) по 50 мл 4 рази на день при каменях в нирках, водянці, простудних захворюваннях, неврозах.


ВЕРОНІКА ЛІКАРСЬКА - Вероника лекарственная

(веронiка лiсова, гадючник, буквиця, лежанка, лежачка, окладник, сухітник)
Veronica officinalis

Багаторiчна трав'яниста шорстко-пухнаста кореневищна рослина родини ранникових. Стебло лежаче, розгалужене, з висхiдними верхiвками. Листки простi, супротивнi, елiптичнi, звуженi в короткий черешок, зубчастi. Квiтки двостатевi, голубi або блiдо-лiловi, неправильнi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - ко-робочка. Росте в соснових i мiшаних лiсах, на вирубках, узлiссях. Для лiкарських потреб заготовляють траву веронiки лікарської пiд час цвiтiння. Трава веронiки лiкарської мiстить глiкозиди (аукубiн, веронiцин), сапонiни, флавоноїди, мiнеральнi речовини, органiчнi кислоти, ефiрну олiю. Галеновi препарати веронiки лiкарської проявляють анал-гетичну, протизапальну, спазмолiтичну, кровоспинну, антитокси-чну, вiдхаркувальну, ранозагоювальну, фунгiцидну активність. Застосовують при ангiнi, бронхiтах, бронхiальнiй астмi, кашлi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, гепатитi, холециститi, цирозі печiнки, хворобах селезiнки, нирок, сечового мiхура, безсоннi, ревматизмi, екземi, дерматитi, пiодермiї, грибкових пошкодженнях шкiри, укусi гадюки. Внутрiшньо - настiй трави веронiки лiкарської (1:20) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день за 1 год до їди; суміш трави вероніки лікарської, фіалки триколірної та череди трироздільної (1:1:1) готують як настій (3 ч ложки суміші на 200 мл окропу, настояти 50 хв і пити по 100 мл 4 рази на день. Зовнiшньо - настiй трави (1:10) служить для обмивань i мiсцевих ванн при вуграх, гнiйничкових висипах, сверблячцi, виразках, ранах.


ВОВКОНІГ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ - Зюзник европейский

Lycopus europaeus

Багаторiчна трав'яниста рослина родини губоцвiтих. Стебло борозенчасте, прямостояче. Листки короткочерешковi, по краю - великозубчастi. Квiтки зигоморфнi, зiбранi у несправжнi кiльця, вiночок дзвоникоподiбний, бiлий, з червоними плямами. Цвiте у липнi - вереснi. Плід - горiшок. Росте на болотах, по берегах водойм, у вiльшняках. Для лiкарських потреб заготовляють траву пiд час цвітіння. Трава мiстить глiкозиди (лiкопiн), гiркоти, смоли, вітаміни, мiнеральнi речовини. Рослина багата на йод. Галеновi препарати проявляють антигiпоксичну i антизобогенну дiю. Застосовують при неврозах, тиреотоксикозi (базедовiй хворобi) з приступами серцебиття, для послаблення зобогенного ефекту, при набряках, маткових кровотечах. Внутрiшньо - настiй трави (1:10) пити по 50 мл тричі на день.


ВОВЧУГ ПОЛЬОВИЙ - Стальник пашенный

(бичача трава, бояр-зілля, вихляник, вовки, вовцюг, вовчина, вовчинець, зелениця, козлиник вонючий, трава волова)
Ononis arvensis

Багаторiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло опушене, прямостояче. Листки черговi, трiйчастi. Квiтки двоста-тевi, неправильнi, утворюють довгi волотевиднi суцвiття; вiночок рожевий або бiлуватий. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - біб. Росте на луках, трав'янистих схилах. Для лiкарських потреб заготовляють коріння, яке викопують восени (жовтень - листопад). Корiння вовчуга мiстить глiкозиди (ононiн, ононiд), сапонiни, смоли, дубильнi речовини, ефiрну олiю. Галеновi препарати вовчуга мають гiпотензивну, кардіотонічну, кровоспинну, послаблюючу, сечогiнну, протизапальну дiю. Зменшують проникливiсть капiлярiв, підвищують тонус i перистальтику кишечника, сприяють виведенню сечової кислоти. Застосовують галенові препарати вовчуга при запорах, кровотечах, циститi, гіпертонічній хворобi, геморої, нирковокам'янiй хворобi, простатиті, подагрi, порушеннях обмiну речовин, епiлепсiї, фурункульозi, дерматозах, екземі. Внутрiшньо - вiдвар корiння (30 г на 1 л води, тримати на слабкому вогнi 20 хв, процiдити) пити по 50 мл тричі на день перед їдою протягом 3 тижнiв (пiсля кожних трьох днiв робити одноденну перерву). Настоянку корiння (1:5 на 70% розчинi спирту), приймати по 50 крапель тричі на день. Зовнiшньо - гарячi ванни з вiдваром корiння (30 г на 1 л окропу).


ВОВЧЕ ЛИКО - Волчник обыкновенный

(вовча жила, вовчатник, вовчинець, вовчник, дубочок, лупiрник)
Daphne mezereum

Кущ родини тимелейових. Кора жовтаво-сiра. Листки черговi, скупченi на кiнцях гiлочок. Квiтки двостатевi, сидячi, скупченi в пазухах торiшних листкiв, рожевi, запашнi, з'являються до розпускання листя. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - кiстянка червоного кольору. Наукова назва роду у перекладi з грецької означає "дуже гарний". Народнi назви рослини - вовчi ягоди, вовчинець, вовче лико - пов'язанi з високою отруйнiстю всiх частин рослини, а остання ще й очевидно, з тим, що її кора дуже легко вiддiляється вiд деревини i здирається довгими стрiчками. Побутує навіть легенда, що якось у лiсi звірі зібрали велику раду, щоб дати назви рослинам. Вовк прибіг із запізненням. Побачивши, що рада розпочалася без нього, в лютi став здирати кiгтями кору з найближчого куща. З того часу i назвали цю рослину - вовчим ликом. Дійшла до наших часів і інша легенда про те, як у Дафну, дочку - красуню рiчкового бога Пенея закохався Апполон. Та не судилося цьому коханню запломенiти квiткою щастя, бо коли Аполлон меткими стрiлами убив страшну потвору Пiфона i святкував перемогу, вгледiв неподалiк Ерота - юного бога кохання, який у цей час напинав тятиву золотого лука. Засмiявся Аполлон i сказав: "Що тобi, пустунчику робити з такою грiзною зброєю? Вона личить тiльки менi, тобi ж достатньо нiжних почуттів". Ерот спалахнув вiд образи i сказав: "Нехай твiй лук поражає, а моя стрiла вразить тебе". Пiднявся на високий Парнас, дiстав iз сагайдака двi стрiли. Одною, гострою, що породжує кохання, вiн проткнув серце Аполлона. Другу - тупу, вiд якої кохання гине, послав у серце прекрасної нiмфи Дафни. I тієї ж митi Аполлон покохав Пенеєву дочку, а вона почала всiляко уникати зустрiчi з ним. Одного разу вони все-таки зустрiлися. Побачивши Аполлона, Дафна кинулася тiкати. Аполлон помчав за нею з криком зачекати, бо він не ворог, а переслiдує бо кохає її. Блiда, знесилена Дафна стала благати Пенея: "Батьку, допоможи! Коли у тебе ще є могутнiсть, змiни, мiй образ". I тiльки мовила це, як її тiло почало нiмiти i вкрилося тонкою корою, волосся стало листками, руки - вiтами, ноги - корiнням. Росте в листяних i мiшаних лiсах Карпат. Кору гiлок вочого лика заготовляють навеснi пiд час сокоруху, плоди - восени, в перiод повної стиглостi ягід. Кора i плоди вовчого лика мiстять оксикумарини (дафнiн), смолистi отруйнi речовини (мезерин, умбелiферон, дафнетин), фенолкарбонову кислоту. У насiннi є алкалоїди. Галеновi препарати вовчого лика застосовують як болетамувальний, протинаривний i вiдтяжний засiб, при невралгiях, ревматизмi, радикулiтi, подагрi, паралiчах, дiатезах, пухлинах горла i стравоходу, золотусі, водянці Свіжі або висушені плоди інколи приймають всередину (один плід на день) при відсутності апетиту, втомі, атеросклерозі. Інколи рослину використовують при простудних захворюваннях, туберкульозі, дизентерії. Внутрiшньо - вiдвар подрiбненої кори (1:10 випарюють до половини) приймають по 2 краплi тричі на день. Настоянку кори (1 г на 64 мл 70% розчину спирту, настоюють 10 днiв) приймати по 2 краплi тричі на день. Зовнiшньо - настоянка (1 частина кори i порiзаних на шматочки гiлок з квiтками на 3 частини горiлки, настоювати 10 днiв), для натирання суглобiв, м'язiв при невралгiях i ревматичних болях. При недотриманнi умов застосування можливе отруєння. Настоянка з кори і плодів має високу інсектицидну дію. Симптоми отруєння: дерматити (опiки), судоми, подразнення слизових оболонок, порушення функцiї центральної нервової системи. Лікування: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугiлля, послаблюючi засоби, пiд шкiру вводять розчин платифiлiну гiдротартрат 0,2%-1 мл, атропіну сульфат 0,1% -1 мл, метацину 0,1% -1 мл внутрiшньовенно - розчин строфантину 0,05% -1 мл разом із розчином глюкози 20% - 40 мл. При дерматитах накладають мазевi пов'язки з гiдрокортизоном, синтомiцином.


ВОВЧЕ ТІЛО БОЛОТНЕ - Сабельник болотный

Comarum palustre

Багаторічна трв ’яниста рослина родини розових. Має довге повзуче розгалужене кореневище. Стебло висхідне до 70 см заввишки. Листки чергові, довгасті, пилчастозубчасті, сидячі, зверху зелені, зісподу сіроповстисті. Квітки правильні, двостатеві, темно-червоні, зібрані на кінці стебла в щитвовидне суцвіття. Цвіте у травні – липні. Плід – збірний, з голих сім ’янок. Росте на болотах, вологих місцях. Для виготовлення галенових лікарських форм використовують усю рослину. Траву збирають під час повного цвітіння рослини. Уся рослина містить дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти, смоли, ефірні олії, мінеральні речовини, барвник. В народній медицині препарати використовують з кореневища як жарознижуючий, в ’яжучий, болетамуючий і кровоспинний засіб. Використовують також при ревматизмі, виразках, розладах травлення, зубній болі, туберкульозі легень, захворювання горла (ангіна), порушення обміну речовин, при маткових та шлункових кровотечах Вовче тіло болотне – чудо-рослина, що відмінно виліковує суглоби. У народі його ще називають п’ятилисник, перстач болотний, растопирка , рябинник , суставка, огневиц, сухолом , серебряк , заячі вушка, вовче тіло. А корінні жителі Чукотки прозвали цю рослина “ нута-сай ” , що в перекладі на російську означає “ земляний ” чай. Корінні народи Півночі переконані, що вовче тіло – найкращий засіб для зміцнення здоров’я. І незважаючи на те, що в сучасній медичній літературі відомості про цю рослину відсутні, люди продовжують його шукати, а цілителі з успіхом лікують із його допомогою “ невиліковні ” хвороби. Це приболотна багаторічна трав’яниста рослина відноситься до родини розоцвітих . Корінь має стрижневий , стебла повзучі або плаваючі, а листки чергові , черешкові , із прилистками, за формою нагадують долоню з розставленими пальцями рук. І травою-вогнецвітом вовче тіло називають не даремно. Темно-пурпурні пелюстки його квітів, покладені в ряд на чашолистики , схожі на маленькі багаття на фоні великих різьблених листів. Сабельником цю рослину прозвали не даремно. Як шабля, воно здатне відтинати від організму всі хвороби. Корінь і стебла цієї рослини містять органічні кислоти, ефірне масло , вітамін С , каротин, катехіни , флавоноїди , фенолкарбонові кислоти й інші корисні для здоров’я речовини. Багато хвороб, навіть ті, які вважаються невиліковними, він зціляє завдяки тому, що має здатність стимулювати відновлення клітин організму й очищати його від токсичних речовин, не роблячи при цьому негативного впливу на здорові клітки . Сьогодні медицина усе ще неспроможна в лікуванні суглобних болів. За допомогою сучасних досягнень фармакології можна тільки тимчасово зняти біль. Сабельник болотний разом з калізією здатний надати реальну допомогу хворим, що втратили здатність самостійно пересуватися.


ВОЛОВИК ЛІКАРСЬКИЙ - Анхуза лекарственная

(блекота, булав, воловик звичайний, вологлiд, серпоріз, синяк, свинюшник, синька, язик бичачий, язик воловий)
Anchusa officinalis

Дворiчна щетинистоволоса рослина родини шорстколистих. Стебло прямостояче, замолоду просте, пiзнiше - розгалужене, з пониклими пiсля цвiтiння гiлками. Листки черговi, простi, лiнiйно-ланцетнi, цiлокраї. Квiтки двостатевi, правильнi у завiйках; вiночок лійко-колесоподібний, спочатку фiолетовий, а потiм - синiй. Цвiте у травнi - червнi. Плід - горiшок. Росте на полях, бiля дорiг, на забур'янених мiсцях. Для лiкарських потреб збирають траву пiд час цвiтiння. Трава воловика мiстить алкалоїди (циноглосин, холiн), алантоїн, барвники, слиз, глюкоалкалоїд (консолiдин); у насiннi є жирна олiя. Галеновi препарати воловика мають кровоочисну, потогiнну, пом'якшувальну i сечогiнну дiю. Застосовують при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, при грипi, кашлi, зубному болю. Внутрiшньо - настiй трави воловика лікарського (1:10) приймати по 2 ст ложки тричі на день.


ВОЛОШКА ЛУЧНА - Василёк луговой

Centaurea jacea

Багаторічна трав’яниста шорстка рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, біля основи висхідне до 100 см заввишки. Листки чергові, цілісні, від еліптичних до яйцевидно-ланцетних, гоструваті або короткозагострені. Квітки лілово-пурпурові, в кошиках, розміщених по 1 – 2 на кінцях стебла; крайові квітки лійкоподібні, неплідні, серединні трубчасті, двостатеві. Цвіте у червні – вересні. Плід – сім’янка. Волошка лучна росте на луках, лісових галявинах, по узліссях і чагарниках. Для виготовлення галенових препаратів використовують траву або окремо кошики, заготовлені під час цвітіння рослини. Трава волошки лучної містить вітаміни (особливо багато кислоти аскорбінової до 120 мг%), дубильні речовини, ксантоглікозид – центаурин, мікро- та мікроелементи. Галенові препарати волошки лучної проявляють жовчогінні, знеболюючі, протизапальні та сечогінні властивості. Використовують настій при хворобах серця, головних і шлункових болях, жовтяниці, водянці, затримці менструаціїю Зовнішньо використовують настій кошиків волошки лучної при екземі, для купання дітей при діатезі. Розпарену траву прикладають до болючих ділянок тіла (розтягу м’язів та сухожилків). Внутрішньо – настій трави (2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 год) пити по 1 ст ложці 4 рази на день. Зовнішньо – свіжу траву волошки лучної обливають окропом, загортають у марлю і прикладають до уражених місць.


ВОРОНЯЧЕ ОКО ЗВИЧАЙНЕ - Вороний глаз четырёхлистный

(хрещате зiлля)
Paris quadrifolia

Багаторiчна трав'яниста рослина родини лiлiйних. Стебло прямостояче, нерозгалужене. Листки простi, еліптичні. Квiтка одна, на верхiвцi стебла. Цвiте у травнi. Плід - ягода. Росте у листяних i мiшаних лiсах Карпат. Для виготовлення галенових препаратiв воронячого ока збирають траву пiд час цвiтiння рослини. Усi частини рослини мають нейротоксичну, місцевоподразнювальну дiю, зумовлену наявністю глiкозидiв (парадину i паристифiну). Препарати воронячого ока нормалізують обмін речовин. У народнiй медицинi галенові препарати воронячого ока застосовують при ларингiтi, мiгренi, невралгiї, набряках, для посилення апетиту, бронхiтах, захворюваннях очей, при струсi головного мозку, пiдвищенiй сонливостi, ревматизмi, радикуліті, подагрі. У гомеопатії свіжий сік рослини вживають при захворюваннях очей, головному болі, запамороченні голови, бронхіті. Внутрiшньо - настоянку приймати по 5 крапель на 20 мл води, тричі на день до їди. Свiжий сік рослини - по 5 крапель двічі на день до їди. При лiкуваннi потрiбно дотримуватись визначеної дози, не перебiльшувати, бо рослина отруйна. Зовнiшньо - настоянка трави воронячого ока служить для розтирання суглобiв, м'язiв. Симптоми отруєння: болi в животi, блювання, проноси. Понижується тонус мускулатури шлунково-кишкового тракту, порушується робота серцево-судинної i нервової систем, знижується артерiальний тиск, розвивається олiгурiя. Лікування: промивання шлунка через зонд водою з додаванням активованого вугiлля. Пiд шкiру вводять прозерин 0,05% - 1 мл, димедрол 1% - 1 мл. При збудженні вводять внутрiшньом'язово розчин сибазону 0,5% - 2 мл, при зниженнi артерiального тиску - мезатон 1% - 1 мл, кофеїну натрiю бензоат 20% - 1 мл.


В'ЯЗІЛЬ ПЛЯМИСТИЙ - Вязель пёстрый

(вінок, в'язіль городній, головашник, горошок воролячий, горошок білий, грабельки, дивань, киця, кудрявчики, кукільниця, кучерявий горошок, перестрах, ромек, рутва, самокиша, сімдесят колінець, стручки мишачі, топірник)
Coronilla varia

Трав'яниста багаторiчна або щетинистоволоса рослина родини бобових. Стебло борозенчасте, лежаче, порожнисте, розгалужене. Листки непарноперистi. Квiтки двостатевi, неправильнi, рожевi, бiлi або фiолетовi, на довгих квiтоносах. Цвiте у травнi - вереснi. Плід - біб. Росте на лiсових галявинах, узлiссях, луках, серед чагарникiв. Для лiкарських потреб заготовляють траву i насiння. У травi мiстяться: глiкозид - коронiлiн, псевдокумарини, вiтамiни, дубильнi речовини. У насiннi - глiкозиди (каронiзид, коронiлiн), жирна олiя. Галеновi препарати проявляють кардiотонiчну, сечогінну дiю. Виділений з насіння глікозид коронізид має характерну для серцевих глікозидів кардіотонічну дію. Застосовують при хронiчнiй серцевiй недостатностi, набряках, кривавих проносах. Внутрiшньо - настiй трави (1:30) приймають по 1 ст ложцi тричі на день. Зовнiшньо - свiже товчене листя накладають на порiзи для припинення кровотечi. При вживанні галенових препаратiв в'язелю плямистого необхiдно дотримуватись обережностi i не перебiльшувати дози, бо можуть виникнути побiчнi ефекти у зв'язку з отруйністю рослини.