лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


ТАЛАБАН ПОЛЬОВИЙ - Ярутка полевая

Thlaspi arvense

Однорiчна трав'яниста рослина родини хрестоцвiтих заввишки до 50 см з запахом часнику. Стебло голе, прямостояче, угорi розгалужене. Листки черговi. Квiтки правильнi, двостатевi, чотирипелюстковi, дрiбнi, бiлi, зiбранi в китицю. Цвiте у квiтнi - липнi. Плід - стручок. Росте як бур'ян у посiвах, бiля дорiг. Для лiкарських потреб збирають траву пiд час цвiтiння. Трава мiстит аскорбiнову рутин, кислоту, мiнеральнi речовини. У насiннi є глiкозиди (синегрин), жирна синигрозид, мирозин, олiя, лецитин, аскорбiнова кислота. Галеновi препарати талабану польового мають в'яжучу, тонiзуючу, сечогiнну, антимікробну, протизапальну, потогiнну, відхаркувальну, стимулюючу та змiцнюючу дiю. Використовують настiй трави талабану польового при венеричних захворюваннях (сифiлiс), атеросклерозi, гiпертонiчнiй хворобi, раку матки, для виведення токсичних речовин iз органiзму, при стенокардiї, запаленнях яєчників, жовтяницi, скарлатинi, мiокардитi, цукровому дiабетi, гiперацидних гастритах (для зниження кислотностi), стимуляції статевої функцiї у чоловiкiв (при iмпотенцiї). Мiсцево - для лiкування ран i виразок. Внутрiшньо - настiй трави талабану польового (1 ст ложка на 200 мл окропу, настоювати 5 годин) приймати по 1 ч ложцi чотири рази на день. Зовнiшньо - настiй трави (1:20) служить для обробки та промивання ран, виразок.


ТАТАРНИК ЗВИЧАЙНИЙ - Татарник обыкновенный

(татарник колючий, чортополох)
Onopordom acanthium

Дворічна колюча трав'яниста рослина родини айстрових заввишки до 200 см. Стебло пряме, розгалужене, павутинисто-шерстисте. Листки з обох боків сіропавутинисті, великi, до 45 см завдовжки, до верхiвки стебла зменшуються, з колючими лопатями. Квiтки двостатевi, у великих одиничних кошиках, вiночок правильний, зрослопелюстковий, трубчастий, пурпуровий. Обгортка черепичаста, павутиниста. Листочки її яйцеподібнi, витягнутi в мiцну зеленувату колючку. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - сiм'янка. Росте як бур'ян на полях, уздовж дорiг, засмiчених мiсцях, бiля жител. Для виготовлення лiкарських форм використовують квiтковi кошики або всю надземну частину рослини. Рослина мiстить гiркоти, вiтамiни, алкалоїди, сапонiни, смоли. Галеновi препарати виявляють антимiкробну, сечогiнну, кровоспинну активнiсть, в'яжучу, дермотонiчну, тонiзують роботу серця, звужують периферичнi судини, пiдвищують артерiальний тиск, збiльшують силу серцевих скорочень, стимулюють секрецiю травних залоз. Застосовують при гiпотонiї, циститах, набряках, судомах, серцевiй недостатностi, злоякiсних пухлинах (рак матки) для профiлактики метастазiв. Мiсцево - при iмпетiго, фурункулах, гнiйних ранах. Внутрiшньо - вiдвар (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу, кип'ятити 10 хв) приймати по 100 мл 4 рази на день. Зовнiшньо - вiдвар татарника (1:10) служить для компреси, примочок.


ТЕРЕН ЗВИЧАЙНИЙ - Тёрн колючий

(терновник, тернки, тернослив, тернина, терня, терпки, тирня)
Prunus spinosa

Колючий розгалужений кущ або дерево родини розових заввишки до 4 м. Листки простi, черговi, видовженi, в молодому вiцi з обох бокiв опушенi, пiзнiше - зверху голi. Квiтки правильнi, двостатевi, одиничнi, вiночок бiлий або зеленуватий, з п'ятьма видовженими тупими пелюстками. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - куляста соковита, чорна кiстянка, достигає у вереснi. Терен звичайний росте на узлiссях, у чагарниках, вирубках, долинах рiчок. З лiкувальною метою використовують плоди, квiтки, листя, кору i корiння терену звичайного. Квiтки заготовляють у перiод повного цвiтiння. Листки - пiсля цвiтiння. Плоди - восени у зрiлому станi. Квiтки терену звичайного мiстять флавоновi глiкозиди (кемпферин, кемпферол), дубильнi речовини, ефiрна олiя, цiаногенний глiкозид, мiнеральнi речовини. У листях терену звичайного мiстяться: органiчнi, дубильнi, мiнеральнi речовини, вiтамiни, пектини, барвники, глiкозиди (пруназин). Плоди терну звичайного (свiжi або переробленi) мають в'яжучу дiю i застосовуються при колiтах, дизентерiї, ентеритах, жовтяницi. Препарати з квiток допомагають при лікуванні атеросклерозу, гастритів, спастичного колiту, гiпертонiї, набряків, циститів. Внутрiшньо - настiй плодiв терену звичайного (2 ст ложки сушених плодiв на 500 мл окропу, варити 10 хв) приймати по 3 ст ложки 4 рази на день до їди. Настiй квiток (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) пити 50 мл тричі на день. Зовнiшньо - вiдвар кори терену звичайного (1:10) служить для спринцювання, примочок на рани та тривалонезаживаючі виразки.


ТИРЛИЧ ЖОВТИЙ - Горечавка жёлтая

Джинджура знаменита

(джинджура, джiн-джура, гiндура, гінзура, гиндул, гиндзур, горчанка жовта, кінзура, розмай зілля, свiчурник жовтий, лиходій, лихоманник, маточник, тинтява жовта, таралишник, товстуля)
Gentiana lutea

Багаторiчна трав'яниста рослина родини тирличевих завдовжки до 120 см. Стебло прямостояче, просте. Листки елiптичнi, супротивнi, цiлокраї до 15 см заввишки. Квiтки двостатевi на довгих нiжках, правильнi, зiбранi по 3 - 11 в пазушнi напiвзонтики. Чашечка плiвчаста, коричнювато-жовтувата, дво-, пятизубчаста; вiночок колесовидний, глибоко розщеплений, жовтий. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - видовжена коробочка. Джинджура — дуже цінна лікарська рослина, яка зустрічається лише в Карпатах. Гуцули приписують настоянці з коренів джинджури унікальну стимулюючу дію, зокрема - примноження чоловічої сили. Заготовляють корiння рано навеснi або восени. Корiння тирлича мiстить гiркi глiкозиди (амарогентин, генцiопiкрин), жовтий барвник (гентизин), смолистi мiнеральнi i пектиновi речовини, алкалоїди, жирну олiю, вiтамiни. Препарати тирличу покращують функцiональну дiяльнiсть печiнки, шлунково-кишкового тракту, збуджують апетит, посилюють моторику кишечника, стимулюють секрецiю залоз шлунка, мають протизапальну, жовчогінну, антисептичну, посилюють скорочення серця. Галеновi препарати тирличу застосовують при вiдсутностi апетиту, диспептичних розладах, анемiї, гепатитi, холециститi, гастритi, ахiлiї, артритах рiзного походження, метеоризмi, захворюваннях селезiнки, запорах, простудах, як жаропонижувальний засiб. Сприяють загоюванню ран i виразок. Відвар тирлича застосовують і при лікуванні запущених гнійних ран, екземі та при потінні ніг. Препарати його позитивно впливають на центральну нервову систему, діють заспокійливо, знімають втому та збудження, врівноважують сон. Внутрiшньо - вiдвар корiння (1:20) приймати по 1 ст ложцi за 20 хв до їди. Настоянку тирлича - по 25 крапель за 20 хв до їди. Зовнiшньо - вiдвар корiння (1:20) або порошок корiння накладають на рани, виразки. З цілющими властивостями джинджури може позмагатися хіба що славнозвісний женьшень. Взагалі про чудодійні лікарські властивості джинджури люди знають вже понад дві тисячі років. Відвар з кореневищ та коріння цієї рослини поліпшує травлення, збуджує апетит, тамує важкі форми згаги, підвищує кислотність та поліпшує якісний склад шлункового соку. Міцність спиртової настоянки джинджури не може перевищувати 40 градусів. Якщо настоянка буде міцнішою - зруйнуються деякі важливі сполуки. Із лікувальною метою слід вживати по 20 крапель настоянки тирлича на столову ложку води за 20 хвилин до їжі, але не чарками.


ТИРЛИЧ ВАТОЧНИКОПОДІБНИЙ - Горечавка ластовневая

(болічник, свічарник шовчиноватий, свічник, товстуха)
Gentiana asclepiadea

Багаторiчна трав'яниста рослина родини тирличевих заввишки до 60 см. Стебло просте, прямостояче, густо улистнене. Листки супротивнi, яйцеподібнi, цiлокраї. Квiтки востатевi, правильнi, додиничнi або по 2 - 3 в пазухах верхнiх листкiв. Чашечка дзвоникоподібна, майже в тричі коротша за вiночок, з вузьколанцетними або лiнiйними зубцями; вiночок дзвоникоподібний, синiй, з темнiшими плямами, до основи звужений. Цвiте у серпнi - вереснi. Плід - видовжена коробочка. Подібний до тирлича ваточникоподіного - тирлич звичайний. Росте в Карпатах у лiсах та чагарниках, на луках, узлiссях. Для лiкарських потреб заготовляють траву i корiння. Корiння тирлича ваточникоподібного мiстить гiркi глікозиди (амарогентин, генцiопiкрин), алкалоїди, смолистi i пектиновi речовини, жирну олiю, дисахариди, вiтамiни, макро та мікроелементи. Галеновi препарати тирличу ваточникоподібного посилюють секрецiю шлункового соку і виділення молока у годувальниць, стимулюють апетит, моторику шлунка i кишечника, проявляють антисептичнi, жовчогiннi, протизапальнi, холесекреторнi властивостi. Стимулюють еритропоез, пiдвищують рiвень гемоглобiну. Препарати тирличу використовують при ахiлiї, гастритi, анемiї, гепатитi, холециститi, захворюваннях селезiнки, метеоризмi, колiтi, запорах, дизентерiї. Препарати тирлича нормалiзують обмiн речовин, сприяють довголiттю. Внутрішньо - відвар коріння (10 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 2 год) приймати по 1 ст ложці тричі на день за 30 хв до їди. Зовнішньо - настій трави тирличу ваточникоподібного (1:20) служить для лікування ран, виразок, опіків. Настоянку із свіжої трави (1:10, на 70% розчині спирту) - для обробки ран і гноячкових пошкоджень шкіри.


ТОПОЛЯ ЧОРНА - Тополь чёрный

(осика, осокiр)
Populus nigra

Високе листопадне родини вербових дводомне дерево. Має розлогу крону й цилiндричний стовбур, кора дерева майже чорна. Бруньки голi, клейкi. Листки черговi, на довгих голих сплюснутих черешках, яйцеподібно-трикутнi. Квiтки одностатевi, в пониклих сережках; пиляки пурпуровi. Приймочки дволопатевi, жовтi, вiдiгнутi. Цвiте у березнi - квiтнi. Плід - коробочка. Культивують як декоративну, фiтомелiоративну i лікарську рослину. Для виготовлення галенових препаратiв використовують листковi бруньки тополi, якi заготовляють у перiод цвітіння дерева, вiдламуючи їх вiд гiлок. Зібрані бруньки сушать у затінку на протязі або в теплому провітрюваному приміщенні. Бруньки тополi чорної мiстять флавоноїди (апiгенiн, галангiн, генкванiн, кверцетин, фенолглюкозиди (популiн i салiцин), кемпферол, рамнетин та iншi), органiчнi кислоти (бензойна, корична, кавова, ферулова, яблучна), аскорбiнову кислоту, жирну олiю. Галеновi препарати тополi мають сечогiннi, протизапальнi, антисептичнi, седативнi, протимiкробнi, ранозагоювальнi, протипухлиннi властивостi. Застосовують при гiпертрофiї простати, неврозах, циститах, набряках, бронхiтах, грипi, невралгiї, опiках, подагрi, атонiї шлунково-кишкового тракту, ревматизмi, виразках i гнiйних ранах. Внутрiшньо - настiй бруньок тополі чорної (2 ч ложки подрiбненої сировини настоювати 20 хв у 200 мл окропу), пити по 50 мл 4 рази на день. Настоянку бруньок (2 ч ложки подрiбненої сировини залити100 мл 40% розчину спирту, настоювати 10 днiв) приймати по 20 крапель тричі на день. Зовнiшньо - сидячі ванни з настою бруньок (3 ст ложки сировини в 1 л води, кип'ятити 10 хв, настоювати 4 год) процідити, використовуть при геморої. Настiй на олiї (10 г подрiбненої сировини на 50 мл очищеної соняшникової олiї, кип'ятити 30 хв, настоювати 15 днiв) служить для розтирання тiла, на рани, опiки i накладання компресів на тривало незаживаючі виразки.


ТЮТЮН - Табак махорочный

(табак, довган, доган)
Nicotiana tabacum

Однорiчна трав'яниста рослина родини пасльонових заввишки до 200 см. Культивується як технічна культура (на Закарпатті Виноградiвський, Берегiвський, Мукачiвський та Ужгородський райони), що служить сировиною для виготовлення тютюнових виробiв. Корiнь жовтувато-бiлий, розгалужений. Стебло майже цилiндричне, прямостояче. Листки черговi, великi, до 20 см завдовжки i 10 см шириною. Квiтки двостатевi, великi, чашечка дзвоникоподібна, вiночок пониклий, зверху рожевий, донизу зеленуватий. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - куляста коробочка, з багатьма дрiбними насiнинами. З лiкувальною метою використовують висушенi (необробленi i невимоченi) листки тютюну. Збирають листя, яке повнiстю розвинулось. У минулому вiдвар листя тютюну служив для клiзм (при здавлених грижах, водянцi, правцю). Тепер застосовують у гомеопатiї (пiлюлi), при морськiй i повiтрянiй хворобах. Найчастiше використовують у сiльському господарствi як iнсектицид, для боротьби з клiщами, тлею, жуками та іншими шкідниками. Тютюн мiстить алкалоїди (нiкотин, нiкотеїн, анабазин), якi дуже токсичнi. Отруєння може розвинутись при надмірному курiннi, прийомi вiдвару всередину при самолiкуваннi. Смертельна доза нiкотину для дорослої людини становить 40 мг, для дiтей - 10 мг (одна цигарка мiстить 15 мг нiкотину), токсична концентрацiя у кровi 10 мг/л, смертельна доза - 25 мг/л. Алкалоїди тютюну проявляють нейротоксичну дiю, яка супроводжується збудженням Н-холiнорецепторiв органiзму (при збiльшеннi дози настає блокада Н-холiнорецепторiв), збудження центральної нервової системи. Симптоми отруєння: в роті, за грудиною та в ділянці серця відчуття свербіння з ділянками оніміння шкірних покривів, блювання, нудота, головний бiль, головокружiння, холодний піт, болi в животi, аритмiї, порушення дихання, судоми, посилене видiлення слини, звуження а пізніше розширення зiницi ока, порушення зору i слуху, мiофiбриляцiї, клонiко-тонiчнi судоми, колапс, втрата свiдомостi, задишка із важкістю видоху, прискорене серцебиття. Під час судом спостерігається підвищення артеріального тиску з послідуючим зниженням його. Ціаноз слизових оболонок. Смерть настає при явищах параліча дихального центру і дихальних м'язів. Зупинка серця в діастолі. Лiкування: промивання шлунка розчином калiю перманганату 0,1% - 500 мл, активоване вугiлля 50 г у 250 мл 2% розчину натрiю гiдрокарбонату, сечогiннi засоби, сольовi послаблюючi (натрію або магнію сульфат), гемосорбцiя, внутрiшньовенно капельно розчин глюкози - при збудженнях внутрiшньом'язово магнiю сульфат, при аритмiях - внутрiшньовенно розчин новокаїнамiду 10% - 10 мл. При судомах - внутрiшньом'язово розчин барбамiлу 10% - 5 мл. При порушенні серцевого ритму типу тахікардії - серцеві глікозиди (строфантин 0,05% - 1 мл разом з розчином глюкози внутрішньовенно). При брадикардiї ввести пiд шкiру розчин атропiну сульфат 0,1% - 1 мл або платифіліну гідротартрат 0,2% -1 мл.