лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


САМОСИЛ ГАЙОВИЙ - Дубровник обыкновенный

Teucrium chamaedrys

Невеликий пiвкущик до 40 см заввишки родини губоцвiтих. Стебла з висхiдної основи чотириграннi, прямi, негусто опушенi простими волосками. Листки супротивнi, надрiзанозубчастi з клиноподібною основою, звуженою в короткий черешок. Квiтки неправильнi, двостатевi на коротких квiтконiжках, у пазушних 2 - 6-квiткових несправжнiх кільцях, що утворюють коротке китицеподiбне верхiвкове суцвiття. Чашечка дзвоникоподібна, червонувата з 10-ма жилками i 5-ма зубцями. Цвiте у червнi - серпнi. Плід складається з чотирьох горiшкоподібних часток. Росте на узлiссях листяних лiсiв, серед чагарникiв, кам'яних схилах. Для виготовлення галенових форм збирають траву самосилу в перiод цвiтiння. Трава самосилу гайового мiстить мінеральні та гiркi речовини, дубильнi, вітаміни, лактони, кумарини, органiчнi кислоти, ефiрнi олiї. Галеновi препарати самосилу проявляють стимулюють роботу шлунково-кишкового тракту (гастрит, ентерит), мають протизапальну, в'яжучу, антимiкробну, сечогiнну, кровоспинну, загальностимулюючу дiю. Галенові препарати самосилу гайового застосовують при атонiї кишечника, вiдсутностi апетиту, метеоризмi, жовчно i нирковокам'янiй хворобi, гепатитi, при слабкостi статевої функції у чоловіків (iмпотенцiя), надмiрних менструацiях, ревматизмi, для стимулювання епiтелiзацiї тканин при повільнозаживаючих ранах. Внутрiшньо - настiй трави самосилу гайового (2 д ложки сировини на 200 мл окропу, варити 5 хв) пити по 50 мл 4 рази на день до їди. Використовують сік самосилу гайового, консервований 70% розчином спирту. Приймати по 15 крапель тричі на день. У комплексi з соком хрiну, медом i домашньою горiлкою вживати при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки з пониженою кислотнiстю, при захворюваннях печінки і селезінки, атеросклерозі. Зовнiшньо - настiй трави самосилу гайового (2 д ложки сировини на 200 мл окропу) використовують для компресiв, ванн, припарок при захворюванні шкіри (дерматит, гнійні рани, екзема, виразки, фурункули).


СВЕРБІЖНИЦЯ ПОЛЬОВА - Короставник полевой

(наголоваток, огiрчак, повняки, синявка, чортова борода)
Knautia arvensis (Scabiosa arvensis)

Багаторiчна трав'яниста рослина родини черсакових. Стебло до 70 см заввишки, борозенчасте, прямостояче, просте, у верхнiй частинi розгалужене. Листки ланцетнi, супротивнi, шорстковолосистi. Квiтки неправильнi, двостатевi в приплюснутопiвкулястих головках, оточених обгорткою з ланцетних загострених по краю вiйчастих листочкiв. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - сiм'янка. Росте на луках, полях, серед чагарникiв. Для виготовлення галенових препаратiв заготовляють траву пiд час цвiтiння. Трава свербiжницi польової мiстить гiркi i дубильнi речовини, сапонiни, iридоїди, вiтамiни, мiкро та макроелементи, цукор. Настiй трави сприяє виведенню з органiзму токсичних продуктiв обмiну речовин, що утворюються пiд час метаболiчних процесiв в органiзмi, виявляє відхаркувальну, антисептичну, протизапальну дiю. Застосовують при циститах, кашлi, бронхiтах, алергічних реакцiях шкiри. Порошок трави має iнсектицидну дiю (використовують для знищення бліх). Внутрiшньо застосовують - настiй трави свербіжниці польової (4 ч ложки сировини на 400 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Зовнішньо - настій трави свербіжниці польової (10 г сировини на 100 мл окропу, настояти 50 хв) використовують при гнійних ранах, висипах на шкірі.


СЕРПІЙ УВІНЧАНИЙ - Серпуха венценосная

Serratula coronata

Багаторічна трав’яниста рослина родини (складноцвітих) айстрових . Стебла до 150 см заввишки, гранисті і ребристо-борозенчасті, прямостоячі розгалужені, пурпуруваті. Листки чергові, черешкові (нижні) або майже сидячі (верхні), перистороздільні до розсічених, з 3–7 парами яйцеподібно або видовженоланцетних бічних сегментів і більшим за них верхівковим; зверху голі, темно-зелені, знизу – світліші; сегменти листків нерівнозубчасті, гострокінцеві з відтягнутими на кінці в коротеньке білувате вістря зубцями, по всьому краю пилчасто-жорсткі. Квітки пурпурові, трубчасті, зібрані в кошики, розташовані на кінцях головних гілок по 1–2; крайові квітки більші, функціонально маточкові, з три-чотири-роздільним відгином, серединні – двостатеві, з п’ятироздільним відгином. Цвіте з липня до вересня. Плід – сім’янка. Серпій увінчаний росте по узліссях, на сухих луках, серед чагарників. Для виготовлення галенових лікарських форм використовують траву серпію, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після сушіння грубі частини стебел відкидають. Рослина неофіцинальна. У траві серпію містяться алкалоїди (сліди) і значна кількість аскорбінової кислоти (у свіжому листі до 120 мг %). В народній медицині серпій увінчаний визнають як засіб, що має проти­запальні, в’яжучі, жарознижувальні, протиблювотні, жовчогінні, седативні властивості. Настій трави дають усередину при хворобах шлунка, проносі, блюванні, жовтяниці, геморої, гарячці, недокрів’ї та психічних захворюваннях. Внутрішньо – настій трави (2 чайні ложки сухої трави настояти 3–4 години на 250 мл окропу) пити по 1 ст ложці тричі на день після їди.


СИНЯК ЗВИЧАЙНИЙ - Синяк обыкновенный

(заячi бурячки, громовик)
Echium vulgare

Дворiчна трав'яниста рослина до 100 см заввишки родини шорстколистих. Стебло прямостояче, вкрите жорсткими волосками, вiд основи розгалужене. Листки цiлокраї, черговi, загостренi, з однiєю повздовжньою жилкою, знизу сизуватi, зверху з бiлими або буруватими горбочками, на яких розмiщенi тонкi волоски. Квiтки зiбранi у верхiвкове волотисте суцвiття - двостатевi, . Цвiте у травнi - вереснi. Плід - горiшок. Росте на кам'янистих схилах, луках, полях, на забур'янених мiсцях, уздовж дорiг. Для виготовлення галенових препаратiв збирають траву в перiод цвiтiння. Трава синяка мiстить алкалоїди (консолiдин, циноглосин), вiтамiни, мiкро та макроелементи, сапонiни. Настiй синяка звичайного має високу антигормональну, вiдхаркувальну, протикашльову, заспокiйливу, протисудомну дiї. Мiсцево використовують при ревматизмi, болю у суглобах. Внутрiшньо - настiй (10 г висушеної сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день пiсля їди. Зовнiшньо - настiй трави (1:20) служить для припарок. Надмірне і безконтрольне вживання може викликати отруєння. Симптоми отруєння: нудота, посилення моторики шлунково-кишкового тракту, блювання, поноси, болi в ділянці серця, пригнiчення центральної нервової системи. Лiкування: промивання шлунка - розчини атропiну сульфат 0,1% - 1 мл, камфори олiйний 20% - 2 мл, кофеїну натрiю бензоат 10% - 1 мл.


СИТНИК РОЗЛОГИЙ - Ситник развесистый

Juncus effusus

Багаторічна трав'яниста рослина родини ситникових заввишки до 120 см. Має густодернисте повзуче кореневище. Стебло міцне, циліндричне, гладеньке, зелене, при основі обгорнуті ясно-бурими безлистими піхвами. Квітки одиничні, правильні на видовжених квітконосах, зібрані в розлогу волоть. Цвіте у червні-липні. Плід обернено-яйцеподібна, бурувата з полиском коробочка. Ситний розлогий росте на болотистих лісах і луках, болотах, на берегах річок і водойм. Для виготовлення галенових препаратів використовують кореневище рослини, яке збирають восени й використовують свіжим. У кореневищі ситника містяться розчинні силікати, дубильні і мінеральні речовини, . У народній медицині ситник розлогий додають до чаїв, що рекомендуються при нирковокам'яній хворобі, розладах травлення, запальних процесах сечового міхура. Внутрішньо - відвар коріння ситника (15 г сировини на 200 мл окропу) пити по 2 ст ложки відвару тричі на день.


СКОПОЛІЯ КАРНІОЛІЙСЬКА - Cкополия карниолийская

(білун, вербишник, вовчi ягоди, галасове зiлля, галаска, громовий корінь, форкошбодьов, німиця)
Scopolia carniolica

Багаторiчна трав'яниста рослина родини пасльонових заввишки до 50 см. Має повзуче кореневище. Стебло вгорi вилчасто розгалужене, прямостояче. Листки черговi, голi, цільні або вищербленi, темно-зеленi, до 20 см завдовжки i шириною до 10 см. Квiтки востатевi, правильнi до 3 см завдовжки, одиничнi, повислi на нiжках, що виходять з листкових пазух. Вiночок трубчасто-дзвоникоподібний, рослопелюстковий з п'ятьма короткими круглястими лопатями, зовнi бурий, лакований, у серединi - оливково-зелений. Цвiте у травнi - червнi. Плід - куляста, двогнiзда коробочка. Скополiя карнiолiйська росте в широколистяних лiсах Карпат, на галявинах, серед чагарникiв. Для виготовлення галенових форм кореневище i траву. Кореневище заготовляють пiсля плодоношення рослини. Траву скополії збирають в перiод цвiтiння рослини і сушать. Збираючи сировину скополії слід дотримуватись обережності, щоб не отруїтися. Рослина мiстить алкалоїди тропанової будови (гіосциамін, скополамiн, тропiн, кускгiгрин, псевдоатропiн), холiн, бетаїн, кумарини (скополiн, скополетин). Галеновi препарати скополiї мають загальнi фармакологiчнi властивостi атропiноподiбних сполук, основна дiя яких полягає у блокування М-холiнореактивних систем органiзму (спазмолітична i болетамувальна, розширює зiницю ока, зменшує секрецiю залоз), викликає паралiч акомодацiї, пригнiчує активнiсть центральної нервової системи і призначають при гострому психічному збудженні, а також входить до складу таблеток "аерон", які застосовують при вестибулярній блювоті (морській та повітряній хворобі). Застосовують галенові препарати скополії карніолійської при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органiв (шлунково-кишковий тракт, печінка, кишечник, нирки, селезінка, сечовий міхур) i бронхiв, судомах, хворобi Паркінсона, треморі лікарського походження, вестибулярному блюванні (перед поїздкою на автомобільному або повітряному транспорті, а також при психічних збудженнях. Внутрiшньо - вiдвар кореневища скополії карніолійської на винi (25 г подрiбненої сировини варити 10 хв у 500 мл бiлого сухого вина, процiдити) приймати по 1 ст ложцi тричі на день; настiй трави (5 г висушеної трави на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Лiкування: в якостi антидота при отруєнні препаратами скополії карніолійської застосовують розчин прозерину 0,05% - 1 мл пiд шкiру, промивання шлунку розчином калiю перманганату 0,1% - 500 мл, або великою кількістю води, активоване вугiлля з розчином натрiю гiдрокарбонату 2% - 200 мл всередину, з послідуючим призначенням сольових послаблюючих та сечогiнних засобів, вдихання кисню.


СМОРОДИНА ЧОРНА - Смородина чёрная

(грибізлі, рибізлі)
Ribes nigrum

Кущова рослина родини ломикаменевих з характерним запахом. Листки черешковi, черговi, 3,5 лопатевi, зверху голi, по краю зарубчасто-зубчастi, знизу - з жовтими залозками. Квiтки правильнi, двостатевi, дзвоникоподібнi, лілувато- або рожево-сiрi, у пониклих 5 - 10-квiткових китицях. Цвiте у травнi - червнi. Плід - чорна ягода, достигає у липнi. Росте у дикому видi в Карпатах. З лiкувальною метою заготовляють листя та ягоди чорної смородини. Листя - у червнi-липнi; ягоди - пiд час повної стиглостi. Листя смородини чорної мiстить ефiрнi олiї (цимол, сабінен), дубильнi речовини, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, рутин), пентозани, органiчнi кислоти, фітостерол, мінеральні речовини, вiтамiни (особливо багато аскорбінової кислоти), мікро- та макроелементи (значна кількість кремнієвих сполук, заліза, міді, цинку). Усi частини рослини мають потогiннi, сечогiннi, тонізуючі, в'яжучi властивостi. Галенов препарати смородини чорної використовують при ревматизмi, артритах, гастритах, подагрi, атеросклерозi, проносах, мiгренi, простудах, ангiнi, тонзилiтi, коклюшi. Свiжi плоди при гiпохромнiй анемiї, гломерулонефритi, парадонтозi, аритмії, геморагiчному васкулiтi, кардiоневрозi. Внутрiшньо - настiй листя чорної смородини (50 г на 1 л окропу), приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Настiй (20 г свiжих листкiв на 1 л бiлого сухого вина, настоювати 15 днiв) пити по 100 мл до їди при гiпоацидному гастритi, анацидному. Свiжий сік чорної смородини пити по 50 мл тричі на день до їди при атеросклерозi та гіпертонічній хворобі.


СОБАЧА КРОПИВА - Пустырник сердечный

(кропивничок, псячка, синдра, пустирник звичайний, сердечник)
Leonurus cardiaca

Багаторiчна трав'яниста рослина родини губоцвiтих заввишки до 100 см . Стебло гiллясте, прямостояче, чотиригранне, голе або вкрите волосками. Листки черешковi, супротивнi, зверху - темно-зеленi, знизу - свiтло-зеленi, нижнi - округлi, з серцеподібною основою, п'ятилопатевi за формою, середнi - видовженi, трироздiльнi, верхiвковi - трилопатевi або цiлiснi. Квiтки неправильнi, сидячi, в густих багатоквiткових кiльцях на верхiвках пагонiв. Вiночок двогубий - ясно-рожевий. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - горiшок. Росте на засмiчених мiсцях, вирубках, лiсових галявинах. Для виготовлення лiкiв збирають траву на початку цвiтiння рослини. Трава пустирника мiстить алкалоїди (монурин, леонуридин), флавоноїди (кверцетин, квiнквелозин, рутин), сапоніни, ефiрну олiю, органiчнi кислоти, дубильнi речовини, гiркоти, макро та мiкроелементи, вiтамiни. Галеновi препарати за фармакологiчною активністю близькі до препаратiв валерiани. Мають седативну, антиангiнальну, антиатеросклеротичну, гіпотензивну, жовчогінну, сечогінну, спазмолітичну здатність. Препарати собачої кропиви за характером дії на організм людини близькі до препаратів валеріани лікарської. Застосовують при неврастенiї, неврозах, безсоннi, епілепсії, кардіосклерозі, гiпертонiчнiй та базедовiй хворобi, колiт, гастрит, аритмiї, спазмах гладкої мускулатури, анемi, набряках, регулюють менструальний цикл, надмірній нервовій збудливості, особливо, коли вона пов'язана у жінок з клімактерією, а у чоловіків - з гіпертрофією простати. Слід відзначити, що при серцево-судинних неврозах і деяких інших серцевих захворюваннях препарати з собачої кропиви діють ефективніше, ніж препарати валеріани або конвалії. У комплексi з iншими рослинами собачу кропиву застосовують як вiдновлювальний засiб, що знiмає стресовi стани (траву кропиви собачої - 10 г, листя м'яти - 20 г, трава материнки звичайної -20 г, шишки хмелю -10 г, трава чебрецю -20 г подрiбнити; 1 ст ложку сумiшi залити 200 мл окропу настоювати 5 год, процiдити). Пити по 50 мл вечером i на нiч. Мiсцево використовують при дерматитах, гнiйних ранах, травматичних ушкодженнях. Внутрiшньо - настiй трави (15 г сировини на 200 мл окропу), приймати по 1 ст ложцi тричі на день до їди. Настоянку на 70% спиртi - по 35 крапель тричі на день. Рiдкий екстракт по 20 крапель тричі на день. Зовнішньо - настiй (1:10) служить для обмивання i компресiв при травматичних пошкодження шкiри та опiках.


СОКИРКИ ПОЛЬОВІ - Живокость полевая

(божi чобітки, голубець, гострушки, заячi вушка, комаринi носики, коники сорочі, косарики, рогатi волошки, сорколаб, сорочi лапки, козлички, русальнi квiточки, цорколаб)
Consolida regalis

Однорiчна трав'яниста рослина родини жовтцевих заввишки до 60 см. Стебло прямостояче, розчепiрено-розгалужене. Листки багаторазово розсiченi, черговi, нижнi - черешковi, верхнi - сидячi. Квiтки неправильнi, з простою п'ятичленною яскраво-фiолетовою, рожевою або бiлою оцвiтиною, зiбранi в негустi китицi, що утворюють волотеподібне суцвiття. Цвiте у червнi-серпнi. Плід - листянка. Росте як бур'ян у посiвах - бiля дорiг. З лiкувальною метою заготовляють траву, квiтки i насiння. Трава мiстить флавоноїди (кверцетин, кемпферол) алкалоїди (калькатрипiн). У квiтках є алкалоїди (калькатрипiн, магнофлорин, делькозин), антоцiановий глiкозид (дельфiнiн), флавоноїди, маніт, пiгменти. У насiннi - алкалоїди (дельсолiн, делькозин, лiкоктонiн, консолiдин), жирна олiя. Трава сокирок польових виявляє сечогiнну дію, квiтки - протизапальну, вiдхаркувальну, насiння - iнсектицидну. Надмiрне вживання насiння може спричинити отруєння. Алкалоїди сокирок польових виявляють курареподібну дію, тобто паралізують дихальний центр і впливають на роботу серця. Застосовують при циститах, плевритi, гiпертонiчнiй хворобi, дисменореї, пневмонiї, кровотечах, кон'юнктивiтах, головному і зубному болю, захворюваннях шкіри . Внутрiшньо - настiй трави (20 г на 1 л окропу), приймати по 2 ст ложки тричі на день до їди. Зовнiшньо - настiй квiток (10 г на 500 мл окропу) служить для примочок при гнійних ранах, гнійному запаленні очей. Мазь (порошок насіння змішують зі смальцем (1:10) від корости (натирати тричі на день по 5 хв).


СОЛОДКА ГОЛА - Солодка голая

(вербець, солодковий корінь, солодець голий)
Glycyrrhiza glabra

Багаторічна трав'яниста майже гола рослина родини бобових заввишки до 120 см. Стебло прямостояче, здебільшого розгалужене. Листки непарноперисті, чергові, овальні або видовжено яйцеподібні, вкриті крапковими залозками. Квітки неправильні, двостатеві на довгих пазушних квітконосах, зібрані китицями, віночок метеликовий білувато-лілуватий. Цвіте у червні-липні. Плід - видовжений, голий, 2 - 6 насінний біб. Росте по солончакуватих місцях. Для виготовлення ліків використовують корені солодки, які копають рано навесні або восени після того як надземні частини рослини починають в'янути. Корінь солодки голої містить сапонін (гліциризин), флавоноїди, карбеноксолон, стерини, аспарагін, мінеральні речовини (мікро та макроелементи, вітаміни, вільну гліциретинову кислоту та інші сполуки. Препарати солодки голої мають багатосторонню терапевтичну дію. Гліциризин зумовлює відхаркувальні, протизапальні, спазмолітичні, сечогінні та послаблюючі властивості. Наявністю флавоноїдів пояснюються антигістамінні й холінолітичні властивості, а також проти виразкова активність. Гліциризинова і гліциритинова кислоти виявляють протиалергічну, протизапальну, антибіотичну і протипухлинну дію. Тривале застосування солодки може спричинити порушення водно-електролітного балансу й призвести до набряків. Галенові препарати солодки використовуються як відхаркувальний, обволікаючий і як такий, що пом'якшує кашель, при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Препарати солодки знижують кислотність шлункового соку, мають гастро протекторну дію (із солодки отримано в очищеному вигляді активну сполуку стероїдної будови, яка тримала назву карбеноксолон), використовують як допоміжний засіб при бронзовій хворобі й гіпофункції кори наднирників. Для стимуляції кори наднирників солодку використовують при алергічних дерматитах, вовчаку, пухирчатці. Китайські лікарі відносять корінь солодки до засобів, що омолоджують організм. У суміші з іншими лікарськими рослинами солодку використовують при ожирінні, пієлонефриті, хронічному алкоголізмі, виразковій хворобі шлунка. Внутрішньо - Настій коріння солодки голої (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти 2 год) пити по 1 ст ложці тричі на день при бронхіті, як відхаркувальний засіб. Для стимуляції кори надниркових залоз застосовують препарат солодки гліцирам по 100 мг тричі на день за 30 хв до їди. Курс лікування від 2 тижнів до 6 місяців.


СОФОРА ЯПОНСЬКА - Софора японская

(японська акація)
Sophora japonica

Листопадне, до 30 м заввишки, дерево родини бобових. Листки чергові, непарно перисті, з 3,8 парами листочків, на коротких відстовбурченоволосистих черешках; листочки видовжено яйцеподібні, зверху темно-зелені, з полиском, знизу - сизуваті. Квітки двостатеві, неправильні, у верхівкових гронах, зібраних великими волотями. Віночок метеликового типу, ясно-жовтий. Цвітк у липні - серпні. Плід - біб, на плодоніжці, чоткоподібний, нерозкритий між насінинами з перетяжками, заповненими жовтаво-зеленим клейким соком. Плоди дозрівають у жовтні і залишаються на дереві всю зиму. Батьківщиною софори японської є Китай і Японія. На території України культивують як декоративну і фітомеліоративну рослину. Заготовляють пуп'янки квіток і плоди софори. Пуп'янки заготовляють у сонячну погоду в кінці бутонізації, коли нижні квітки в гронах починають розцвітати. Плоди софори збирають трохи недозрілими. У пуп'янках і молодих плодах софори міститься значна кількість рутину. Крім того, в плодах є кверцетин, кемпферол, флавоноїди. Головною діючою речовиною препаратів софори японської є рутин, який має здатність ущільнювати стінки судин і зменшувати їх ламкість. Застосовують при гіпо і авітамінозах Р, геморагічні діатези, крововиливи, променева хвороба, капіляротоксикоз, септичний ендокардит, ревматизм, гіпертонічна хвороба, гломерулонефрит, алергічні захворювання, тромбопенічна пурпура, для профілактики й лікування уражень капілярів при застосуванні антикоагулянтів, саліцилатів та миш'яковистих препаратів. У народній медицині настоянку з плодів або пуп'янок софори японської вживають усередину при внутрішніх кровотечах різного походження (для спинення або профілактичною метою), стенокардії, атеросклерозі, цукровому діабеті, ревматизмі, діатезах, гіпертонічній хворобі, капіляротоксикозі, тромбофлебіті, хворобах печінки, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, пригнічує функцію щитовидної залози (використовують при тиреотоксикозі). Як зовнішній засіб настоянки застосовують при опіках, туберкульозі шкіри, вовчаку, відмороженнях, фурункулах, карбункулах, гаймориті, парапроктиті, маститі, трофічних виразках, псоріазі. Водний розчин настоянки 10% з пуп'янків використовують при випадінні волосся (втирають у волосисту частину голови), при ячмінцях на оці (роблять компреси), при болі зубів і запаленні ясен (полощуть рот), при нежиті (закапують у ніс), при грибкових захворюваннях шкіри й екземі (роблять ванночки). Внутрішньо використовують настоянку пуп'янок софори японської (готують на 70 % розчині спирту у співвідношенні 1:5) приймати по 30 крапель тричі на день після їди; настоянку плодів (готують на 60% розчині спирту із свіжих плодів у співвідношенні 1:1, із сухих - 1:2) приймати по 30 крапель тричі на день. Зовнішньо застосовують стерильні пов'язки на рани, тампони, змазування настоянкою з плодів або пуп'янок софори японcької (готують на 60 - 70% розчині спирту). Для промивання ран, примочок, компресів.


СПОРИШ ЗВИЧАЙНИЙ - Горец птичий

(гусятник, моріжок, куряча трава)
Polygonum aviculare

Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових завдовжки до 25 см. Стебло лежаче, розгалужене. Листки еліптичні або видовженоланцетні, чергові, цілокраї, з коротким черешком. Квітки правильні, дрібні, двостатеві, по 2 - 5 у пазухах листків, з простою п'ятироздільною зеленуватою, по краю рожевою або білою оцвітиною. Цвіте з липня до пізньої осені. Росте по всій території України вздовж доріг, смітниках, на подвр'ях, полях. Для виготовлення галенових препаратів споришу використовують траву зібрану під час цвітіння. У траві споришу звичайного містяться дубильні речовини, флавоноїди (авікулярин, ізорамнетин, кверцетин, лютеоліу, мірицетин) сапоніни, кумарини, алкалоїди, вітаміни, сполуки кремнієвої кислот, органічні кислоти, мікро та макроелементи. Фармакологічні фластвивості галенових препаратів споришу звичайного обумовлені наявністю різноманітних біологічно активних речовин. Галенові препарати рослини зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до зсідання, перешкоджають утворенню сечових каменів, посилюють скорочення матки, підвищують діурез, знижують артеріальний тиск, виявляють антитоксичну, загальнотонізуючу дію. Завдяки наявності дубильних речовин, які мають антимікробні, протизапальні і в'яжучі властивості. Препарати споришу позитивно впливають на функцію шлунково-кишкового тракту. Застосовують препарати спооришу звичайного при захворювання шлунково-кишкового тракту, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, кровотечах, серцево-судинної та дихальної системи, при виснаженні. Місцево використовують галенові препарати при захворюваннях шкіри. Внутрішньо - настій трави (15 г сировини на 200 мл окропу настояти 50 хв) пити по 50 мл тричі на день перед їдою. Зовнішньо - настій трави (1:10) для промивання ран, для примочок при геморої, ванни при захворюваннях шкіри.


СТОКРОТКИ БАГАТОРІЧНІ - Маргаритка многолетняя

(бiлявка, білавка, бистрички, брехачка, вдовичка, грiшпанки, віскрутка, гомбічка, керест, маргаритка багаторiчна, маріочки, стократ, стокрітки, маєтка, стокрутка, цяточка, сирiтка)
Bellis perennis

Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових заввишки до 25 см. Стебло (квiткова стрiлка) прямостояче, безлисте. Листки в прикореневiй розетцi лопатчасто-яйцеподібнi. Квiтки дрiбнi, зiбранi в кошики, крайовi - язичковi, одноряднi, маточковi, бiлi або рожевi; серединнi - трубчастi, двостатевi, жовтi. Цвiте у квiтнi - червнi. Плід - сiм'янка. Росте на луках, у гаях. Заготовляють траву в перiод цвiтiння. Трава стокроток багаторічних мiстить флавони, глiкозиди (белiдин), сапонiни, смолистi речовини, ефiрну олiю, слиз, органiчнi кислоти (яблучну, винну, щавелеву), iнулiн, мінеральні речовини. Галеновi препарати стокроток багаторічних регулюють загальний обмiн речовин, мають жарознижувальну, протизапальну, кровоспинну, сечогiнну, відхаркувальну, гепатопротекторну, жовчогiнну дiю. Показаннями до призначення препаратів стокроток багаторічних є катари верхніх дихальних шляхів і бронхiти з недостатнім відходженням харкотиння, запорах, хвороби печінки і жовчного міхура (холецистит, гепатит), бронхiальнiй астмi, циститі, маткових кровотечах, ревматизмi i подагрi. При туберкульозі легень потовчену до пилоподібного стану шкарлупу двох яєць змішують з порошком із трави стокроток (1:1) і випивають з молоком двічі на день. Внутрiшньо - настiй трави стокроток багаторічних (3 ч ложки на 200 мл окропу, настоювати 4 год) приймати по 2 ст ложки тричі на день. Зовнiшньо - настiй трави стокроток багаторічних (6 ч ложок на 200 мл окропу, настоювати 4 год) використовують як компреси i примочки при ревматизмi, подагрi, тривалонезаживаючих виразках, ранах.


СУНИЦІ ЛІСОВІ - Земляника лесная

(агудка, базінка, байбара, капшук, пазубник, поземка, позьомка з'їдома, полевниці, полониці, полуниці, полявчик, ягода, яриця)
Fragaria vesca

Багаторiчна трав'яниста рослина родини розових заввишки до 30 см. Кореневище коротке з тонкими мичкуватими корінцями, та довгими повзучими пагонами-вусами. Стебло прямостояче або висхiдне. Листки трiйчастi, прикореневi - на довгих черешках. Прості - листочки овально-ромбiчнi, сидячi, зверху темно-зеленi, знизу ясно-зеленi, густо вкритi притиснутими шовковистими волосками, по краю - з зубцями. Квiтки двостатевi, правильнi, на довгих тонких квiтконiжках, у щиткоподібному суцвiттi. Мають по 5 бiлих пелюсток. Цвiте у травнi - червнi. Плід - поникла яскраво-червона ягода. Суниця дісова росте на лiсових галявинах, у лiсах, серед чагарникiв. Використовують свiжi, сушенi плоди i сушене листя. Листя заготовляють у перiод цвiтiння суниці. Листя суницi мiстить флавоноїди, алкалоїди, дубильнi речовини, вiтамiни. Свiжi плоди мiстять вiтамiни (А, С, В, Р), органiчнi кислоти (яблучну, cалiцилову), флавоноїди (галактозид, цiанiдин), дубильнi речовини, пектини, цукри, ароматичнi сполуки, солi залiза, кобальту, марганцю, селену, кальцію i фосфору. Свіжі плоди суниці збирають вранці коли зійде роса, або в кінці дня до появи роси. Популярність плодів суниці як дієтичного і лікувального засобу пояснюється їхніми смаковими якостями, які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії. Плоди суницi покращують травлення, посилюють апетит, мають сечогiнну, жовчогiнну, антимiкробну, цукровознижувальну, протизапальну, антитиреоїдну дiю. Застосовують при дiабетi, гiпохромнiй анемiї, атеросклерозi, лейкозi, запорах, нервових розладах, гастритi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, зобі, колiтi, жовчнокам'янiй та нирковокам'янiй хворобах, для нормалiзацiї обмiну речовин, захворюваннях печiнки, селезiнки, при подагрi, гiпертонiчнiй хворобi, набряках. Мiсцево використовують настій листя та ягід суниць для полоскання ротової порожнини, лiкування ран i порiзiв, виведення веснянок, плям на обличчi, при дерматитах вуграх, екземi та лишаю. Внутрiшньо - настiй сушених ягід (2 ст ложки на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Настiй листя суниці (2 ст ложки на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Зовнiшньо - 200 г свiжих ягiд настоювати на 300 мл горiлки 30 днiв. Протирати цим настоєм шкiру обличчя (перед застосуванням розвести кип'яченою водою 1:1). Настiй листя (1:10) служить також для лікування шкiри при дерматитах.


СУРІПИЦЯ ЗВИЧАЙНА - Сурепка обыкновенная

(горушка, рiпиця)
Barbarea vulgaris

Дворiчна трав'яниста рослина родини хрестоцвiтих заввишки до 60 см. Стебло вгорi розгалужене, голе. Листки лiроподібно-перистi, черговi, прикореневi i нижнi стебловi - на черешках, верхнi стебловi - сидячi. Квiтки правильні, двостатевi, жовтi, чотирипелюстковi, зiбранi в китицю. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - стручок. Росте у посiвах як бур'ян, на пасовищах. Для лiкарських потреб збирають траву пiд час цвiтiння. Листки мiстять жирну олiю, токоферол, аскорбiнову кислоту, андрогеноподiбнi речовини. Сурiпиця звичайна вiдома з давнiх часiв як проявляє ранозагоювальна, сечогiнна, збуджуювальна рослина. У народнiй медицинi її використовують для лiкування цинги, епiлепсiї, набрякiв, iнсульту, iмпотенцiї (стимулює потенцію і продукцiю сперми - для цього необхідно приготувати салат із молодих листків суріпки, додати листя сельдерею, кульбаби, верхівки буряка, пір'я цибулі). Внутрiшньо - настiй трави (1 ст ложка свiжої або сухої трави на 200 мл окропу, настоювати 2 год) пити по 50 мл 4 рази на день протягом трьох тижнiв.