лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


ПАРИЛО ЗВИЧАЙНЕ - Репейник обыкновенный

(глекопар, грудник, золотник, зрад - зiлля, серпник, реп'ях жовтий, реп'яшки польовi, яблун)
Agrimonia eupatoria

Багаторiчна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче просте або розгалужене кореневище. Стебло - до 100 см заввишки, прямостояче, просте, густо вкрите, як i черешки листкiв, довгими жорсткими волосками. Листки черговi, перервчасті непарноперистi, зверху темно-зеленi, зiсподу - бiлуватi. Квiтки п'ятипелюсткові, правильнi, двостатевi, запашнi, зiбранi колосоподібною китицею, оранжево-жовтi. Цвіте у червні - серпні. Плід складається з 1 - 2 горiшкiв, вмiщених у гiпантiй. Росте у свiтлих лiсах, на узлiссях, серед чагарникiв, на схилах, край дорiг. Для виготовлення галенових препаратiв траву заготовляють рослини пiд час цвiтiння. Трава парила мiстить алкалоїди, кумарини, дубильнi i мiнеральнi речовини, сапонiни, стероїди, гiркоти, вiтамiни, органiчнi кислоти, кремнезем. Галеновi препарати парила звичайного володіють сечогiнними, антимікробними, в'яжучими, жовчогiнними, противiрусними, гепатопротекторними, антитоксичними, кровоспинними властивостями, стимулюють апетит. Застосовують при проносах, набряках, iнфекцiйних i вiрусних захворюваннях (грип, стрептококовi i стафiлококовi зараження), холецисті, гепатиті, отруєннях солями важких металiв та алкалоїдами, гiпоацидних гастритах. Внутрiшньо - настiй трави (10 г сировини на 400 мл окропу, настоювати 2 год) вживати по 50 мл 4 рази на день до їди. Зовнiшньо - настiй трави (20 г сировини на 400 мл окропу) служить для промивання ран, компресiв, примочок.


ПАЛЬЧАТОКОРІННИК ПЛЯМИСТИЙ - Пальчатокоренник пятнистый

(зозулинець плямистий)
Dactylorhiza maculata (Orchis maculata)

Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби стиснуті, дво- чотирилопатеві. Стебло виповнене або з вузькою порожниною, просте, 20–65 см заввишки. Листки зверху темно-зелені, з бурими плямами, зісподу – сизуваті; нижні довгасті, тупі; середні – видовженоланцетні, гострі; верхні – зменшені, лінійно-ланцетні, загострені, схожі на приквітки. Квітки двостатеві, неправильні, шести-роздільні, зібрані в циліндричний, густий, багатоквітковий колос, листочки оцвітини ясно-лілові, видовжено-яйцевидні, тупі. Губа – з фіолетовим малюнком з плямочок, трилопатева, з меншою середньою лопаттю. Цвіте у червні – липні. Плід – коробочка. Поширення. Рідко трапляється на Закарпатті, в Карпатах, на болотах, вологих галявинах, по чагарниках, у заболочених мохових лісах. Занесена до Червоної книги України. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при тем­пературі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають. Бульбокорені пальчатокоріннику містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу тощо. Галенові препарати салепу – проявляють обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий ефекти. Слиз пальчптокорінника плямистого перешкоджає всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і вираз­ковій хворобі. Слиз салепу п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави пальчатокорінник плямистого вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. У народній медицина насіння пальчатоколрінника плямистого використовували при епілепсії. Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) – 2г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.


ПАПОРОТЬ ЧОЛОВІЧА - Папоротник мужской

(блошник, брониця, глистник, іванове зiлля, дрiоптерис, орляк, папоротник чоловічий, щитник чоловiчий)
Dryopteris filix-max

Багаторiчна трав'яниста спорова рослина родини папоротникових. Має сильне товсте кореневище. Листки великi, двоякоперисторозсiченi. На нижньому боцi листка в кiнцi лiта розвиваються спорагiї. Росте в вологих i тiнистих мiсцях, пiд кронами дерев. Кореневище папоротi мiстить фiлiксову кислоту, аспідинол i фiльмарон. Напровесні молодi пагiнцi збирають, вiдповiдним чином обробляють i маринують. Застосовують як приправа до м'ясних i рибних страв. Препарати папоротi мають мiсцеву подразнювальну дiю. При всмоктуванні в кров розвиваються загальні токсичні ефекти - психотропний, нейротоксичний, гепатотоксичний - внаслідок збудження, а потiм пригнiчення центральної нервової системи. Застосовують препарати чоловічої папороті при цестодозах. Лiкування здійснювати тільки у стацiонарi, у зв'язку з високою отруйнiстю рослини. Симптоми отруєння: При самолiкуваннi можуть розвиватись нудота, блювання, проноси, болi в животi, головокружiння, головнi болi, пiдвищення температури тiла, тахiкардiя, задишка, втрата свiдомостi, епiлептиформнi припадки, психози, коматозний стан, звуження зiницi ока, атрофiя зорового нерва, токсична гепатопатiя, зниження артерiального тиску, сонливість, у дітей можливі збудження і галюцинації, марення. Лiкування: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугiлля, сольовi послаблюючi (натрiю або магнiю сульфат 30 г на 200 мл води), очисна клiзма, сечогiннi, серцево-судиннi засоби (строфантин, камфора, кордiамiн, новокаїнамiд), при судомах барбамiл 10% - 10 мл , сибазон 0,5% - 2 мл, гепатопротектори (токоферолу ацетат, натрiю селенiт, "карсил", "вiтогепат", унiтiол).


ПАСЛІН ЧОРНИЙ - Паслён чёрный

(вороних, воронячка, лисуха, мориганка, паслина, пилина, прислини, слинник, ягоди воронячі, ягоди скажені)
Solanum nigrum

Однорiчна трав'яниста розсiяно-вухата рослина родини пасльонових. Стебло розгалужене, гранчасте, до 80 см заввишки. Листки черговi, яйцеподібнi, короткочерешковi, цiлокраї. Квiтки двостатевi, правильнi, зiбранi зонтикоподібними завiйками; вiночок вдвоє довший за чашечку, білуватого або бiлувато-фiолетового вiдтiнку. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - чорна, iнколи зеленувата куляста ягода. Росте як бур'ян на запущених i засмiчених мiсцях. Для виготовлення галенових препаратiв пасльону чорного використовують траву, плоди. Траву збирають у перiод повного цвiтiння рослини. Плоди - коли достигнуть (недозрiлi плоди отруйнi). Трава пасльону чорного мiстить алкалоїди (соланiн), глiкоалкалоїди, сапонiни, вiтамiни, дубильнi речовини, органiчнi кислоти, мiнеральнi речовини. У зрiлих плодах є дубильнi речовини, антоцiани, органiчнi кислоти. Галеновi препарати пасльону чорного мають протизапальнi, спазмолiтичнi, седативнi, бронхолiтичнi, гiпотензивнi, антиатеросклеротичнi, протикашльовi властивостi. Застосовують галенові препарати пасльону чорного при гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозi, набряках, неврозах, спазмах гладкої мускулатури внутрiшнiх органiв, бронхiтах, ревматизмi, подагрi. Внутрiшньо - настiй трави (5 г сировини на 250 мл окропу, кип'ятити 10 хв) приймати по 1 ч ложцi двічі на день. Свiжi плоди - по 2 г двічі на день. Зовнiшньо - свiжий сік плодiв (3 ст ложки соку на 100 мл холодної кип'яченої води) служить для примочок, компресiв, полоскання рота. Симптоми отруєння: Болі у череві, проноси, блювання, брадикардія, бронхоспазм, судоми, галюцинації, зниження артеріального тиску. Лікування: При застосування всередину проводять промивання шлунка розчином перманганату калію або простою водою, внутрішньом'язово вводять М-холіноблокатори (атропіну сульфат або платифіліну гідротартрат), спазмолітичні міотропні засоби (папаверину гідрохлорид 2% - 2 мл, ношпа 2% - 1 мл, мезатон 1% - 1 мл), протиаритмічні засоби.


ПАСТЕРНАК ПОСІВНИЙ - Пастернак посевной

Pastinaca sativa

Дворiчна трав'яниста гола рослина родини зонтичних. У перший рiк утворює розетку листкiв i м'ясистий соковитий веретеноподiбний коренеплід; на другий рiк розвивається прямостояче розгалужене гранчастоборозенчасте стебло, до 200 см заввишки. Стебловi листки черговi, сидячi, перисторозсiченi. Квiтки п'ятипелюсткові, двостатевi, правильнi, зiбранi у складнi зонтики, пелюстки жовтi. Цвiте у липнi - серпнi. Плід - двосiм'янка. Культивується як овочева i лiкарська рослина. Для виготовлення галенових препаратiв використовують плоди, траву i коренеплоди. Траву збирають пiд час цвiтiння (можна застосовувати свiжу траву). Плоди (насiння) у перiод повної стиглостi. Коренеплоди - використовують свiжими або висушують. У траві є каротин, аскорбiнова i фолiєва кислоти, тiамiн, рибофлавiн, фурокумарин. У плодах - фурокумарини, флавоноїди, вiтамiни, жирна олiя. У коренеплодах - вуглеводи, крохмаль, пектиновi та мiнеральнi речовини, жирна олiя, вiтамiни, слизі. Галеновi препарати пастернаку мають, загальнозмiцнюючi, болетамувальнi, відхаркувальні, сечогінні, спазмолiтичнi, протизапальнi, протикашльовi властивостi. Застосовують галенові препарати пастернаку при бронхітах, холециститах, спазмах гладкої мускулатури внутрiшніх органiв, стенокардiї, неврозах, захворюваннях печінки, нирок та селезінки, для стимуляцiї статевої функції у чоловіків. Внутрiшньо - настiй трави пастернаку (10 г сировини на 200 мл окропу) пити по 50 мл тричі на день за 20 хв до їди. Настiй сухих коренеплодiв пастернаку (10 г на 400 мл окропу), приймати по 1 ст ложцi через кожнi 4 год. Настiй свiжих коренеплодiв пастернаку (20 г сировини i 3 ст ложки цукру на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день за 30 хв до їди.


ПЕРВОЦВІТ ВЕСНЯНИЙ - Первоцвет весенний

(баранці, баранчики, божа ручка, веснiвка, гадинниця, дзвінки, жовтуха, ключики, котики, кукурічка, лiсове зiлля, медяник, опуцька, примула,проліска, скороспiлка, соняшник мамин)
Primula veris

Багаторiчна кореневищна трав'яниста рослина родини первоцвiтих. Квiткова стрiлка пряма, безлиста, до 20 см заввишки. Листки зiбранi приземною розеткою, яйцеподібнi, зморщенi, знизу вкритi сiруватим пушком, звуженi в крилатий черешок. Квiтки правильнi, двостатевi, зiбранi на вершечку стебла в зонтикоподібне суцвiття з 5 - 12 квiтками, пониклими в один бiк; чашечка трубчаста, п'ятигранна; вiночок лiйкуватий з коротким вiдгином, яскраво-жовтий. Цвiте у квiтнi - червнi. Плід - яйцеподібна коробочка. Росте в лiсових районах Карпат, на узлiссях, пагорбах, серед чагарникiв. В Англії та Голандії первоцвіт вирощують на городах для салатів, а корені, запах, яких, нагадує аніс, використовують як прянощі. Для виготовлення галенових препаратiв заготовляють кореневище з корiнням, квiтки i листя. Корiння - восени, коли зiв'яне листя. Квiтки i траву - пiд час цвiтiння рослини. Корiння первоцвiту мiстить сапонiни, аглiконами яких є примулагенiн; глiкозиди - примулаверин; ефiрна олiя, каротин. У листi є сапонiни, флавоноїди, каротин. У квiтках - сапонiни, флавоноїди, ефiрна олiя. Усi частини рослини мiстять макро- та мiкроелементи. Галеновi препарати примули мають вiдхаркувальнi, спазмолiтичнi, болетамувальнi, седативнi, сечогінні, протизапальнi, протизастудні, протиревматичні властивостi. Застосовують при бронхiтах (для розрiдження харкотиння i посилення функцiї вiйкового епiтелiю дихальних шляхiв), кашлi, трахеїтi, гарячцi, безсоннi, фурункулах, виразках, ранах, висипах на шкiрi, анемiї, нервових розладах, ефективним є вживання препаратів первоцвіту при головних болях, хронічних запорах. Внутрiшньо - настiй корiння (10 г сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день до їди. Для підсилення дії до настою додати фіалку триколірну - прекрасний засіб проти безсоння і неврозів. Настій листя - 10 г висушеної сировини заливають 250 мл окропу, настояти 30 хв. Для стабілізації вітаміну С до настою додати 1 г кухонної солі. Пити по ? склянки двічі на день. Зовнiшньо - настiй квiток (20 г сировини на 400 мл окропу) служить для примочок, компресiв, обмивання ран i виразок, протирань при висипах на шкiрi.


ПЕРЕСТРІЧ ГАЙОВИЙ - Марьянник дубравный

(брат-і-сестра, братики, братки, братчики, день-i-нiч, жовтушка, зебрій, iван-i-марiя, мар'янник, сестрички)
Melampyrum nemorosum

Однорiчна трав'яниста напiвпаразитна рослина родини ранникових. Стебло прямостояче, до 50 см заввишки, опушене бiлуватими волосками. Листки простi, супротивнi, короткочерешковi. Квiтки двостатевi, неправильнi, золотаво-жовтi, трохи пониклi, в пазухах великих приквiткiв, зiбранi в однобiчнi колосо-китицеподібнi суцвiття, верхнi приквiтки пiд час цвiтiння яскраво-фiолетовi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - коробочка. Росте в мiшаних лiсах, по чагарниках. Для виготовлення галенових препаратiв зiбрають траву пiд час цвiтiння рослини. Трава перестрiчу гайового мiстить алкалоїди, глiкозиди. Галеновi препарати застосовують при захворюваннях серця, шлунково-кишкового тракту, алергiчних реакцiях, для лікування ран, екземи, корости, дiатезу. Внутрiшньо - настiй трави (1 ч ложка сухої сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 д ложцi тричі на день. Зовнiшньо - настiй (3 ст ложки сировини на 1 л окропу, настоювати 2 год) служить для обмивання i мiсцевих ванн. Симптоми отруєння: нудота, блювання, пронос, болi в животi, болi за грудиною, порушення дихання. Лiкування: промивання шлунка, активоване вугiлля, послаблюючi сольовi засоби, кофеїн, розчин камфори олiйний 20% - 2 мл пiд шкiру, при спазмах коронарних судин валiдол або нiтроглiцерин пiд язик.


ПЕТРУШКА КУЧЕРЯВА - Петрушка кудрявая

(петрушка городня, петрушка посiвна, петрушка польова)
Petroselinum crispum

Дворiчна трав'яниста, гола рослина родини селерових (зонтичних). У перший рiк утворює розетку з листкiв i потовщений веретеноподiбний корiнь, на другий - прямостояче, круглясте, вздовж штриховане, вiд середини стебло розгалужене, до 100 см заввишки. Листки темно-зеленi, прикореневi довгочерешковi, верхнi трироздiльнi. Квiтки правильнi, п'ятипелюсткові, двостатевi, зiбранi в складнi зонтики; пелюстки округлi, при основi серцеподібнi, виїмчастi. Цвiте у червні - липнi. Плід - двосiм'янка. Культивують як пряну рослину. Для лiкарських потреб використовують плоди, рiдше листя i коренеплоди петрушки кучерявої. Листя заготовляють у перший рiк вегетацiї i використовують свiжим або висушеним як траву до їжi. Плоди збирають у перiод стиглостi. Коренеплоди викопують у кiнцi першого року вегетацiї (восени або навеснi). Усi частини рослини мiстять ефiрнi олiї, флавоноїди, кумарини, вiтамiни, бiлки, мiкро- та макроелементи. Галеновi препарати петрушки кучерявої посилюють дiурез, підвищують тонус гладкої мускулатури кишечника, матки i сечового мiхура. Сприяють видiленню жовчi, покращують роботу печінки і селезінки. Застосовують галенові препарати петрушки кучерявої при набряках, водянцi, гіпертонічній хворбі, нирковокам'янiй хворобi, метеоризмi, захворюваннях печінки і селезінки. Протипоказано використовувати галенові препарати петрушки кучерявої при вагiтностi, циститах, подагрi. Надмірне вживання препаратів петрушки може приводити до підвищення тонусу міометрію і спричини аборт! Внутрiшньо - настiй листя петрушки кучерявої (1 ст ложка сировини на 400 мл окропу) пити по 50 мл тричі на день до їди. Настiй насіння петрушки (1 ч ложка на 400 мл окропу) вживати по 50 мл тричі на день пiсля їди. Зовнішньо - обмивання свіжим соком петрушки кучерявої; змащування уражених ділянок шкіри (екзема, гноякові пошкодження шкіри, фурункули, вугри) маззю із насіння (5 г сировини на 20 г внутрішнього свинячого жиру), а також для лікування педикульозу; настоєм із листя петрушки кучерявої обробляють гнійні рани, виразки, обмивають обличчя при вуграх та ластовинню. Відваром із кореневища петрушки миють обличчя проти загару.


ПИЖМО ЗВИЧАЙНЕ - Пижма обыкновенная

(глисник, горбинка польова, деревій жовтий, дика горобина, коровай, криворот, наворотень, приворотень, райцвiт, остуда, вороташ)
Tanaceum vulgare

Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових з мiцним галузистим кореневищем, з якого виростають декілька прямостоячих здерев'янiлих голих, у верхнiй частинi гiллястих, стебел до 100 см заввишки. Листки черговi, перистороздiленi, зверху темно-зеленi, знизу - сiрувато-зеленi, з запахом камфори. Суцвiття - пiвкулястi кошики, зiбранi в щитки. Квiтки дрiбнi, золотаво-жовтi. Цвiте у червнi - липнi. Плід - сiм'янка. Пижмо звичайне росте на берегах рiчок, серед чагарникiв, на сухих луках. Використовують молодi суцвiття. Збирають їх на початку цвiтiння. Квiтки пижма звичайного мiстять алкалоїди, ефірні олії флавоноїди, вітаміни, дубильнi речовини, мiнеральнi сполуки (мікро- та макроелементи, органiчнi кислоти. Настiй пижма звичайного застосовують як глистогінний засiб та при захворюваннях шлунково-кишкового тракту - (гіпоацидний гастрит, ахiлiя, колiт, ентерит), печiнки (гепатит, холецистит), при iнтоксикацiях, спричинених травматизмом, туберкульозом. Мiсцево використовують при виразках, гнiйних ранах, укусах бджiл. Внутрiшньо - настiй пижма звичайного (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти протягом 50 хв) вживати по 1 ст ложцi тричі на день до їди. Настоянку - (20 г суцвiття на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 10 днiв) приймати по 30 крапель тричі на день. Зовнiшньо - настiй пижма звичайного (1 ст ложка суцвiтть на 400 мл окропу, настояти 50 хв) служить для миття голови при лусці та випадінні волосся. Протипоказано застосовувати вагiтним жiнкам.


ПІВНИКИ БОЛОТЯНІ - Касатик болотный

(бендаси, бендюги, качеписки, качорики, косатень, косатець, коситень, півник, шаш)
Iris pseudaсorus

Багаторiчна трав'яниста рослина родини пiвникових, заввишки до 1,5 м. Стебло кругле, трохи сплющене, вкрите листом, у верхнiй частинi гiллясте. Листки дворяднi, плоскi. Стебло закiнчується квiтками. Квiтки правильнi, двостатевi, яскраво-жовтi, одиничнi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - коробочка. Наукова назва пiвників "iрис" - у перекладi з грецької означає "веселка". Ростуть півники на болотах, по берегах рiчок та озер. Для виготовлення лiкарських форм заготовляють кореневища пiвникiв восени або навеснi. Кореневище пiвникiв болотяних мiстять глiкозиди, дубильнi та мiнеральнi речовини, ефiрну олiю, органiчнi кислоти. Галеновi препарати використовують як вiдхаркувальнi, в'яжучi, протизапальнi, сечогiннi, кровоспиннi засоби, а також при лiкуваннi папiломатозу сечового мiхура, анацидних гастритів, виразкової хвороби шлунка, болях у кишечнику, бронхiті, пневмонiї, ангiнi, при полюцiях, водянцi, дiареї, кровотечах, зобi. Внутрiшньо - настiй сухого коріння півників (1 ст ложки на 150 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день; свiжий сік - по 10 мл на день. Настiй кореневища на червоному винi (50 г сировини на 500 мл вина, настоювати 5 днiв) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Зовнiшньо - настiй (1 ч ложка сировини на 200 мл окропу) служить для полоскання, примочок. Коренем натирають ясна у дітей для швидшого прорізування зубів. Водний настiй використовують при гнiйних ранах, гiнгiвiтах, зубному болю. При геморої сидячi - ванни. При перхотi i випадiннi волосся - полоскання його.


ПІДБІЛ ЗВИЧАЙНИЙ - Мать-и-мачеха

(бiлi листки, білокопитень, бівпушок, мати-й-мачуха, матишник, мачушник, підбіл, підбільник)
Tussilago farfara

Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових з повзучим гiллястим кореневищем. Навеснi з кореневища виростають квiтковi стебла до 30 см заввишки, з яйцеподібно-ланцетними, гострими листками. Прикореневi листки розвиваються пiсля цвiтiння. Листки зверху голi, зiсподу - бiлоповстянi. Квiтки золотаво-жовтi, в одиничних пониклих кошиках. Цвiте у березнi - квiтнi. Плід - сiм'янка. Росте на глинистому грунтi на схилах i по берегах рiчок, на полях i городах як бур'ян. З листками пов'язана інша дивна назва рослини - мати-й-мачуха. Річ у тім, що листки її зверху гладенькі, темно-зелені і навіть трохи лискучі. Зате зі споду - повна протилежність. Тут вони вкриті густим плетивом повстистих білих волосків, неначе підбиті фланеллю чи кожушком. Це своєрідний захист від прохолоди глинястого грунту. Прикладіть листок верхнім боком до щоки, і ви відчуєте прохолоду, а коли прикладете нижнім боком, то відчуєте м'якість і теплоту. От і кажуть у народі, що від листків цієї рослини з одного боку віє холодом, як від мачухи, а з другого - теплом, як від матері. Звідси й пішла назва мати-й-мачуха. Для виготовлення лiкарських форм заготовляють листя i квiтковi кошики. Листях мiстить глiкозиди, флавоноїди, сапонiни, дубильнi речовини, органiчнi кислоти, вiтамiни. Галеновi препарати використовують як вiдхаркуваль-ний, протизапальний, потогiнний, жовчогiнний та спазмолiтичний засiб. У народнiй медицинi застосовують при трахеїтах, бронхiтах, бронхiальнiй астмi. Свiжий сік п'ють при холециститах, гепатитах. Свiжi листки прикладають до наривiв, інфікованих ран, виразок. Порошком iз висушеного листя присипають рани. Настоєм пiдбiлу миють волосся при лупi та свербiннi шкiри. Внутрiшньо - настiй листя підбілу (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки тричі на день за годину до їди. Зовнiшньо - настiй (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу) служить для примочок, спринцювань, миття голови при лупi. Подрiбненi свiжi листки накладають на зовнiшнi пухлини.


ПІДМАРЕННИК ЧІПКИЙ - Подмаренник цепкий

(в'язіль, дереза, деряба, дівунка, лепець, лепчик, лепчиця, липник, липняк, мокрець, прилип, чепляк)
Galium aparine

Однорiчна трав'яниста рослина родини маренових. Стебло полегле або лазяче, до 200 см завдовжки, чотиригранне, по ребрах вкрите гачкоподібними, загнутими вниз шипами, розгалужене. Листки - в кiльцях по 6 - 8, оберненояйцеподібнi вкритi шипиками. Квiтки дрiбнi, правильнi, полiгамнi, вiночок до 2 мм у дiаметрi, бiлуватий, колесовидний. Цвiте у травнi - вереснi. Плід - сухий горiшок. Росте в Карпатах на луках, по берегах рiчок, на узлiссях, серед чагарникiв. Для виготовлення лiкарських форм збирають траву пiд час цвiтiння. Трава пiдмареника мiстить глiкозиди (асперулозид), дубильнi речовини, сапонiни, органiчнi кислоти, мiкро- та макроелементи. У народнiй медицинi галенові препарати підмареннику чіпкого застосовують як дiуретичний, антимiкробний, болетамувальний, кровоспинний засiб. Найчастiше настiй трави п'ють при нирковокам'янiй хворобi, циститах, набряках, гепатитах, болях у кишечнику i шлунку, ревматизмi, зобi, епiлепсiї. При епiлепсiї краще вживати свiжий сік. Внутрiшньо - свiжий сік підмаренника чіпкого приймають всередину по 1 ч ложцi 5 разiв на день; настiй трави (2 ст ложки сировини на 400 мл окропу) вживати по 50 мл 4 рази на день до їди. Зовнiшньо - використовують мазь підмаренника чіпкого використовують для лiкування фурункулiв, лишаїв, раку шкiри, висипів на шкiрi (ефект посилюється при одночасному застосуваннi настою підмаренника всередину у вигляді настою 1:10, пити по 50 мл тричі на день). Мазь готують iз свiжого соку на свинячому жирi (1:10). Можна використовувати порошок сухої трави для присипання ран i фурункулiв.


ПІДСНІЖНИК ВОРОНОВА - Подснежник Воронова

(білосніжка, годзинка, дикий часник, козиньки, колокоцей, мартєнка, мартянка, підсніжник ранній, проліска біла, могурянин, снiгурка, сніжоцвіт, скорозрiст, ярник)
Galanthus woronowii

Багаторiчна цибулинна рослина родини амарилiсових. Цибулина має 1 - 2 см в дiаметрі, бура. Стебло слаборебристе, до 30 см завввишки, з однiєю звислою квiткою. Листки широколiнiйнi. Квiтки правильнi, двостатевi з бiлою оцвiтиною. Цвiте у лютому - березнi. Плід - коробочка. Росте у передгiр'ях Карпат. Масове цвiтiння пiдснiжникiв - захоплююче видовище. Земля у весняному лiсi ніби вкривається тонкою мереживною бiлою скатертиною, зiтканою з безлiч дзвоникоподiбних сніжнобілих квiточок. У рослині містяться алкалоїди, вітаміни групи "В, С", гіркі, дубильні речовини, мінеральні сполуки (мікро- та макроелементи). Для виготовлення галенових лікарських форм викопують цибулини пiд час цвiтiння, з яких добувають алкалоїди (галантамiн, галантин, галантамiдин, мiкорин). Основною дiючою речовиною пiдснiжника Воронова є алкалоїд галантамiн, який вiдноситься до антихолiнестеразних речовин. Проявляє М-холiномiметичнi властивостi (звужує зіницю ока, пiдсилює секрецiю екзокринних зало, знижує внутрішньо-очний тиск, посилює скорочення гладкої шлунково-кишкового тракту, бронхів i скелетної мускулатури). Галенові препарати підсніжника Воронова застосовують при мiастенiї, залишкових явищах поліоміеліту, радикулiтi, полiневритах, психогеннiй імпотенції, дитячих паралiчах, атонії шлунково-кишкового тракту. У народнiй медицинi настiй цибулин пiдснiжника Воронова (10 г висушеної сировини заливають 300 мл окропу настоюють протягом 50 хв) приймають по 1 ст ложцi тричі на день. У клiнiцi застосовують прерарат підсніжника - алкалоїд галантаміну гiдробромiд.


ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ - Безвременник осенний

(брандушка осiння, зимовик, зимовник, зимоцвiт, мороз, осiнник, син без батька, шафран дикий)
Colchicum autumnale

Невелика багаторiчна бульбоцибулинна рослина родини лiлiйних. Стебло вкорочене, пiдземне. Листки видовженоланцетнi, паралельножилковi, плоскі, тупi, до часу цвiтiння рослини зникають. Квiтки на коротких квiтконіжках, правильні, двостатевi, оцвiтина проста, вiночкоподібна, рожева, з довгою тригранною трубочкою. Цвiте у вереснi - листопадi. Плоди достигають у червнi - липнi наступного року пiсля цвiтiння. Для виготовлення лiкарських форм використовують бульбоцибулини, насiння i квiти. Бульбоцибулини збирають перед самим цвiтiнням, квiтки - пiд час цвітіння, а насіння - у перiод стиглостi. Усi частини рослини мiстять алкалоїдiв, серед яких є колхамiн i колхiцин; флавоноїди, органiчнi кислоти, смолистi речовини. Рослина володіє гірьким смаком, який залежить від наявного алкалоїду у рослині. Алкалоїд колхіцин є капілярною отрутою. Він діє на живу тканину, нагадуючи дію миш'яка. Тому його інколи називають рослинним миш'яком. Випадки отруєння сільськогосподарських тварин бувають при випасанні їх на засмічених пізньоцвітом осіннім пасовиськ, при згодовуванні тваринам сіна або трави з домішками цієї рослини. Вживаючи молоко від таких корів (отрута пізньоцвіту виділяється разом з молоком), можливе отруєння. Терапевтичнi властивостi алкалоїдiв однаковi. Колхамiн є сильним антибластомним засобом i використовується для лікування раку шкiри та неоперабельних форм раку стравоходу, призначається в комплексi з сарколiзином. Внутрiшньо - настоянка насiння (1:10 на 70% спиртi, настоювати 10 днiв) приймати по 15 крапель тричі на день пiсля їди. Зовнiшньо - мазь колхамiнова, настоянка (1:10) для втирання в суглоби при ревматизмi. Симптоми отруєння: нудота, блювання, болi в животi, дряпання та біль в горлi, утруднене ковтання, водянисті випорожнення з кров'ю, зниження артерiального тиску, аритмiї, олiгурiя, зниження тонусу мускулатури, а також температури тiла, пригнiчене дихання, галюцинацiї. Лiкування: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугiлля, або промивання розчином калiю перманганату 0,05% - 500 мл, внутрiшньовенно вводять розчин глюкози, iзотонiчний розчин хлориду натрiю, мезатон 1%-1 мл, пiд шкiру вводять розчин атропiну сульфат 0,1%-1 мл, вдихання кисню.


ПЛАКУН ВЕРБОЛИСТИЙ - Дербенник иволистный

Lythrum salicaria
Galanthus woronowii

Багаторычна кореневищна трав’яниста жорстковолоскова рослина родини плакунових. Стебло прямостояче, чотиригранне, просте або вгорі розгалужене до 200 см заввишки. Листки сидячі, ланцетні або видовженоеліптичні, цілокраї, з серцевидною основою; нижні – супротивні або в кільцях по 3 – 4, верхні – чергові. Квітки правильні, двостатеві, у пазушних дихазіях, які складають верхівкове китицевидно-волотевидне суцвіття; віночок вільнопелюстковий, з шістьма малиновими пелюстками. Цвіте з червня по вересень. Плід – видовженоовальна коробочка. Росте по всій території України в листяних лісавх, на болотах, по берегах річок. Для виготовлення галенових препаратів використовують траву плакуна, яку заготовляють в період цвітіння рослини. У траві рослини містяться дубильні речовини, глікозиди (салікарин), смоли, слиз, пектин і ефірні олії. Плакун верболистий має в’яжучі, кровоспинні, протизапальні властивості. Настій трави використовують всередину при хронічних захорюваннях шлунково-кишкового тракту (проноси), захворюваннях дихальних шляхів (простуда та гарячкові стани), при нервових захворюваннях. В народній медицині використовують при нервових захворюваннях як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб. Місцево як кровоспинний і ранозагоювальний засіб використовують промиту та подрібнену траву прикладаючи до рани. Внутрішньо – настій трави 1:10 настояти 50 хв, приймати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди за 20 хв. Зовнішньо – настій трави 1:10 для промивання ран.


ПЛАУН КОЛЮЧИЙ - Плаун годичный

(п’ядич колючий)
Lycopodium annotinum

Багаторічна вічнозелена трав’яниста рослина родини плаунових. Стебло повзуче, розгалужене, циліндричне, з угору стоячими вилчасто розгалуженими гілочками, вкритими лінійно-ланцетними дрібнопилчастими горизонтально або назад відігнутими колючо-загостреними листками, розміщеними п’ятьма поздовжніми рядами. Молоді, спрямовані вгору, – гілочки закінчуються одиничними стробілами (спороносними колосками), що сидять безпосередньо на гілочках, без ніжок. Стробіли циліндричні, з тісно сидячими яйцевидними зубчастими коротко-загостреними, по краю плівчастими листками, у пазухах яких містяться ниркоподібні торбочки-спорангії, наповнені спорами. Спороносить у серпні – вересні. Плаун колючий зустрічається в Карпатах в лісах і на пісках. Для медичних потреб використовують спори плауна колючого. Для виготовлення галенових препаратів використовують спори рослини. Заготівлю починають у другій половині літа, коли стробіли набувають жовтого кольору. Заготовляють зранку по росі або у вологу погоду, бо за сухої погоди спори обсипаються. Гілочки з стробілами обережно зрізують у торбинку. З висушеної сировини спори витрушують, просіваючи через дрібне волосяне або шовкове сито. Сухі гілочки, що залишаються зберігають окремо і використовують у народній медицині. Спори плауна містять жирні олії до складу яких входять гліцериди вищих жирних кислот (арохінова, діоксистеаринова, лінолева, міристинова, олеїнова, пальмітинова, стеаринова), полімерний терпен споронін, фітостерин, гліцерин, протеїни, клітковину, цукри, мінеральні речовини. У траві містяться алкалоїди (клаватин, клавотксин, лікодин і лікоподин). Спори рослини використовують як найкращу присипку для немовлят, для присипання запрілих місць, гострих і мокнучих екзем, пролежнів, ран, відморожень і як присипку при сверблячці. У вигляді відвару (1:10) спори використовують для обмивання і примочок при шкірних захворюваннях (короста, псоріаз, сверблячі висипи на шкірі, фурункули, биті рани) та для місцевих ванн при судомах. Всередину відвар п’ють при запальних хворобах нирок і сечового міхура, затримці сечі в дітей, при печінкових і ниркових кольках, при захворюваннях дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту, нервових і ревматичних болях. Внутрішньо – відвар або настій спор (1 ст ложка на 200 мл холодної води, варити, помішуючи протягом 20 хв, пити по 1 ст ложці через кожну 1 годину. Зовнішньо – спори у формі присипок у чистому вигляді або в суміші з крохмалем; примочки, обмивання, обтирання та місцеві ванни (відвар готують 1:10).


ПЛЮЩ ЗВИЧАЙНИЙ - Плющ обыкновенный

(баращен, беречан, бережан, борощаник, брочетан, гедера, глисник, повійкан)
Hedera helix

Вiчнозелена рослина-лiана родини аралiєвих. Стебло дерев'янисте, лазяче (прикрiплюється вусиками до стороннiх предметiв) розгалужене, до 30 м завдовжки. Листки черешковi, черговi, шкiрястi, блискучi. На безплідних пагонах - серцеподібнi, три- п'ятилопатевi; на квiтконосних гiлках - цiлiснi, яйцеподібнi листки. Квiтки одно- або двостатевi, правильнi, п'ятичленнi, жовтаво-зеленi, в складних зонтиках, що утворюють китицю. Цвiте у вереснi - жовтнi. Плід ягодоподiбний, пiсля дозрiвання - чорно-синiй. Плющ звичайний зустрiчається в тiнистих лiсах Карпат на вологих мiсцях. Для виготовлення лiкарських форм використовують висушене листя пляща звичайного. Заготовляють сировину пiд час цвiтiння. Листя плюща мiстить сапонiни, глiкозиди (гедерин, гедеросапонiн), дубильнi речовини, смоли, каротин, токоферол, органiчнi кислоти. Препарати плюща звичайного мають протизапальнi, протикашльовi, бронхолiтичнi, ранозагоювальні властивостi; підсилюють секрецiю бронхiальних залоз, пiдвищують дiурез, розширюють судини (в малих дозах) або звужують (великі дози), виявляє загальнозміцнюючу й тонізуючу дію. Найдоцільніша форма застосування плюща звичайного - холодний настій. Застосовують всередину холодний настiй плюща звичайного при бронхітах, гепатитах, жовчнокам'янiй хворобi, холециститах, подагрi, ревматизмi. Мiсцево використовують припарки настою для виведення мозолiв i бородавок, лiкування ран й опiкiв. Для стимулювання росту волосся щовечора втирають у шкiру голови настiй 1 раз на день. Курс лiкування - 20 днiв. Внутрiшньо - холодний настiй плюща звичайного (1 ч ложка висушеної сировини на 300 мл холодної кип'яченої води, настоювати 10 год) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день після їди. Зовнiшньо - припарки плюща звичайного, обмивання, зрошування настоєм (1 ст ложка сировини на 500 мл окропу, варити 10 хв); припарки з свіжого ростертого листя на мозолi або бородавки. Надмiрне i безконтрольне лiкування може викликати нудоту i блювоту.


ПОДОРОЖНИК ВЕЛИКИЙ - Подорожник большой

(бабка, дорожник, напутник, попутник, порадник, порізник, придорожник, семижильник, припутник, трипутник)
Plantago major

Багаторiчна трав'яниста рослина родини подорожникових. Стебло безлисте, тонкоборознисте, до 50 см заввишки. Листки яйцеподібнi або елiптичнi, цiлокраї, голi, звуженi в широкий черешок, з 3 - 9 повздовжнiми жилками, зiбранi прикореневою розеткою, черешки коротшi за пластинку. Квiтки дрiбнi, правильнi, двостатевi, сидячi, зiбранi на верхiвцi стебла циліндричним колосом; вiночок буруватий, з цилiндричним вiдгином. Цвiте у червнi - жовтнi. Плід - коробочка. Росте на смiтниках, городах, бiля дорiг, на вологих трав'янистих мiсцях. Для виготовлення галенових форм використовують листя i насiння. Листя заготовляють пiд час цвiтiння, а зі свiжого отримують сік. Листях мiстить глiкозид - аукубiн; флавоноїди (гомоплантагiнiн, плантагiнiн), гiркi i дубильнi речовини; слиз, органiчнi кислоти, вiтамiни, холiн, аденiн, сапонiни, алкалоїди. У насiннi є слиз, жирна олiя, аукубiн, стероїднi сапонiни, вуглеводи. Подорожник не просто рівно душний попутник, а "друг мандрівника". Натерши ноги, поранився або попікся - варто прикласти до хворого місця чистий молодий листок подорожника, як біль вщухне, рана швидко загоїться. В народі його називають порадником, чиряковою травою. Галеновi препарати мають протизапальну, знеболюючу, кровоспинну, ранозагоювальну, антимiкробну, секретолiтичну, гiпотензивну та протиалергiчну дiю. Вiдвар листя призначають при бронхiтах, коклюшi, пневмонiї для підсилення i видiлення секрету бронхiальних залоз. При гастритах iз зниженою кислотнiстю вiдвар подорожника пiдвищує секрецiю шлункового соку багатого хлористоводневою кислотою. Використовують при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, запальних процесах легень, сечового мiхура, при раку шлунка, селезiнки i легень, злоякiсних виразках шкiри та слоновостi, зобі. Свiже листя прикладають до фурункулiв, порiзiв, наривiв. Соком лiкують дерматити. Відваром листя промивають рани i виразки. При простудах використовують сироп, зварений із рiвних частин соку подорожника i меду. Приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Внутрiшньо - вiдвар листя подорожнику (1:20) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день за 15 хв до їди. Зовнiшньо - компреси із соку служать для лiкування злоякiсних пухлин шкiри. Настiй листя подорожника (1:4) - для полоскання, обмивання, примочок, компресiв. Використовують також мазь (10 г порошку листя на 90 г вазелiну або внутрішнього свинячого жиру) для лiкування гноячкових захворювань шкiри.


ПОЛИН ГІРКИЙ - Полынь горькая

(білобиль, вiничч'я, деревко боже, полин білий, полиниць)
Artemisia absinthium

Багаторiчна трав'яниста срiблясто-сiра рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, до 150 см заввишки, у верхнiй частинi розгалужене. Листки черговi, зверху бiлувато-шовковистi, нижнi - довгочерешковi, трикутно-серцевиднi. Квiтки жовтi, рiзнорiднi, в кулястих пониклих кошиках, зiбраних гронами у волотисте суцвiття. Крайовi квiтки жiночi, iншi - двостатевi. Цвiте у липнi - вереснi. Плід - сiм'янка. Росте на полях i пустирях, бiля дорiг i жител. Для виготовлення лiкарських форм збирають траву i листя полину. Листя - до цвiтiння, Траву - на початку цвiтiня. Лiкувальнi властивостi полину вiдомi давно. Римляни вважали, що полин охороняє мандрiвника вiд втоми (варто лише прив'язати пучечок цiєї рослини до ноги, як втома минає). Гiркий смак полину пояснюється тим, що рослина всмоктала в себе всю гiркоту людських страждань i зневiр, тому й вилiковує хворих, дає їм духовну втiху. Рослина мiстить ефiрну олiю, флавоноїди, дубильнi речовини, лiгнани, органiчнi кислоти, каротин, пiридоксин, кислоту аскорбiнову, мiкро- та макроелементи. До складу ефiрної олiї входять сексквiтерпеновi спирти (абсинтин, анабсинтин), лактони, вуглеводи, кетон, туйон. Ефiрнi олiї проявляють сильну антимiкробну i протипаразитарну активнiсть. Для бiльш тривалого збереження м'яса та продуктiв рекомендується обгортати їх травою полину. Гiркоти, полину збуджують апетит (подразнюють смаковi рецептори ротової порожнини: iмпульси надходять у центр голоду центральної нервової системi, збуджують його, вiдповiдь надходить у шлунок, i настає стимуляцiя залоз шлунка, що посилює секрецiю i пiдвищує апетит). Препарати полину застосовують всередину при зниженнi апетиту, захворюваннях печiнки, холециститах, анемiї, диспепсiї, золотусi, хворобах селезiнки, запальних процесах у нирках i сечовому мiхурi, при безсоннi, алкоголiзмi. При мiсцевому застосуваннi у вигляді примочок, компресiв проявляє знеболюючу, антисептичну, протизапальну дiю. Внутрiшньо - екстракт полину вживають по 15 крапель за 15 хв до їди; настоянку полину на 70% розчинi спирту-по 15 крапель за 15 хв до їди; настiй трави (1:20) - по 2 ст ложки за 20 хв до їди. Зовнiшньо - настiй (1:30) служить для полоскання ротової порожнини. Препарати полину не рекомендують вживати вагiтним жiнкам, в зв'язку з тим, що підвищує скоротливу активність матки і може призвести до аборту.


ПОРТУЛАК ГОРОДНІЙ - Портулак огородный

Portulaca oleraceae

Однорiчна трав'яниста рослина родини портулакових. Стебло м'ясисте, простерте, до 30 см завдовжки, розгалужене. Листки сидячi, клиноподібно-оберненояйцеподібнi, лопаткоподібнi, тупi. Квiтки двостатевi, сидячi, 3 - 5-пелюстковi, жовтi, зiбранi в розвилках стебла. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - коробочка. Росте повсюду як бур'ян. Використовують траву i насiння. Листки мiстять вiтамiни, алкалоїди, глiкозиди, органiчнi кислоти, цукри, жири, слизi, бiлки, мiнеральнi речовини. В насінні є жирна олiя до складу якої входять лiнолева, пальмітинова i стеаринова кислоти. Галеновi препарати портулаку городнього використовують для пiдвищення артерiального тиску, посилення роботи серця. Свiжий сік застосовують при хворобах очей (кон'юнктивiт, кератит). Настiй трави п'ють при набряках, хворобах печiнки i нирок, для лiкування статевого безсилля у чоловiкiв. Препаратам портулаку властива також антитоксична дiя (використовують при отруєннях). Внутрiшньо - настiй трави портулаку (1:20) пити по 1 ст ложцi 4 рази на день. Зовнiшньо - свiжий сік або настiй трави портулаку (1:10) при незаживаючих ранах (пролежнях). Настоянку насiння портулаку на 70% розчинi спирту служить для очищення органiзму вiд шлакiв i при лускатому лишаї.


ПОВИТИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА - Повилика европейская

(перстенець, сплітачка, хмелинка)
Cuscuta europaea

Однорічна безхлорофільна паразитна рослина родини повитицевих. Стебло ниткоподібне (до 1 мм завтовшки), витке, розгалужене, зеленаво-жовте до червонаво-жовтого, без листя і коріння (прикріплюється до інших рослин, з яких тягне поживні речовини, присосками - гаусторіями). Квітки дрібні, майже сидячі, правильні, двостатеві, п'ятичленні, зібрані в щільні головчасті суцвіття; віночок - з лійкоподібною трубочкою, рожевий або блідо-рожевий. Цвіте у червні - серпні. Плід - коробочка. Росте по всій території України. Паразитує на багатьох культурних і диких рослинах. Для виготовлення галенових препаратів використовують сушену траву повитиці, яку заготовляють під час цвітіння. Трава повитиці європейської містить глікозид кускутин, дубильні речовини, фітостерин, флавони, флобафени, лейкоантоціани та інші. Галенові препарати повитиці мають болетамувальні, сечогінні, в'яжучі, кровоспинні властивості. Відвар трави повитиці європейської вживають принабряках, кровотечах, колітах. Внутрішньо - відвар трави повитиці європейської (5 г сировини на 200 мл окропу) пити по 1 ст ложці тричі на день. Зовнішньо - ванни з відвару (50 г сировини на 2 л окропу) додають до ванни.


ПРИВОРОТЕНЬ ЗВИЧАЙНИЙ - Манжетка обыкновенная

Alchemilla vulgaris

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Стебло сланке, розгалужене, до 30 см заввишки. Листки складчасті, по краю зазубрені; прикореневі - довгочерешкові, зібрані в розетку. Квітки дрібні, жовто-зелені, безпелюсткові, зібрані в клубочки. Цвіте у червні - серпні. Плід - сім'янка. Росте по всій території України на луках, у гаях, на межах, по узліссях. Для виготовлення галенових препаратів використовують траву зібрану під час цвітіння рослини У рослині містяться дубильні речовини та мінеральні, вітаміни, слизі та інші сполуки. Встановлено, що препарати приворотні звичайного мають в'яжучі, протизапальні, антисептичні, кровоспинні властивості. Галенові препарати цієї рослини застосовують при колітах, кровотечах, при хворобах жіночих статевих органів(білі, надмірні менструації, зниження функції яєчників), для лікування чиряків і гнійних ран. Внутрішньо - відвар трави (10 г сировини на 200 мл окропу) пити по 50 мл чотири рази на день. Зовнішньо - відвар трави (10 г сировини на 200 мл окропу) для промивання ран, компресів, примочок.


ПУХІВКА ШИРОКОЛИСТА - Пушица широколистная

Eriophorum latifolium

Трав'яниста рослина родини осокових. Стебло прямостояче, тупотригранне, до 70 см заввишки. Листки лiнiйно-ланцетнi, до 8 мм завширшки, плоскi. Квiтки двостатевi, в багатоквiткових, яйцеподібних, поникаючих пiсля цвiтiння колосках, що утворюють на верхiвцi стебла зонтикоподібне суцвiття. Оцвiтиннi щетинки багаточисленнi, на кiнцi розгалуженi, при плодах розростаються i утворюють пучки бiлих волоскiв - пухiвки. Цвiте у травнi - червнi. Плід - тригранний горiшок. Пухівка широколиста росте переважно в Карпатах на осоково-мохових болотах. Використовують висушену траву, зiбрану в перiод цвiтiння, пухнастi колоски заготовляють у серпнi. Рослина мiстить вiтамiни, мiкро- та макроелементи, має багато кремнiю. Настій трави пухівки вживають як сечогінний і послаблюючий засіб. Застосовують настiй трави при набряках, запорах, затримцi сечi. Чай iз рослини має потогiнну, відхаркувальну дiю. Вживають при простудi, кашлi, запаленнi м'язiв, ревматизмi, подагрi, запальних процесах шлунково-кишкового тракту (гастрит, коліт, ентероліт), захворюваннях шкіри (дерматит, екзема), використовують для промивання гнійних ран та для лікування пролежнів. Внутрiшньо - настiй трави пухівки (1:10) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день пiсля їди. Настiй колоскiв (1:10) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Зовнішньо - настій трави (1:10) для промивання гнійних ран, та лікування дерматитів, екземи.


ПШІНКА ВЕСНЯНА - Чистяк весенний

Ficaria verna

Багаторiчна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло до 30 см заввишки, висхiдне, просте, з пучком бульбовидно потовщених додаткових коренiв при основi. Листки з полиском, цiлicнi, округло-серцеподібнi, виїмчасто-зарубчасті. Квiтки двостатевi, правильнi. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - збiрна сiм'янка. Росте в листяних i мiшаних лiсах, серед чагарникiв. Для виготовлення галенових препаратiв використовують надземну частину рослини. У свiжому листi пшінки весняної є сапонiни, анемонiн, протоанемонiн, вiтамiни, крохмаль, цукор, мiнеральнi солi. Препарати пшiнки весняної мають вiдхаркувальнi, сечогiннi, ранозагоювальнi, проноснi, кровоочиснi, протизапальнi властивостi. Галенові препарати пшінки весняної застосовують при бронхiтах, кашлi, геморої, запорах, гiнгiвiтах, стоматитах, тривалому незаживанні ран i виразок, шкiрних захворюваннях. Внутрiшньо - вiдвар трави пшінки весняної (1 ст ложка сировини на 400 мл окропу нагрiвати на водянiй банi 2 год) вживати по 1 ст ложцi вiдвару 4 рази на день. Зовнiшньо - відвар трави пшінки весняної (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу настоювати 2 год). Застосовують для полоскання i промивання ран, виразок.







цены на образование в Германии