лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


ОБЕРНА ШИРОКОЛИСТА - Оберна широколистная

(смiлка широколиста)
Oberna behen

Багаторiчна трав'яниста сизувато-зелена гола рослина родини гвоздикових. Стебло прямостояче, вгорi розгалужене, до 80 см заввишки. Листки цiлiснi, супротивнi, цiлокраї, ланцетнi, загостренi. Квiтки правильнi, рiзнорiднi, зiбранi напiвзонтиком; вiночок з 5 бiлих, угорi - глибокодвороздiльних пелюсток; чашечка здута, з 20-ма жилками. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - коробочка. Росте на сухих луках, по схилах, узлiссях i чагарниках. Для виготовлення галенових препаратiв збирають траву пiд час цвiтiння рослини. Трава оберни мiстить сапонiни, синапова, ферулову та аскорбiнову кислоти. Галеновi препарати оберни мають заспокiйливi, сечогiннi, бронхолiтичнi, вiдхаркувальнi, протизапальнi властивостi. Застосовують при хронiчному бронхiтi, гастритi, дизентерiї, захворюваннях нирок i сечового мiхура, при збудженні. Внутрiшньо - настiй трави (1:10) приймати по 1 ст ложцi тричі на день до їди. Зовнiшньо - свiжим соком рослини закапувати по 2 краплi в око при кон'юнктивiтi.


ОБЛІПИХА КРУШИНОПОДІБНА - Облепиха крушиновая

Hippophao rhamnoides

Кущ або невелике дерево родини маслинових. Дводомна рослина з колючими гiлками, вкритими сiрою корою. Листки черговi, вузькi, лiнiйнi, зверху темно-зеленi, знизу - срiблястi. Квiтки одностатевi, буруватi, з дволопатевою чашечкою, в коротких пазушних китицях. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - овальна соковита несправжня кiстянка жовтого або оранжевого кольору. Культивують як плодову i лiкарську рослину. Для виготовлення галенових препаратiв використовують плоди, кору i листя. Плоди збирають у стадiї повної стиглостi. Кору - навеснi. Листя - протягом вегетацiйного перiоду. Плоди оліпихи мiстять жирну олiю, катехiни, флавоноїди, флавони, алкалоїди, каротини, лiкопiн, зеаксантин, органiчнi кислоти, серотонiн, кумарини, фосфолiпiди, токоферол, мікроелементи та інше. Галеновi препарати облiпихи (облiпихова олiя) мають антиульцерогенну, гепатопротекторну, епiтелiзуючу, протизапальну, ранозагоювальну властивості. Застосовують при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, гепатитi, гастритi, холециститi, запальних процесах дихальних шляхiв, опiках, променевих виразках, тонзилiтi, ангiнi, атеросклерозi, гіпертонічній хворобі, алкоголiзмi, інфікованих ранах, трофiчних виразках, злоякiсних пухлинах, зобі, для закріплення і росту волосся, дерматиті, екземі. Щоб зупинити випадіння волосся й утворення лисини використовують настій плодів і листя обліпихи (2 ст ложки плодів і листя залити 400 мл окропу, настояти 4 години, процідити. Пити по 150 мл двічі на день до їжі вранці та ввечері, а на ніч втирати цим настоєм в шкіру голови. Облiпихову олiю можна приготувати в домашнiх умовах. Для цього подрiбненi сухi плоди або висушенi вичавки, що залишаються пiсля одержання соку, заливають рiвною кiлькiстю оливкової олiї. Сумiш витримують 24 години у нагрiтiй духовцi при температурi 60 градусiв. Пiсля цього рiдину зливають, змiшують з новою порцiєю вичавок і знову нагрiвають. Таку процедуру повторюють 3-4 рази. Пiсля 12-ти денного вiдстоювання олiю фiльтрують, i вона готова до вживання. Можна використовувати і плоди обліпихи при різних захворюваннях серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, при простатиті та інших. Внутрiшньо - облiпихова олiя по 1 ч ложцi тричі на день за 30 хв до їди. Настiй листя або вiдвар кори (1:10) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Зовнiшньо - на очищену рану або дiлянку шкiри нанести облiпихову олiю i накласти ватно-марлеву пов'язку.


ОВЕС ПОСІВНИЙ - Овёс посевной

Avena sativa

Однорiчна трав'яниста рослина родини злакових. Стебло (соломина) прямостояче, до 100 см заввишки, гладеньке. Листки черговi, дворяднi, з лiнiйної пластинки. Квiтки дрiбнi, двостатевi, зiбранi по 2 - 3 в пониклi колоски, що утворюють на верхiвцi стебла розлогу волоть; усi квiтки в колоску незчленованi з його вiссю. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - зернiвка. Культивують як кормову, круп'яну i лiкарську рослину. Для виготовлення галенових препаратiв використовують неочищене зерно, крупи, борошно, солому i траву. Траву збирають пiд час цвiтiння рослини. Зерно вiвса мiстить крохмаль, бiлковi речовини, жирну олiю, вiтамiни (B, E), стероїднi сапонiни. Вiвсянi крупи i борошно також мiстять збалансовану кiлькiсть легкозасвоюваних вуглеводiв, бiлкiв, вiтамiнiв. Вживають як поживний дiєтичний продукт. Застососвують при цукровому дiабетi, зобі і як загальноукріпляючий засiб. Вівсяні крупи і борошно, які містять збалансовану кількість легкозасвоюваних, багатих на незамінні амінокислоти білків, вуглеводів, жирів і вітамінів групи В, широко використовують у дієтичному й дитячому харчуванні. У клінічних умовах встановлено, що настоянка зеленої висушеної трави вівса має заспокійливі й снодійні властивості. Настій трави вживають при гарачкових станах, подагрі, набряках, спричинених хворобами нирок. Свіжовижатий сік призначають усередину при безсонні, нервовому виснаженні, для збудження апетиту. Внутрiшньо - настiй вівса (100 г неочищеного зерна на 500 мл окропу, настояти 3 год) пити по 50 мл тричі на день до їди. Настоянку зерна вівса на 70% розчинi спирту (1:5) приймати по 30 крапель тричі на день до їди (при цукровому дiабетi. Свiжий сік трави вiвса зеленого з зерном - по 50 мл при безсоннi, для пiдсилення апетиту. Зовнiшньо - вiдвар трави вiвса (соломи 1:5) служать ванни для нiг при гiпергiдрозi.


ОГІРОК ПОСІВНИЙ - Огурец посевной

Cucumis sativus

Однорічна однодомна шорстковолосиста трав’яниста рослина родини гарбузових. Стебло лежаче або лазяче за допомогою простих вусиків, розгалужене, завдовжки до 3 м. Листки чергові, серцевидні, 3 – 5 лопатеві. Квітки одностатеві, жовті; тичинкові зібрані пучками в пазухах листків, маточкові – одиничні, на коротких ніжках. Цвіте у травні – липні. Плід – несправжня ягода (гарбузина). По всій території України огірки вирощують як цінну овочеву рослину. З лікувальною метою використовують плоди і насіння. Плоди огірків містять цукор, пектинові речовини, крохмаль, клітковину, органічні кислоти, стероїдні сапоніни, вітаміни, макро- та мікроелементи (алюміній, йод, залізо, калій, кальцій, марганець, мідь, молібден, фосфор, фтор, хлор). Огірки мають жовчогінні, сечогінні, послаблюючі властивості, збуджують апетит, посилюють секрецію шлункового соку. Огірки застосовують при захворювання шлунково-кишкового тракту (запори, атонія кишечника, гіпоацидні гастрити), захворювання серцево-судинної системи і нирок, при ожирінні. Свіжий огірковий сік п’ють при кашлі й хронічних катарах дихальних шляхів. Широко використовуються огірки в дерматології й косметиці. Огіркові креми, лосьйони, маски, свіжий огірковий сік виявляє відбілюючи, освіжаючу і тонізуючу дію на шкіру обличчя. Внутрішньо – свіжий огірковий сік по 2 ст ложки 2 рази на день на голодний шлунок при спастичних колітах. Зовнішньо – маска для обличчя при сухій шкірі та зморшках: свіжий огірок труть на терці, додають кілька крапель лимонного соку і наносять суміш на обличчя і шию на 20 хв, змивають теплою водою.


ОЖИНА СИЗА - Ежевика сизая

(вожина, деренки, драчильник, колодах, кумасика, ожина звичайна, ожина польова, чорниці, ягода чорна)
Rubus caesius

Напiвкущова рослина родини розових до 200 см заввишки з рiчними вегетуючими пагонами i здерев'янiлими дворiчними стеблами, на яких утворюються квiтконоснi гiлочки. Рiчнi пагони трав'янистi, сизуватi, цилiндричнi, голi з щетинкоподібними шипиками; восени пагони дерев'яніють, а наступного року зацвiтають i дають плоди, пiсля чого вiдмирають. Листки черговi, черешковi, трiйчастi, з обох бокiв розсiяноволосистi, зеленi. Квiтки двостатевi, п'ятипелюстковi, зiбранi в негустi щитки, квiтконоси довгi, тонкi. Цвiте у травнi - cерпнi. Плід - складна кiстянка, тьмяно-чорна з сизим вiдтiнком. Росте на всiй територiї Закарпаття - в лiсах, па берегах рiчок, у чагарниках, садах i парках. Для виготовлення галенових препаратiв використовують стиглi плоди, листя i корiння. Плоди вживають свiжими або сушать. Листя збирають повнiстю розвинене. Корiння викопують восени. Свiжi плоди мiстять глюкозу, сахарозу, фруктозу, органiчнi кислоти, пектини, дубильнi речовини, солi марганцю, калiю, залiза, кальцiю, фосфору, магнiю, вiтамiни (А, РР, В1, В2, К), флавонoїди, органiчнi кислоти, барвники, слизистi речовини, ефiрну олiю. Галеновi препарати ожини проявляють в'яжучi, протизапальнi, бактерициднi, ceчогіннi, седативнi, гiпотензивнi, противiруснi, спазмолiтичнi, гiпоглiкемiчнi, жарознижувальнi властистивостi. Застосовують при проносах, гастритах, холециститах, неврастенiї, iстерiї, набряках, безсонні, гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозi, цукровому дiабетi, лихоманцi, пневмонiї, бронхiтах, iстерiї, гiнгiвiтах, стоматитах, екземi, лишаї, гнiйних ранах i виразках. Внутрiшньо - настiй листя ожини (2 ст ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 1 год), пити по 50 мл 4 рази на день до їди. Зовнiшньо - настiй листя (50 г сировини на 1 л окропу, настоювати 20 хв) служить для полоскань, примочок i спринцювань.


ОЛЕАНДР ЗВИЧАЙНИЙ - Олеандр обыкновенный

Nerium oleander

Кущ або невелике дерево родини барвiнкових. Стебло розгалужене. Листки цiлокраї, шкірясті, вiчнозеленi. Квiтки правильнi, двостатевi, бiлi, рожевi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід складається з двох листянок. Широко культивується у нас як декоративна кiмнатна рослина. Для виготовлення галенових препаратiв олеандра зрiзають молодi пагони, вiд яких вiддiляють листя i висушують його. Збирають весною до початку активного росту. Всi частини рослини отруйнi. Основними дiючими речовинами олеандру є серцевi глiкозиди (олеандрин, одинерин i нериїн), провідне місце у застосуванні посів олеандрин (нериолiн), який мяє кардiотонiчну дiю і застосовують при серцевій недостатності. Вживають настоянку олеандра по 10 крапель тричі на день при серцевiй недостатностi, кращий ефект розвивається при вживанні настою листя олеандру (1:100). За наявностi у кiмнатах значної кiлькостi рослин олеандра, особливо в перiод цвiтiння, у повiтря видiляються сполуки, якi можуть призвести до розвитку отруєння. Тому у спальних кімнатах не бажано розташовувати ці рослини. Симптоми отруєння: диспептичнi прояви (проноси), порушення ритму серцевої дiяльностi (брадикардія, яка з часом переходить у тахiкардiю), екстрасистолiя, зниження артерiального тиску, цiаноз, судоми, втрата свiдомостi. Лiкування: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугiлля, сольовi послаблюючi (магнію або натрію сульфат), пiд шкiру розчин атропiну сульфат 0,1% -1 мл, олiйний розчин камфори 20%-2 мл, розчин кофеїну натрiю бензоат 20% -1мл, при блюванні - ковтання шматочкiв льоду або холодної води, при болях - розчин промедолу 1% - 1 мл.


ОМАН ВИСОКИЙ - Девясил высокий

(дев'ясил, дивосил, болячковий корінь, старівник, старий хліб, великий зілей, дзівасил)
Inula helenium

Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових заввишки до 200 см. Має товсте м'ясисте кореневище, з численними довгими коренями. Стебло мiцне, пряме, рубчасте, у верхнiй частинi розгалужене. Листки черговi, цiлiснi, великi. Квiтки жовтi, зiбранi у великi кошики, що утворюють на верхiвцi стебла щиткоподібне суцвiття; крайовi язичковi квiтки - жiночi; серединнi - двостатевi, трубчастi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - сiм'янка. Росте на узлiссях, по чагарниках, берегах рiчок, вологих мiсцях. Для виготовленння галенових препаратiв оману високого заготовляють кореневище i корiння, яке викопують восени. Кореневище оману мiстить iнулiн, смоли, камедi, сапонiни, алкалоїди, органiчнi кислоти, лактони, ефiрну олiю, алантон, проазулен, вiтамiни (особливо багато токоферолу). Галеновi препарати оману мають вiдхаркувальну, жовчогінну, гепатопротекторну, сечогiнну, гiпотензивну, бронхолітичну, протидiабетичну, протизапальну дiю. Застосовують при бронхiальнiй астмi, гiпертонiї, цукровому дiабетi, гастритi, колiтi, ентеритi, жовтяницi, гепатитi, холециститi, метеоризмi, простатитi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, зобі, злоякiсних пухлинах, нервових розладах, набряках, як загальностимулюючий засiб ("оманове вино").

Свіжі корені труть на терці або пропускають через м'ясорубку. Подрібнену масу наполягають на водке- 2 стакана на 0.5 л. горілки Наполягають 9 днів. Прийом по 1 столовій ложці перед їжею протягом 2-3 місяців. Використовується для загоєння легеневих язв, при туберкульозі.

1 столову ложку подрібнених коренів залити 1 стаканом кип'яченої води кімнатної температури. Наполягати не менше 6 годин. Краще це робити на ніч. Вранці розмішати, дати осісти суспензії. Прийом по 1 столовій ложці 1 разів на годину. Можна до 1 столової ложки дивосила додати 1 чайну ложку кореня солодки.

При тахікардії готують горілчану настоянку дивосила - на 2 частини горілки беруть 1 частину подрібнених сухих коренів дивосила. Наполягати 2 тижні. Прийом - 1 чайна ложка 3 рази на день незадовго до їжі.

2 столові ложки подрібненого кореня дивосила залити 1 стаканом холодної кип'яченої води, а вранці, після проціджування з'єднати з аналогічно приготованим настоєм лопуха Приймати по половині стакана 4 рази на день до їжі при ревматизмі.

При розтягуванні зв'язок роблять компрес з міцного відвару дивосила: 2 столовы ложки на стакан води. Кип'ятити 5 хвилин, настояти 2 години. Ще ефективно припарки з свіжих коренів.

Для полегшення старечого склерозу роблять настоянку з 40 г коренів дивосила на 1/2 л горілки. Прийом - 25 г вдень. Курс продовжується у міру вживання 1,5 л настоянки.

Відвар кореня дивосил вживають при хворобливих і нерегулярних менструаціях, а так само для профілактики передчасних пологів. Чайну ложку подрібненого кореня залити стаканом кип'ятку. Кип'ятити 15 мін на слабкому вогні. Наполягати 4часа. Приймати по столовій ложці 3-4 рази на день.


ОМЕЛА БІЛА - Омела белая

Viscum album

Багаторiчний напiвпаразитичний вiчнозелений кулястої форми кущик родини омелових. Гілки голi, зеленаво-жовтi, вилчасторозгалуженi, цилiндричнi, у вузлах - потовщенi i крихкi. Листки супротивнi, шкiрястi, цiлокраї, сидячi, жовто-зеленi. Квiтки одностатевi (рослина дводомна), жовтi, сидячi, зiбранi у головчастi суцвiття в розвилках гiлок. Цвiте у березнi - квiтнi. Плоди ягодоподiбнi, кулястi, з трохи вдавленою верхiвкою. Омела бiла паразитує на листяних деревах (береза, груша, дуб, клен, липа, тополя, яблуня), закрiплюючись присосками, через якi й живиться за рахунок дерева, на якому оселиться. Для виготовлення галенових препаратiв використовують молодi гiлки з листками. Заготовляють, зрiзаючи секаторами пiзно восени або взимку. Сировина омели мiстить вiскотоксин, вiсцерин, холiн, спирти, флавоноїди, смолистi i мiнеральнi речовини, вiтамiни. Галеновi препарати проявляють гiпотензивну, седативну, в'яжучу, кровоспинну, сечогiнну, цитолiтичну дiю. Застососвують при гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозі, кровотечах, епiлепсiї, при запамороченнях, iстерiї, при неоперабельних формах раку, для пiдвищення тонусу органiзму. Внутрiшньо - настiй омели (15 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 20 хв) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Настоянку омели (1:5) на 70% розчинi спирту, вживати по 50 крапель тричі на день. Зовнiшньо - 2 ст ложки сумiшi (порiвну) омели i деревiю звичайного заварюють в 1 л окропу, настоюють до охолодження i використовують для спринцювань при кольпiтi.


ОРЛИКИ ЗВИЧАЙНІ - Водосбор обыкновенный

Aquilegia vulgaris

Багаторiчна трав'яниста гола рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, до 80 см заввишки, у верхнiй частинi розгалужене. Листки черешковi, роздільні, по краях зубчастi. Квiтки 4 - 5 см в діаметрі, на довгих нiжках, одиничнi в пазухах листків при основi видовженi в шпорку пелюстками рiзного забарвлення. Цвiте у червнi - липнi. Плід - збiрна листянка. Орлики звичайні зрiдка зустрiчається в лiсових районах по чагарниках і лісах. Вирощують як декоративну рослину. Для виготовлення галенових препаратiв збирають надземну частину рослини пiд час цвiтiння. Трава орликів звичайних мiстить алкалоїди, цiаногеннi сполуки, кислоту аскорбiнову. Галеновi препарати орликів звичайних мають антисептичнi, заспокiйливi, жовчогiннi, потогінні, болетамувальні, сечогінні, відхаркувальні властивостi, стимулюють статеву активнiсть у чоловiкiв. Застосовують при шлункових колiках, кровотечах, альгоменореї, застiйних явищах (у печiнцi, селезiнцi, жовчному мiхурi), при iмпотенцiї. Настоєм полощуть рот при запальних процесах ротової порожнини (стоматит, гiнгiвiт), а також лікують висипи на шкірі. Внутрiшньо - настiй трави орликів звичайних (1 ст ложка сировина на 300 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Чай з трави орликів звичайних (20 г сировини на 1 л окропу, настоюють 10 хв) пити зранку і ввечері по 500 мл ковтками. Сік свiжої рослини пити по 15 крапель двічі на день. Зовнiшньо - настiй трави орликів звичайних (1 ст ложка сировини на 500 мл окропу) служить для ванночок при висипах на шкiрi, дерматиті, вуграх. Симптоми отруєння: порушення функцiї серцево-судинної системи, пригнiчення дiяльностi центральної нервової системи. Лiкування: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугiлля, камфора олійний розчин 20 %-2 мл, кордiамiн - 2 мл, кофеїну натрiю бензоат 10% - 1мл.


ОСТУДНИК ГОЛИЙ - Грыжник голый

(грижниця гола, польове мило, собаче мило)
Herniaria glabra

Багаторічна розпростерта жовтаво-зелена рослина родини гвоздикових. Стебло розгалужене, короткоопушене або майже голе, лежаче або висхідне, до 30 см завдовжки. Листки цілокраї, голі, супротивні, еліптичні. Квітки дрібні, двостатеві, з жовтаво-зеленою чашечкою і ниткоподібними пелюстками, зібрані в щільні пазушні клубочки. Цвіте у червні - серпні. Плід - сухоплівчастий кулястий однонасінний горішок. Росте по всій території України на відкритих місцях, галявинах та при дорогах як бур'ян. Для виготовлення галенових препаратів використовують траву, яку збирають під час цвітіння рослини. У траві остудника містяться кумарини, флавоноїди, тритерпенові сапоніни, дубильні речовини, фенолкарбонові кислоти, алантоїн, ефірні олії, вітаміни. Галенові препарати остудника голого виявляють сечогінні, в'яжучі, спазмолітичні й антибактеріальні властивості. Використовують при серцевій недостаності, запальних процесах сечового міхура, пієліті, мимовільному сечовипусканні, ниркокам'яній хворобі, ревматизмі, подагрі, артриті, гонорейних запаленнях сечовидільних шляхів, при бронхіті, болях у м'язах після важкої фізичної праці. Зовнішньо використовують при діатезі, хворобах шкіри, гнійних ранах. Внутрішньо - настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу, настояти протягом 50 хв). Пити по 1 ст ложці 4 рази на день. Свіжий сік рослини приймають по 2 ст ложки 4 рази на день. Зовнішньо - настій трави (1:10) для ванни при діатезі.


ОФРИС KOMAXOHОCHA - Офрис мухоносна

(офрис мухоносний)
Ophrys insektilera (Оphrys muscifeia)

Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби кулясті або еліптичні. Стебло просте, до 35 см заввишки, у нижній частині з 2–5 листками. Листки видовженоланцетні або видовжені, гострі або тупуваті; сизувато-зелені; верхній згорнутий навколо стебла у вигляді піхви. Квітки двостатеві, неправильні, шести-роздільні, зібрані в рідкий, 2–10-квітковий колос; листочки оцвітини розходяться, зовнішні видовжено-подібні, ясно-зелені, з трьома жилками, внутрішні бокові значно коротші, лінійні, з відігнутими назад краями, з однією жилкою, дрібно-опушені, червоно-бурі. Губа без шпорки, більш-менш опукла, видовжено-обернено-яйцеподібні, трилопатева, з двома маленькими боковими лопатями і середньою більшою, на кінці виїмчастою лопаттю, пурпурово-бура, бархатиста, з квадратною голубуватою голою плямою посередині. Цвіте у червні. Плід – коробочка. Офрис комахоносна – рідкісна зникаюча рослина. Трапляється дуже рідко на При­карпатті та Закарпатті у світлих лісах, по чагарниках, на гірських схилах, переважно на вапнистому грунті. Занесена до Червоної книги України. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які зби­рають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при тем­пературі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “ бульби салеп ” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не від­пускають. Бульбокорені офрису містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу тощо. Галенові препарати салепу – проявляють обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий ефекти. Він перешкоджає всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп при­значають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії. Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) – 2г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.


ОЧИТОК ЇДКИЙ - Очиток едкий

(бурячки, гiнець, гусинець, заяча капуста їдка, капустка, молодильник, молодець, мошнач, рум'янило, часник гадячий, чистик)
Sedum acre

Багаторiчна невеличка, до 20 см, трав'яниста рослина родини товстолистих. Стебла численнi, соковитi; квiтконоснi - висхiднi; вегетативнi - часто лежачi. Листки дрiбнi, сидячi, м'ясистi, широкояйцеподібнi. Квiтки двостатевi, правильнi, з подвiйною п'ятичленною оцвiтиною, в розгалужених щиткоподібних суцвiттях; пелюстки золотаво-жовтi, в 2 - 3 рази довшi за чашечку. Цвiте у травнi - липнi. Плід - збiрна листянка. Росте на сухих вiдкритих пiщаних i кам'янистих мiсцях, у свiтлих лiсах, серед чагарникiв. Для лiкарських потреб збирають траву у червнi. Трава очитку їдкого мiстить алкалоїди (нiкотин, седамiн, седридин, сединiн, сединон), дубильнi речовини, глiкозиди, вiтамiни, органiчнi кислоти, мiнеральнi речовини. Препарати очитку їдкого посилюють моторику шлунково-кишкового тракту, стимулюють дихання, проявляють гіпотензивну, загальнотонiзуючу активнiсть. У народнiй медицинi препарати очитку їдкого застосовують при судомах, епілепсії, недокрiв'ї, захворюваннях печiнки та як протипухлинний засіб. Застосовують при гiпертонiчнiй хворобi, гепатитах, анемiї, атеросклерозi, запорах, епiлепсiї, геморої, злоякiсних пухлинах шкiри. Експериментальні дослідження показують, що галенові препарати очитку ідкого посилюють моторну діяльність шлунково-кишкового тракту, посилюють дихання. Вживають усередину при епілепсії, недокрів'ї, жовтяниці. У поєднанні з омелою і глодом використовують при гіпертонії. Внутрiшньо - настiй трави очитку (2 ст ложки сировини на 400 мл окропу, настоювати 2 год) приймати по 50 мл 4 рази на день до їди. Зовнiшньо - мазь (10 г порошку очитку їдкого iз 40 г вазелiну) накладати на мозолi, бородавки, змазувати гнiйнi рани i виразки, при опіках. Товчена свіжа трава при новоутвореннях шкіри.







стрейч-жаккард