лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


КАДИЛО МЕЛІСОЛИСТЕ - Кадило мелисолистное

(добрівник, добрівчик, доброцей, дубравка, дубрівник, дубровка пахуча, кадельник, кадило бабине, кадило пахуче, лист пчільний, пчільник, язик гадини)
Melittis melissophylum (Melittis grandiflora)

Багаторiчна трав'яниста рослина родини губоцвiтих. Стебло чотиригранне, до 80 см заввишки. Листки темно-зеленi, яйцеподібнi. Рослина волосистоопушена, з яйцеподібними або еліптичними зарубчастими черешковими листками, пахуча. Квiтки в однобічних кільцях, зигоморфнi, бiлi або блiдо-рожевi, трубчастi. Віночок білий, з рожевою зверху середньою лопаттю нижньої губи. Цвiте у травні - червнi. Плід сухий, розпадається на 4 однонасiнневi горiшки. Вся рослина має приємний запах. Росте в Карпатських лiсах. Для лiкарських потреб збирають надземну частину рослини пiд час цвiтiння. Рослина мiстить вiтамiни, ефiрнi олiї, органiчнi кислоти, макро- та мiкроелементи, цукри, дубильнi речовини. Галеновi препарати кадила мелiсолистого мають спазмолiтичну, бактерiостатичну, судинорозширювальну, противірусну, протиалергiчну, протизапальну, цитостатичну (протипухлинну) дii. Застосовують галеновi препарати рослини при серцевiй недостатностi, нервових розладах, запальних процесах шлунково-кишкового тракту, гепатитi, холециститi, колiтi, пневмонiї, бронхiтi, циститi, алергiчних дерматитах, грипi, злоякiсних пухлинах, туберкульозі легень. Мiсцево використовують для ванн, компресiв та в косметицi, при запальних процесах на обличчi, вуграх, для обробки інфікованих ран. Травою кадила мелiсолистого ароматизують чай. Кадило мелiсолисте є ефективним засобом для боротьби з міллю (пучечки трави розмiщають у шафах з одягом та бiлизною). Внутрiшньо - настiй трави (20 г сировини залити 200 мл окропу, настоювати 45 хв) пити по 1 ст ложцi 4 рази на день. Настоянку трави кадила (10 г сировини залити 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 20 днiв) приймати по 25 крапель 4 рази на день. Зовнiшньо - настiй трави (1:10) використовують для компресiв, примочок, обмивань, гiгiєнiчних ваннн.


КАЛАНХОЕ - Каланхое перистое

Kalanchoe pinnata

Багаторічна трав'яниста вічнозелена сукулентна рослина родини товстолистих. Стебло міцне, м'ясисте, до 150 см заввишки, при основі часто дерев'яніє. Листки супротивні, коротко черешкові, соковиті, товсті, ясно-зелені, з червонуватим відтінком.Квітки двостатеві, трубчасті, зеленаво-біло-рожеві, прямостоячі, зібрані в верхівкове волотисте суцвіття. В умовах кімнатної культури цвіте тривалий час. Плід - листянка. Батьківщина каланхое перистого - тропічна Африка, Мадагаскар, острови Зеленого Мису, Коморські острови. В Україні каланхое вирощують як кімнатну декоративну рослину. У медичній практиці використовують сік рослини. Для одержання його використовують свіже листя разом з трав'янистою частиною стебла. Перед переробкою сировину витримують 7 діб у темному та прохолодному (5 - 100 С) місці. У надземній частині рослини є полісахариди, катехіни, дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти, ферменти, кислота аскорбінова, макро- та мікроелементи. Сік каланхое має антисептичні й протизапальні властивості, низьку токсичність, сприяє швидкому очищенню ран, виразок від некротичних тканин, прискорює їхню епітелізацію. Сік рослини сприяє загоюванню ран й термічних опіків, пригнічує утворення грануляційної тканини проліферативній фазі запалення, спричиненаї різними речовинами. Препарати каланхое (сік, мазь) застосовують у хірургії, стоматології, акушерсько-гінекологічній, офтальмологічній та отоларингологічній практиці. В хірургії сік використовують для лікування довгонезаживаючих ран, трофічних виразках гомілки, при пролежнях, гнійних процесах, що супроводжуються відмираннім тканин. При інфікованих ранах і виразках до соку 5 - 7 днів додають антибіотик, до якого чутлива мікрофлора. При лікуванні фурункулів, панариціїв, флегмон, абсцесів та інфікованих ран застосовують мазь каланхое в поєднанні з олією звіробою. Олія звіробою має бактеріостатичні властивості. Після затухання запального процесу й появи грануляцій використовують мазь каланхое, яка стимулює репаративні процеси. У стоматології сік каланхое використовують у вигляді аплікацій або аерозольних інгаляцій при гінгівітах, пародонтозі, афтозних стоматитах. Сік і мазь каланхое використовують в акушерсько-гінекологічній практиці для лікування ран промежини, ерозії шийки матки, ендоцервіциті та тріщинах сосків. Соком каланхое лікують і ураження очей (кератит, кон'юнктивіт, ушкодження рогівки, опіки очей). Сік каланхое ефективний при лікуванні тонзиліту, ангіни, гнійних запаленнях вуха, риніт тощо. Розведений з водою сік закапують у ніс, і він викликає сильне чхання, коли є потреба прочистити гайморові порожнини, при простудах.


КАЛАЧИКИ ЛІСОВІ - Просвирник лесной

(мальва лiсова, жинзівер, жинзевір, зензевiр, мальва дика, пацірник дикий, просвирник, проскурець)
Malva sylvestris

Одно- або дворiчна (iнколи багаторiчна) трав'яниста рослина родини мальвових. Стебло прямостояче або висхiдне, заввишки до 120 см, галузисте, вкрите жорсткими відстовбурченими волосками. Листки черговi, круглувато-серцеподібнi, зарубчасто-зубчастi, м'яковолосистi, на довгих черешках. Квiтки правильнi, двостатевi, на довгих квітконіжках; вiночок ясно-рожевий, з малиново-червоними жилками пелюсток. Цвiте у липнi - серпні. Плід - з численних, розмiщених кiльцем плодикiв - сiм'янок. Ростуть у свiтлих лiсах, серед чагарникiв, бiля дорiг, на городах, полях, засмiчених мiсцях. Для виготовлення галенових препаратiв використовують корiння, квiтки або траву калачикiв. Надземну частину рослини заготовляють пiд час цвiтiння рослини. Квiтки обривають до розпускання. Корiння викопують восени. Рослина мiстить дубильнi та слизистi речовини, вiтамiни, цукри, мiнеральнi речовини. Квiтки калачиків лісових багатi на барвники (мальвiн, мельвiдин). Галеновi препарати калачикiв лiсових проявляють відхаркувальну, болетамувальну, пом'якшувальну, заспокійливу, обволікуючу дiю. Слиз має велику адсорбцiйну поверхню i проявляє антитоксичнi властивостi. Застосовують при запальних процесах верхнiх дихальних шляхiв, запальних процесах шлунково-кишкового тракту, проносах. Мiсцево використовують при опiках, ранах, ангiнi, геморої, дерматитах. Внутрішньо - настiй (1 ст ложка сировини на 400 мл окропу, настоювати 1 год) пити по 50 мл 4 рази на день до їди. Настiй листя (1 д ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 50 мл тричі на день. Вiдвар корiння (1:10), вживати по 50 мл тричі на день. Зовнiшньо - вiдвар трави (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) служить для примочок, промивання ран, полоскання горла, сидячих ванн.


КАЛИНА ЗВИЧАЙНА - Калина обыкновенная

(гордина, калина, калинка, калина лісова)
Viburnum opulus

Гiллястий кущ або невелике дерево родини жимолостевих. Молодi пагони зеленувато-сiрi або жовто-бурi, голi. Листки супротивнi, широкояйцеподібнi з щерблено-зубчастими гострими лопатями. Квiтки бiлi в зонтикоподібних волотях; вiночок зрослопелюстковий. Крайовi квiтки суцвiття непліднi, внутрiшнi - пліднi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - червона куляста кiстянка. Росте в лiсах, мiж чагарниками, по берегах рiчок. Вирощують на присадибних дiлянках як декоративну i лiкарську рослину. Для лiкарських потреб заготовляють кору, плоди, квiтки. Кору - весною перед розпусканням листкiв. Квiтки - пiд час цвiтiння. Плоди у вереснi - жовтнi, коли вони повнiстю достигнуть. Кора калини звичайної мiстить флавоноїди, ефiрну олiю, дубильнi речовини, смоли, органiчнi кислоти. У плодах є цукри, вiтамiни, флавоноїди, пектиновi сполуки, барвник, макро- та мiкроелементи, бензойна кислота. У квiтках - флавоноїди, вiтамiни, ефiрна олiя. Галеновi препарати iз кори калини звичайної мають кровоспинну, в'яжучу, заспокiйливу, сечогiнну дiю, посилюють скорочення мускулатури матки. Застосовують при кровотечах (пiсляпологових, гемороїдальних). Плоди калини (свiжi, протертi з цукром, сік) вживають при нервовому збудженнi, гiпертонiї, атеросклерозi, кашлi, охриплостi, хворобах печiнки. Сік калини звичайної використовують при раку молочної залози, гiпоацидних гастритах, анемiї, набряках, нервових розладах, для профiлактики злоякiсних утворень при гастритах з пониженою кислотнiстю, полiпозi шлунка. Мiсцево - при екземi, фурункулах, для вiдбiлювання шкiри обличчя. Внутрiшньо - настiй квiток (1:10) пити по 1 ст ложцi тричі на день. Сік плодiв калини - по 2 ст ложки 4 рази на день. Вiдвар кори калини (1:20) - приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Зовнiшньо - вiдвар кори (1:20) служить для промивань, обробки ран i виразок, полоскання рота i горла.


КАЛІЗІЯ ЗАПАШНА - Каллизия душистая

(венерин волос, далекосхідний вус, дихорізандра, домашній женьшень, золотий вус, живий волос, кукурузка)
Callizia fragrans

Калізія запашна — це велика рослина з двома типами побігів. Одні прямостоячі, м'ясисті, від 70-80 сантиметрів до 2 метрів висоти, з нормально розвиненим листям, кукурудзяні, що нагадують, завдовжки 20-30 сантиметрів, шириною 5-6 сантиметрів інші — горизонтальні з недорозвиненим довгим трубчастим листям, облягаючими втеча піхвами, віями по краю. Від стовбура вуса відходять горизонтальні колінчасті втечі — вуса, що закінчуються молодими розетками. Цими розетками каллизия і розмножується. Квіти дрібні і ароматні, в звисаючих соцветиях. В кімнатах частіше зустрічається каллизия витончена з листям завдовжки 5-7 сантиметрів і шириною 2,5-3 сантиметри. Листя зверху бархатистоые, темно-зелені з вузькими подовжніми сріблясто-білими смужками по жилках, знизу фіолетово-зелені або фіолетові. Вся рослина коротко оксамитово опушена. Батьківщиною калізії є Мексика. Вважається лікарською рослиною. В соку калізії міститься два представники флавоноидов: кверцетин і кемпферол. Вміст в калізії високоактивної речовини бета-ситостерола допомагає активно боротися з такими захворюваннями як атеросклероз, хворобами обміну речовин ендокринної системи, запаленням передміхурової залози і багатьма іншими. Також калізії багата вітамінами і мінералами, які в поєднанні з біоактивними речовинами стають більш ефективними. Через наявність біологічно активних речовин калізії здатна боротися з різного роду інфекціями, стимулювати процеси обміну речовин, укріплювати кровоносну систему і імунітет, сприяти виведенню шлаків з організму, надавати болезаспокійливе, ранозагоювальне і противоопухолеву дію. Його застосовують для лікування цукрового діабету, лейкозу, хронічного панкреатиту, остеохондрозу, жіночих захворювань, відновлення функції підшлункової залози, селезінки, кори надниркових, зняття запалення жовчного міхура і жовчних шляхів, шлунку, тонкого кишечника, нормалізації кислотно-лужного складу шлунково-кишкового тракту, розрідження мокроти, зниження гиперсекреции і набряку слизистої оболонки бронхів у астматиків. Зовнішнє вживання дає ефект при загоєнні трофічних язв, заспокоює біль при глибоких опіках, загоює їх, зціляє обморожені кінцівки, добре лікує шкірні хвороби.


КАЛЮЖНИЦЯ БОЛОТНА - Калужница болотная

Caltha palustris

Декоративна, отруйна, лікарська, харчова й медоносна рослина. Калюжниця болотна як декоративна рослина дуже ефектна по берегах водойм, де утворює яскраву золотисту кайму рясним цвітінням і великими квітками. Її рекомендують також для вогких місць у парках і лісопарках. Калюжниця болотна отруйна рослина. Містить невелику кількість алкалоїдів (0,1 %), серед них берберин; в усіх частинах калюжниці, в тому числі у квітках, недостиглому насінні та в кореневищі, містяться сапоніни, кількість яких збільшується до осені. Калюжниця містить холін, а також летку речовину протоанемонін, яка і є токсичним началом. Під час висушування калюжниця втрачае токсичність, тому отруюються нею коні та велика рогата худоба тільки на пасовищах, причому поїдають її тільки при відсутності ціннішого корму. Можливе отруєння силосом, в якому є калюжниця, яке виражається в порушенні функції нирок і шлунково-кишкового тракту (кольки, здуття, пронос); у корів після з'їдання такого силосу знижуються надої молока. Відомі смертельні отруєння коней і корів. Для кіз і овець вона не отруйна як у свіжому, так і у висушеному вигляді. Свині поїдають плоди. У народній медицині застосовують листки калюжниці від опіків і ран. Другорядний ранньовесняний медонос і пилконос. Пуп'янки, що не розпустились, маринують у оцті, який витягує з них гіркі речовини, і вживають як гостру приправу. З квіток можна одержувати жовту фарбу.


КАПУСТА ГОРОДНЯ - Капуста огородная

Brassica oleracea

Дворiчна овочева рослина родини хрестоцвітих. Протягом першого року утворю низьке стебло iз значної кiлькості листкiв щiльну гладеньку головку. На другий рiк розвивається квiтуче стебло, до 150 см заввишки. Листки великi, черешковi, м'ясистi, сизо-зеленi або фiолетовi. Квiтки двостатевi, правильнi, чотиричленнi, зiбранi в китицi. Пелюстки блiдо-жовтi або бiлi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - двогнiздий стручок. Листя капусти мiстить бiлки, органiчнi кислоти (кавову, лимонну, глюкуронову, янтарну, мурашину та iншi), цукри, вiтамiни (C, B1, В2, В6, H, A, E, PP, B15, Bc, U), амiнокислоти, макро- та мiкроелементи (калiй, натрiй, кальцiй, магнiй, залiзо, срiбло, свинець, титан, олово, молiбден, нiкель, ванадiй, ciрку та iншi). Комплекс сполук, якi мiстяться у капустi, наділяє її багатьма фармакотерапевтичними властивостями. Свiжий сік капусти проявляє високу терапевтичну ефективнiсть при лiкуваннi виразкової хвороби шлунка i дванадцятипалої кишки. Це зумовлено в основному наявністю вiтамiну U, який має антигiстамiннi й антисеротонiновi властивостi, покращує обмiн лiпiдiв, тiамiну i холiну, пiдвищує стiйкiсть слизової оболонки i стимулює процес загоєння виразок. Свiжий сік капусти діє також бактерицидно - пригнiчує рiст i розвиток золотистого стафiлокока, туберкульозної палички. Це протикашльовий і вiдхаркувальний засіб, сприяє звільненню від пуринових основ i жовчi, посилює виведенню рiдини з органiзму, активізує метаболiзм холестерину, покращує моторну функцiю кишечника, налагоджує сон, знімає біль, посилює секреторну роботу шлунка. Майже повна відсутність у капусті пуринових основ робить її корисною в дієтичному харчуванні хворих на подагру і жовчнокам'яну хворобу. Сік, салати й інші страви з капусти показані при захворюваннях серця і нирок (діуретична здатність завдяки підвищеному вмісту солей калію), при атеросклерозі (наявність пектинів, спроможних виводити з організму токсичні речовини й холесте­рин, і клітковини, яка виводить холестерин і покращує моторну функцію кишечника), при ожирінні (тартронова кислота гальмує перетворення вуглеводів на жири і холестерин). З давніх-давен використовують капусту і в народній медицині, її завжди вважали ефективним і разом з тим нешкідливим лікувальним засобом, який підвищує стійкість організму до різних захворювань. Народна медицина рекомендує вживати свіжу капусту або сік при безсонні, головних болях, жовтусі та хво­робах селезінки. Свіжу і квашену капусту вживають у народі для підвищення апетиту, посилення секреторної діяльності залоз шлунка, регуляції діяльності кишечника, профілактики цинги і хронічної диспепсії, як сечогінний і легкий послаблюючий засіб. Квашену капусту або розсіл від неї вживають при діабеті, хворобах печінки, жовчного мі­хура холангіогепатитах, капустяний розсіл поліпшує травлення, сприяє відділенню жовчі, виявляє легку послаблюючу дію, особливо ефективну при геморої. Сік капусти і її відвар з медом вживають при ларингітах, бронхітах та інших запальних процесах дихальних шляхів. Як зовнішній засіб використовують свіже листя і сік капусти. Внутрiшньо - свiжий сік капусти по 50 мл тричі на день до їди. Свіже листя прикладають до суглобів при подагрі. Для гоєння гнійних ран, виразок і опіків використовують подрібнене листя капусти, змішане наполовину з сирим яєчним білком. Свіжий сік капусти, розведений теплою водою у співвідношенні 1:1, використовують для полоскання при стоматитах і ангінах.


КАРТОПЛЯ - Картофель

(бульба, булі, кромплі, крумплі)
Solanum tuberosum

Однорiчна (в культурi) та багаторiчна (в дикому станi) трав'яниста бульбоутворююча рослина родини пасльонових. Стебло прямостояче, висхiдне, ребристе, розгалужене, до 100 см заввишки. Листки переривчасто-непарноперистi, з яйцеподібними листочками. Квiтки двостатевi, правильнi, у верхiвкових завiйках; вiночок зрослопелюстковий, бiлий, блiдо-рожевий або фiолетовий. Цвiте у червнi - липнi. Плід - ягода. Вирощують як плодоовочеву, технiчну та кормову рослину. Галенові препарати виготовляють із бульб червоних сортiв. У народнiй медицинi використовують також квiтки рослини. Бульби картоплi мiстять крохмаль, бiлок, клiтковину, пектини, олiгосахариди. У картоплi багато також вiтамiнiв (B1, B2, B6, Bc, PP, A, U), мiнеральних речовин (сiрка, нiкель, кобальт, фосфор, мiдь, йод, калій, кальцiй), органiчних кислот, глікоалкалоїди (соланiн i чаконiн). Сік картоплi має антациднi, протизапальнi, ранозагоювальнi, спазмолiтичнi, гiпотензивнi властивостi. Застосовують свiжий сік i картоплю при диспепсiї, виразковiй хворобi шлунка та дванадцятипалої кишки, спастичних запорах, головному болю, гiпертонiчнiй хворобi, катарах верхнiх дихальних шляхiв, набряках, захворюваннях нирок, гноячкових ураженнях шкiри, при опiках. Настiй квiток картоплi вживати при гiпертонiї. Внутрiшньо - свiжий сік картоплi пити по 50 мл тричі на день перед їдою. Для лiкування катарiв верхнiх дихальних шляхiв доцiльно вдихати пари картоплi в "мундирах" при варінні. Зовнiшньо - перетерту сиру картоплю широко використовують у дерматології й косметиці маски із тертої сирої картоплi при опiках, гнiйних ранах, наривах (так на мiсце нариву прикладають лупину вареної картоплi, це прискорює дозрiвання гноячків). Тертою сирою картоплею лікують гноячкову екзему, піодермію, дерматити, виразки гомілки на всю уражену поверхню кладуть шар тертої сирої картоплі завтовшки 1 см, накривають серветкою й залишають в такому стані на 5 годин, зволожуючи пов'язку свіжим соком.


КВАСОЛЯ ЗВИЧАЙНА - Фасоль обыкновенная

(фасоля)
Phaseolus vulgaris

Однорiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розгалужене, невитке, до 80 см заввишки (у виглядi куща). Листки двочерешковi, трiйчастi. Квiтки бiлi, рожевi або лiловi, в пазушних китицях. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - біб. Вирощують як харчову i лiкарську рослину. Для виготовлення лiкарських препаратiв використовують стулки стручкiв (Cortex fructus Phaseoli vulgaris). Стулки квасолi мiстять мiнеральнi i дубильнi речовини, клiтковину. Галеновi препарати квасолi мають гiпоглiкемiчнi, антисептичнi, дермотонiчнi сечогiннi, гiпотензивнi властивостi. Застосовують при цукровому дiабетi, гiпертонiчнiй хворобi, запаленні нирок. Внутрiшньо - вiдвар стулок (20 г подрiбнених сухих стулок на 1 л окропу, кип'ятити 3 години), пити по 100 мл 5 разiв на день. При цукровому дiабетi кращий ефект досягається за комбiнованого застосування сумiшi із трав (стулок квасолi, насiння льону, листя чорницi, кропиви дводомної, корiння кульбаби (порівну).


КІНСЬКИЙ ЧАСНИК ЧЕРЕШКОВИЙ - Чесночница лекарственная

(часникова трава)
Alliaria petiolata

Дворічна трав’яниста рослина родини капустяних. Стебло до 100 см заввишки, прямостояче, мало розгалужене, голе. Листки з сизуватою поволокою, цілісні; прикореневі яйцеподібно-серцевидні; верхні – яйцеподібні-трикутні, коротко черешкові. Квітки двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, білі, у верхівкових китицеподібних суцвіттях. Цвіте у квітні – червні. Плід – стручок. Росте по всій території України в листяних та мішаних лісах, по чагарниках, як бур’ян у садах і парках. Для виготовлення галенових препаратів використовують насіння і листя, зібране під час цвітіння рослини. У листках кінського часнику містяться вітаміни (аскорбінова кислота, токоферол, рутин та інші), глікозид синігрин, флавоноїди. Насіння містить біля 30% гірчичної олії. Настій трави кінського часнику використовують при бронхіальній астмі, проносах та як глистогінний засіб. Товчене насіння використовують замість гірчиці. Внутрішньо – настій трави (5,0 трави на 200 мл окропу настоюють протягом 2 год, пити по 1 ст ложці 4 рази на день.


КМИН ЗВИЧАЙНИЙ - Тмин обыкновенный

(ганус, дикий аніс, кемiнь мог, кмин польовий, кмино, тмин, тмiн)
Carum carvi

Дворiчна трав'яниста рослина родини зонтичних. Стебло голе, вiд середини розгалужене, до 90 см заввишки. Листки черговi, довгастi, 2-3-перистi, кiнцевi частки у них лiнiйнi, закiнчуються коротким м'яким вiстрям. Квiтки дрiбнi, двостатевi, бiлi або рожевi, у складних зонтиках. Цвiте у червнi - липнi. Плід - двосiм'янка. Плоди дозрiвають у липнi - серпнi. Росте на луках, узлiссях, лiсових галявинах, вирощується як пряна рослина. Для лiкарських потреб заготовляють насiння кмину, коли плоди перших зонтикiв побурiють. Плоди кмину звичайного мiстять ефiрну i жирну олiї, флавоноїди (кверцитин, кемпферол), вiтамiни, мiнеральнi речовини, терпеноїди. Галеновi препарати кмину мають бактерицидну, анестезуючу, жовчогiнну, спазмолiтичну, вiдхаркувальну, протизапальну дiю. Препарати кмину застосовують при атонiчних запорах, холециститах, метеоризмi, набряках, для стимуляцiї виділення молока у матерiв-годувальниць, збудження апетиту, зменшення процесiв бродiння у кишечнику. Внутрiшньо - настiй плодів кмину (20 г подрiбненого насiння на 200 мл окропу) пити по 50 мл тричі на день до їди. Кминкову олiю (10 г подрiбнених плодiв на 50 мл оливкової олiї, настоювати 20 днiв) приймати по 2 краплi на грудочку цукру тричі на день. Зовнiшньо - розчин кминкової олiї у рафiнованiй соняшниковiй олiї (2:100) служить для розтирань грудей при простудних захворюваннях.


КОЗЕЛЬЦІ ЛУЧНІ - Козлобородник луговой

(божонок)
Tragopogon pratensis

Дворiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло пряме, розгалужене, до 120 см заввишки. Листки черговi, сидячi, лiнiйнi, цiлокраї, до основи - розширенi. Квiтки язичковi, яскраво-жовтi, з чорно-фiолетовими пиляками, в кошиках. Цвiте у травнi - червнi. Плід - сiм'янка з довгим носиком. Росте у Карпатах на луках. З лiкувальною метою заготовляють траву i корiння. Корiння викопують восени. Рослина мiстить бiлки, вiтамiни, iнулiн, гiркий молочний сік, макро-та мiкроелементи, крохмаль. Галеновi препарати козельцiв лучних мають антисептичнi, сечогiннi, протизапальнi, вiдхаркувальнi, ранозагоюючi властивостi. Застосовують при набряках, запальних процесах дихальних шляхiв, жовчнокам'янiй i нирковокам'янiй хворобах, сверблячцi. Мiсцево - при дерматитах, гнiйних ранах i виразках. Кориснi козельцi i як їстивна рослина. Внутрішньо - вiдвар корiння козельців (1 д ложка сировини на 200 мл окропу, варити 10 хв, настоювати 2 год) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Стебла рослини придатнi для їжi в сирому видi. Зовнiшньо - вiдвар корiння козельцiв (1:20) служить для промивання ран i виразок, при екземi, фурункулах. Можна накладати також i свiже подрiбнене листя рослини на рани.


КОМОННИК ЛУЧНИЙ - Сивец луговой

(борода чортова, коноплі лісні, кумуниця, лизун, ранник, сивець)
Succia pratensis

Багаторiчна кореневищна трав'яниста рослина родини черсакових. Стебло прямостояче, просте, волосисте, до 80 см заввишки, з двома супротивними квiтконосними пагонами на верхiвцi. Листки супротивнi, цiлокраї. Квiтки дрiбнi, зiбранi в щiльну головку, вiночок чотирилопатевий, лiловий або синьо-лiловий. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - сiм'янка. Росте на луках, по чагарниках. Для лiкарських потреб використовують траву, зiбрану пiд час цвiтiння i кореневища, якi викопують восени. Рослина мiстить глiкозиди, дубильнi i мiнеральнi речовини, сапонiни. Галеновi препарати комонника лучного мають сечогiннi, вiдхаркувальнi, глистогіннi болетамувальнi, ранозаговальні властивостi. Галеновi препарати використовують при набряках, хворобах нирок, гастритi, виразковiй хворобi шлунка, бронхiтах, як вiдхаркувальний засiб. Мiсцево - для загоювання ран i виразок. Внутрiшньо - вiдвар трави комонника лучного (1:30) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Порошок кореневища по 1 ч ложцi тричі на день. Зовнiшньо - вiдвар трави (1:20) служить для обробки ран, виразок, обмивань, примочок.


КОНВАЛІЯ ЗВИЧАЙНА - Ландыш майский

(ванник, гладиш, дьондюраг, дьондьвiраг, конвалія, кукуричка, ладичка, ланиш, лiсовий язик, любка, набітойка, маївка, мамина сльоза)
Convallaria majalis

Багаторiчна трав'яниста рослина родини лiлiйних. Має довге повзуче розгалужене кореневище. Квiтконосне стебло прямостояче, голе, безлисте. Листки (їх два) прикореневi, елiптично-ланцетнi, загостренi. Квiтки дзвоникоподібнi, бiлi, запашнi, в пониклiй китицi. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - червона куляста ягода. Наукова назва роду походить від старої латинської назви рослини - Lilium convallarium, що в перекладі означає "лілія долин". У цій назві відображено те, що конвалія найкраще росте у долинах. Росте конвалiя у свiтлих мiшаних i листяних лiсах. Для медичних потреб заготовляють усю надземну частину рослини. Рослина мiстить глiкозиди (конвалотоксин, конвалозид, конваломарин, валаротоксин), алкалоїди, сапонiни, флавоноїди, органiчнi кислоти, ефiрну олiю. Застосовують настоянку конвалiї (на 1 частину сировини 10 частин 70% спирту) - по 20 крапель на прийом. Настiй трави конвалiї (1:30) приймати по 1 ст ложцi тричі на день пiсля їди. Препарати конвалiї пiдвищують тонус серця (позитивна кардiотонiчна дiя), збiльшують дiурез, мають седативну дiю, застосовують при серцевiй недостатностi, неврозах, кардіосклерозі, холециститі, безсоннi, зобі. Симптоми отруєння: диспептичнi прояви, порушення ритму серцевої дiяльностi (брадикардiя, яка змiнюється тахікардією, екстрасистолiя, аритмiї, зниження артерiального тиску), судоми, втрата свiдомостi. Лікування: промивання шлунка великою кiлькiстю води, активоване вугiлля, сольовi послаблюючi (натрiю або магнiю сульфат - 30 г на 250 мл води), гемосорбцiя, пiд шкiру - розчин атропiну сульфату 0,1%-1 мл при брадикардiї. При тахiкардiї вводять - внутрiшньовенно капельно розчини хлориду калiю 0,4% -500 мл, тетацину кальцiю 10% - 20 мл, унiтiолу 5% - 5 мл, внутрiшньом'язово - розчин токоферолу ацетат 30% - 1 мл, при аритмiях - розчин новокаїнамiду 10% -5 мл, при алергiчних реакцiях пiпольфен 2,5% - 1 мл, при болях розчин промедолу або омнопону 1% - 1 мл.


КОНОПЛІ ПОСІВНІ - Конопля посевная

(колопні)
Cannabis sativa

Однорiчна трав'яниста (частiше) дводомна рослина родини коноплевих. Стебло прямостояче, просте, бiля основи округле, до верхiвки ребристе, висотою до 200 см заввишки. Листки шорсткi, супротивнi, довгочерешковi, пальчастороздiльнi. Квiтки одностатевi, тичинковi з простою оцвітиною з 5 бiлих або жовтуватих часток у китицях, зiбраних у волотисте суцвiття. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - горiшок. Культивують як олiйну i текстильну рослину. Для лiкарських потреб заготовляють плоди i верхiвки стебел (з квiтками i листочками). Плоди коноплi мiстять алкалоїди, глiкозиди, бiлки, вiтамiни, жирну та ефiрну олiї, фiтин, холiн. У травi є алкалоїди, глiкозиди, смоли, вiтамiни, ефiрна олiя, мiнеральнi речовини. Галеновi препарати коноплi мають болетамувальнi, седативнi, снодійнi, сечогiннi, обволікувальнi, загальнозміцнюючі, протизапальнi властивостi. Застосовують при безсонні, набряках, гастритi, ентероколiтi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, запаленнях сечостатевих шляхiв, гiпогалактiї. Пiдсмажене конопляне насiння споживають при статевiй слабкостi у чоловiкiв, простатитi. Мiсцево - при чиряках, маститi, ревматизмi. Внутрiшньо - настiй насіння коноплi (1:50) вживати по 1 ст ложцi 4 рази на день до їди. Настiй з верхiвок (1:20) пити по 2 ст ложки 4 рази на день до їди. Настоянку з верхiвок коноплi (1:5) приймати по 30 крапель 4 рази на день до їди. Для стимуляцiї статевої функції у чоловiкiв використовують сумiш, для якої треба 50 г насiння коноплi, 25 г насiння селери, змолоти на кавомолцi й змiшати з 150 г бджолиного меду. Приймати по 1 ст ложцi сумiшi тричі на день через 2 год пiсля їди. Зовнiшньо - припарки або примочки з товченого насiння коноплi та кашоподiбного м'якушу (камбiю) бузини чорної або терну звичайного (2:1) прикладають на уражені запаленням мiсця.


КОНЮШИНА ЛУЧНА - Клевер луговой

(жеребець, івасик, коман, команиця, конюшина червона, суховершки, трійка, трилисник)
Trifolium pratense

Багаторiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебла численнi, висхiднi, розгалуженi, до 70 см заввишки. Листки трiйчастi, цiлокраї. Квiтки дрiбнi, неправильнi, сидячi, рожевi або пурпуровi, у головчастих суцвiттях. Цвiте у травнi - серпнi. Плід - біб. Росте на заплавних луках, узлiссях, по чагарниках. Для виготовлення лiкарських препаратiв заготовляють головки суцвiть пiд час повного цвiтiння рослини. Суцвiття конюшини лучної мiстять глiкозиди (трифолiн, iзотрифолiн), ефiрну олiю, вiтамiни (С, В, Е, К), дубильнi та мiнеральнi речовини. Галеновi препарати конюшини мають бактерицидну, вiдхаркувальну, кровоспинну, протизапальну, потогiнну, сечогiнну дiю. Застосовують при бронхiтах, бронхiальнiй астмi, анемiї, кровотечах, атеросклерозi, набряках, гепатитi. Мiсцево - при гнiйних ранах, виразках, дерматитах. Внутрiшньо - настiй суцвiть конюшини (1:10), вживати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди. Настоянку суцвiть конюшини (1:5) приймати по 30 крапель 4 рази на день перед їдою (при атеросклерозi). Зовнiшньо - настiй суцвiть (1:10) служить для промивання ран, виразок, для примочок i припарок.


КОНЮШИНА ПОЛЬОВА - Клевер пашенный

(команиця)
Trifolium arvense

Однорiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло тонке, прямостояче. Листки трiйчастi. Квiтки дрiбнi, неправильнi, сидячi, блiдо-рожевi, у головчастих суцвiттях; головки м'яковолохатi, щiльнi, видовженоцилiндричнi. Цвiте у травнi - вереснi. Плід - біб. Росте на луках, узлiссях. Для виготовлення лiкарських препаратiв заготовляють траву пiд час цвiтiння рослини. Трава конюшини польової мiстить глiкозиди (трифолiн), ефiрну олiю, флавоноїди, вiтамiни (А, С, К, Е), дубильнi i смолистi речовини, мiнеральнi солi. Галеновi препарати конюшини польової мають антисептичнi, протизапальнi, кровоспиннi, гiпоглiкемiчнi, вадхаркувальні, в'яжучi властивостi. Застосовують при кровотечах, цукровому дiабетi, гіперацидних гастритах, дизентерiї, захворюваннях печiнки i сечового мiхура, бронхіті, трахеїті, ларингіті, нервових розладах, ревматизмi, гнiйних ранах i виразках. Внутрiшньо - настiй трави конюшини польової (1:10) приймати по 50 мл 4 рази на день за 20 хв до їди. Зовнiшньо - настiй трави (1:10) служить для промивання, обмивання ран, примочок. Припарки на хворi дiлянки тiла: 20 г сировини покласти в марлю, занурити в окрiп i прикладати до болючих мiсць.


КОПИТНЯК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ - Копытень европейский

(варагуша, волосняк, кописник, копитан, копитень, копитень кінський, копитки, копито кiнське, копитцi, копитник, підгорішник, пiдлистень, подолишник, стародуб)
Asarum europaeum

Багаторiчна коротковолосиста рослина родини хвилівникових, до 10 см заввишки. Має повзуче розгалужене кореневище. Стебло коротке, лежаче. Листки прикореневi, довгочерешковi, ниркоподібно-серцеподібнi, цiлокраї, шкiрястi, зимуючi. Квiтки двостатевi, правильнi, одиничнi на коротких пониклих квiтконiжках; вiночок трипелюстковий, дзвоникоподібний, зовнi буруватий, усерединi червоно - бурий. Цвiте у березнi - травнi. Плід - коробочка. Копитняк європейський росте в широколистяних та мiшаних лiсах Карпат. Для лiкарських потреб заготовляють кореневище з корiнням i листя. Листя - пiд час цвiтiння, а корiння - восени. Корiння копитняка мiстить ефiрну олiю (азарон, метилевгенол), алкалоїди, вуглеводи, азаронову кислоту. У листі є алкалоїди, флавоноїди, стероїди, фенолкарбоновi кислоти. Галеновi препарати копитняка європейського мають протизапальну, гiпотензивну, вiдхаркувальну, блювотну, сечогiнну, седативну дiю. Покращують роботу серця. Застосовують при захворюваннях серця, печiнки i жовчного мiхура, гiпертонiчнiй хворобi, набряках, бронхiтах, бронхіальній астмi, дерматитах, екземi, для лiкування алкоголiзму. Мiсцево використовують при гнiйних ранах. Внутрiшньо - настiй корiння копитняка європейського (1:100, тобто 2 г на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Настоянку корiння (10 г сировини на 100 мл 70% розчину спирту), приймати по 20 крапель тричі на день. Для лікування алкоголiзму використовують вiдвар корiння копитняка європейського (5 г на 200 мл окропу); 1 ст ложку отриманого вiдвару змiшують з 100 мл горiлки i дають випити хворому на алкоголiзм (сумiш спричинює блювання i викликає вiдразу до алкоголю). Курс лiкування - 10 днiв. Зовнiшньо - свiже потовчене листя прикладають до ушкоджених дiлянок шкiри. Протипоказано вживати галенові препарати копитняка вагiтним i при стенокардiї. Симптоми отруєння: загальне збудження, нудота, блювання, болi в животi та дiлянцi серця, вiдчуття важкостi в усьому тiлi, судоми, галюцинацiї, аритмiї, колапс. Лiкування: промивання шлунка, внутрiшньовенно розчин глюкози 40% -20 мл разом із кислотою аскорбiновою 1%-2 мл, розчин атропiну сульфату 0,1% -1 мл пiд шкiру, мезатон 1% -1 мл, при судомах - сибазон 0,5% - 2 мл, барбамiл 5% - 10 мл.


КОРОНАРІЯ ЗОЗУЛЯЧА - Горицвет кукушкин

(боценьки, бузькiв огонь, зозулин цвiт, когутики, смолка, червона кашка, черепашинi черевички, фірлєтка)
Coronaria flos-cuculi

Багаторiчна трав'яниста короткопритиснутоопушена рослина родини гвоздикових. Стебло борозенчасте, прямостояче, до 90 см заввишки. Листки супротивнi, цiлокраї, голi. Квiтки правильнi, двостатевi, в рiдкому волотистому суцвiттi, пелюстки рожевi, iнколи бiлi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - коробочка. Росте на вологих луках, по краях боліт, на узлiссях, серед чагарникiв. Для виготовлення лiкарських препаратiв збирають траву пiд час цвiтiння рослини. Трава коронарiї зозулячої мiстить алкалоїди, сапоніноподібні та мiнеральнi речовини, глiкозиди, вiтамiни. Галеновi препарати коронарiї мають антисептичну, кровоспинну, жовчогiнну, протиревматичну, протизапальну, відхаркувальну дію, стимулюють статеву активність. Застосовують при кровотечах, захворюваннях дихальних шляхiв, гепатитi, ревматизмi. Мiсцево - при чиряках, виразках, гнiйних ранах. Внутрiшньо - настiй трави коронарiї зозулячої (1:10) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Зовнiшньо - настiй трави (50 г сировини на 1 л окропу) служить для промивання ран, виразок i для компресiв.


КОСАРИКИ ЧЕРЕПИЧАСТІ - Шпажник черепичастый

Gladiolus imbricatus

Багаторічна трав’яниста рослина родини півникових. Має подвійну бульбоцибулину, оточену тонковолокнистою з паралельними волокнами оболонкою. Стебло прямостояче, просте, облистнене до 100 см заввишки. Нижні листки – піхвові, лускоподібні; стеблові – лінійно-мечоподібні, на верхівці загострені, в кількості 4 – 5, з яких 1 – 3 верхівкові вкорочені; нижній найщирший. Квітки в кількості 5 – 12 зібрані в однобічний негустий колос; оцвітина шести роздільна, неправильна, до 30 см завдовжки, рожево-лілова. Цвіте у червні – серпні. Плід коробочка. Росте на території Закарпаття в листяних і мішаних лісах, у рідколіссях, на галявинах, на вологих та заболочених луках. Занесена до Червоної книги України. З лікувальною метою використовують листя і бульбоцибулини з яких готують галенові препарати. Листя касариків черепи частих містять значну кількість аскорбінової кислоти, мікро- та мікроелементи, у квітках – антоціани. Бульбоцибулини містять слизисті речовини. Рослина потребує більш детального вивчення. В народній медицині косарики черепи часті використовують як болетамувальний, лактогенний, високо вітамінний та як обволікувальний засіб. Як вітамінний засіб використовують настій листя косариків, а приготовленою з нього настойкою розтираються при ревматизмі. Настій бульб п’ють при алергії, золотусі, захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів та для стимуляції виділення молока у матерів-годувальниць. Подрібнені бульби прикладають до ран та виразок для швидшого вилікування. Внутрішньо – настій бульб (1 д ложка сировини на 300 мл окропу, настоюють 2 год) по 1 ст ложці 4 рази на день.


КОТЯЧА М'ЯТА СПРАВЖНЯ - Котовник лимонный

(котовник, лимонна м'ята)
Nepeta cataria

Багаторiчна трав'яниста рослина родини губоцвiтних. Стебло чотиригранне, прямостояче, до 100 см заввишки. Листки супротивнi, довгочерешковi, трикутнояйцеподібнi. Квiтки неправильнi, в кiльцях, що утворюють густе суцвiття. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - із чотирьох горiшкiв. Росте на засмiчених мiсцях, узбiччі дорiг, галявинах, серед чагарникiв, вирощують також як ефiроолiйну рослину. Для виготовлення лiкарських препаратiв збирають траву пiд час цвiтiння рослини. Трава котячої м'яти мiстяить глiкозиди, сапонiни, вітаміни, мiнеральнi речовини, ефiрну олiю, гiркi речовини. Галеновi препарати мають кардiотонiчну, жовчогiнну, протимiкробну, седативну, протизапальну дiю. Використовують при неврозах, iстерiї, для покращення роботи серця, стимуляцiї апетиту (гiпоацидних гастритах), при холециститах, гепатитi, захворюваннях дихальних шляхiв, при фурункульозi. Внутрiшньо - настiй трави (10 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 2 год) пити по 50 мл тричі на день до їди. Зовнiшньо - настiй трави (1:10) служить для промивання ран, виразок, фурункулiв, для компресiв на суглоби.


КРІП ЗАПАШНИЙ - Укроп душистый

(копер, копрій, кріп городовий, кріпець, кроп, кропець, окроп, укріп, укроп)
Anethum graveolens

Однорiчна трав'яниста рослина родини селерових. Стебло прямостояче, круглясте, посмуговане, галузисте, до 100 см заввишки. Листки черговi, яйцеподібнi, перистороздiльнi. Квiтки дрiбнi, двостатевi, жовтi. Цвiте у травнi - серпнi. Плід - плеската коричнева двосiм'янка. Крiп запашний вирощують на городах як ароматичну приправу до страв. Для виготовлення лiкарських препаратiв використовують насіння кропу i свiже листя. Насіння збирають, коли половина з них дозрiє. Насіння кропу мiстить ефiрну олiю, флавоноїди, вiтамiни, мінеральні речовини (К, Ca, P, і Fe). Галеновi препарати кропу запашного мають вiдхаркувальнi, вітрогінні, протизапальні, антиангiнальнi, гiпотензивнi, заспокійливі, сечогiннi, молокогінні, антианемічні властивостi. В народній медицині застосовують галенові препарати кропу запашного при гiпертонiчнiй хворобi, анемiї, стенокардiї, безсоннi, істерії, захворюваннях печiнки, нирок, селезiнки i шлунково-кишкового тракту, для посилення виділення молока у породіль. Внутрiшньо - настiй плодiв кропу (1 ч ложку подрібненого насiння залити 200 мл окропу, настоювати 1 год) пити по 50 мл тричі на день. Зовнiшньо - настiй плодiв кропу запашного (10 г сировини на 200 мл окропу) служить для примочок, компресiв на гнійні пошкодження шкіри при дерматитах.


КРОКУС - Шафран

(бриндушi, кiкерiчки, ряст, рястик)
Crocus sativus

Красива багаторiчна трав'яниста рослина родини півникових. Рано навесні, в березнi - квiтнi, схили гiр рясно вкриваються дуже гарними келихоподiбними фiолетово-бузковими, рiдше бiлими квiтами. Нiжні прозорi пелюстки позначенi на кiнцях темними плямами. Квiтки густо стирчать з весняної землi, утворюючи манливий килим. Квiткова стрiлка одинична (зрiдка буває 2), основа i нижня половина покриті щiльно прилягаючими, свiтло-зеленими перетинчастими лусочками. Листки (6 - 9) - вузькi, лiнiйнi, знизу, з двома бiлими смугами i свiтлою серединкою, з'являються пiд час або пiсля цвiтiння. Квiтки духм'янi, великi, з простою вiночкоподібною оцвiтиною, двостатевi, виходять немов би iз бульбоцибулини, оповитi дволистним чохлом, покриваючим трубку оцвiтини по всiй довжинi. Квiтконіжка коротка, до 2 см, оцвiтина зрослопелюсткова, лiйкоподібна, правильна, до 15 см завдовжки; трубка довжиною до 10 см, вузька, цилiндрична, в нижнiй частинi незабарвлена, зверху - свiтло-фiолетова. Тичинок - 3; нижня зав'язь продовгаста, майже цилiндрична, трьохгнiздна. Приймочки темно-оранжевi, при основi жовтi. Цвiте у березнi - квiтнi. Росте у лiсах, на узлiссях, галявинах, гiрських луках, трав'янистих схилах Карпат. Назва крокуса пов'язана з древньогрецьким мiфом, який розповiдає, що якось, розважаючись на стадiонi, Меркурiй, бог мандрiв i торгiвлi, метнув диск так невдало, що потрапив у свого друга Крокоса. Той упав i помер. Нiщо не могло допомогти смертельно пораненому. Меркурiй був у вiдчаї i попросив богiв зберегти пам'ять про друга. З краплин кровi Крокуса виросли яскравi квiти, якi стали називатися його іменем Крокуси завдяки високiй декоративностi, здавна культивують. Розмножуються крокуси насiнням та бульбоцибулинами - дiтками. Насiння висiвають вiдразу пiсля збирання. Крокуси з давнiх давен культивували для виготовлення барвникiв, лiкiв та прянощiв. З цією метою вирiзали з квiток приймочки, швидко висушували i одержували дорогоцiнну речовину - шафран з гострим смаком та пряним запахом. Аромат шафрану букет запахiв мускатного горiха, корiандру, розмарину, лаврового листу. Для ароматизацi та забарвлення кулiнарних виробів 1 г шафрану настоюють протягом доби в 1 л кип'яченої води. Може бути використаний для приготування супiв, смаження птицi. Приймочки крокусiв мiстять глiкозиди (кроцин i пiкрокроцин), ефiрну i жирну олiї, глюкозу , камедь. Галеновi препарати крокуса проявляють болетамувальну, спазмолiтичну активнiсть. Застосовують при коклюшi, пневмонiї, болях у животi. Внутрiшньо - настоянку приймочок крокуса (1:5) на 70% розчинi спирту приймати по 15 крапель тричі на день.


КРОПИВА ЖАЛКА - Крапива жгучая

(жалива мала)
Urtica urens

Однодомна однорiчна трав'яниста рослина, вкрита жалкими волосками, родини кропивових. Стебло прямостояче, чотиригранне, до 60 см заввишки. Листки супротивнi, цiлiснi, елiптичнi, гострi. Квiтки світло-зеленi, дрiбнi, одностатевi, зiбранi в переривчастi пазушнi суцвiття, оцвiтина чотирироздiльна. Цвiте у травнi - вереснi. Плід - сiм'янка. Кропива жалка росте по берегах рiчок, як бур'ян в городах, у садах, поблизу жител, серед чагарникiв. Для виготовлення лiкарських препаратiв заготовляють листя кропиви пiд час цвiтiння рослини. Кропива жалка мiстить глiкозиди, флавоноїди, каротиноїди, дубильнi речовини, вiтамiни, органiчнi кислоти, макро- та мiкроелементи. Галеновi препарати кропиви жалкої мають кровоспиннi, антиатеросклеротичнi, гепатопротекторнi, антианемiчнi, протизапальнi, загальнозмiцнювальні, жовчогiннi та сечогiннi властивостi. Галеновi препарати кропиви застосовують при кровотечах, атеросклерозi, анемiї, хворобах печiнки i нирок, селезiнки, набряках, цукровому дiабетi, виразках i гнiйних ранах, посилюють секрецiю молока та епiтелiзацiю тканин. Внутрiшньо - свіжий сік кропиви жалкої вживають по 1 ч ложці тричі на день. Настiй листя кропиви жалкої (1:10) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди. Екстракт кропиви рiдкий - по 25 крапель 4 рази на день за 30 хв до їди. Зовнiшньо - при м'язовому та суглобовому ревматизмi свiжою кропивою нажалють хворi мiсця.


КУКІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ - Куколь обыкновенный

Agrostemma githago

Однорiчна трав'яниста рослина родини гвоздикових. Стебло прямостояче, просте або розгалужене, до 90 см заввишки. Листки супротивнi, цiлiснi, цiлокраї, лiнiйнi. Квiтки великi правильнi, двостатевi, темно-рожевi, рiдко бiлi. Цвiте у червнi - липнi. Плід - коробочка. Росте як бур'ян у посiвах ярих i озимих культур. Для виготовлення галенових препаратiв збирають траву пiд час цвiтiння рослини. Трава мiстить амiнокислоти, кумарини, флавоноїди, сапонiни. Галеновi препарати куколю звичайного мають антимікробну, протистоцидну, снодійну i спазмолiтичну дiю. Використовують при бронхiтах, шлункових колiках. Є данi про те, що галеновi препарати виявляють протипухлинну активнiсть. Застосовують також при фурункульозi, геморої. Внутрiшньо - настiй трави (1:30) приймають по 1 ст ложцi тричі на день. Зовнiшньо - у виглядi компресiв на пошкодженi дiлянки тiла. Симптоми отруєння: загальне збудження, судоми, порушення функцiї серцево-судинної системи, гемолiз еритроцитiв. Лікування: промивання шлунк великою кiлькiстю води з додаванням активованого вугiлля, сечогiннi засоби та засоби, що нормалiзують функцiю серцево-судинної системи, гепатопротектори.


КУКОЛИЦЯ БІЛА - Дрёма белая

Melandrium album

Дворічна дводомна волохатоопушена трав’яниста рослина родини гвоздикових. Стебло висхідне, вгорі розгалужене до 100 см заввишки. Листки супротивні, цілісні, цілокраї, еліптичні до 8 см завдовжки; нижні звужені в короткий широкий черешок, верхні сидячі. Квітки одностатеві у верхівкових розвилках; пелюстки білі, пластинка у них більш як до половини двороздільна. Цвіте у травні – жовтні. Плід – коробочка. Росте по всій території України на луках, по узліссях, чагарниках, як бур’ян у посівах, на городах і в садах. Для виготовлення галенових препаратів використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини, і коріння, яке викопують восени. Ретельно висушують. У траві куколиці білої містяться тритерпеноїди, сліди алкалоїдів, сапоніни, вітаміни, мкро- та мікроелементи. У корінні містяться тритерпенові сапоніни. Куколиці білій притаманні заспокійливі, знеболюючі, кровоспинні, пом’якшувальні, протизапальні та снодійні властивості. В народній медицині настій трави куколиці вживають при безсонні, коліках у внутрішніх органах, а відвар коріння – при серцебитті, суглобовому ревматизмі та захворюваннях нирок. Внутрішньо – настій (1 ст ложка сухої трави на 200 мл окропу, настоюють 2 год) приймати по 1 ст ложці 3 рази на день при різних кольках або 200 мл на ніч при безсонні.


КУКУРУДЗА ЗВИЧАЙНА - Кукуруза обыкновенная

(киндириця, маїс, тингириця)
Zea mays

Однорічна однодомна трав ’яниста рослина родини злакових. Стебло пряме, з добре виявленими вузлами і заповненими рихлою паренхімою тканиною меживузлями, аввишки до 7 м. Листки чергові, широко ланцетні, з хвилясти краєм. Квітки одностатеві, зібрані в окремі суцвіття, що різняться за своїм зовнішнім виглядом: тичинкові – в розлогій волоті на верхівці стебла, маточкові – в пазушних товстих качанах, обгорнутих листвидними піхвами , з яких висуваються численні довгі нитковидні стовпчики. Цвіте у липні – вересні. Плід – зернівка. Походить з Центральної Америки. Культивують по всій території України як одну з найважливіших зернових культур. Для виготовлення галенових препаратів використовують стовпчики з приймочками, які називають кукурудзяними приймочками. Заготовляють в період молочно-воскової стиглості качанів. Сушать на відкритих майданчиках або провітрюваних приміщеннях. Кукурудзяні приймочки містять алкалоїди, гіркі глікозиди, сапоніни, дубильні речовини, флавоноїди, ефірну і жтрну олію, стерини (ситостерол, стигмастерол), вітавіни (“К” до 1600 біологічних одиниць на 1 г, аскорбінову і пантотенову кислоти), спирт інозит, мікро- та мікроелементи. Галенові препарати кукурудзіних приймочок мають жовчогінні, діуретичні, кровоспинні та гіпоглікемічні властивості. Збільшують секрецію і покращують відтік жовчі (знижуються в’язкість і питома вага, кількість білірубіну). Кровоспинна дія кукурудзяних приймочок ґрунтується на їх здатності прискорювати процес зсідання крові за рахунок прискорення синтезу протромбіну в печінці і збільшення кількості тромбоцитів. Як жовчогінний засіб препарати з приймочок кукурудзи показані при жовчнокм’яній хворобі, гепатитах, холециститах і холангітах, як кровоспинний засіб – при геморагічних діатезах і маткових кровотечах різного походження, а також при лікуванні циститів, нирковокам’яної хвороби, набряків, пов’язаних з порушенням серцевої діяльності, та ожирінні. Кукурудзяну олію вживають для профілактики і лікування атеросклерозу. Внутрішньо – відвар кукурудзяних приймочок (3 ст ложки або 10 г сировини на 200 мл окропу) пити по 50 мл через кожні 3 години до їди, екстракт рідкий готують на 70% розчині спирту 1:1, п’ють по 40 крапель 3 рази на день перед їдою. Кукурудзяну олію приймають по 1 ст ложці 3 рази на день протягом 4 тижнів, роблять перерву на 4 тижні (проводять 4 курси лікування на рік).


КУЛЬБАБА ЛІКАРСЬКА - Одуванчик лекарственный

(бабаки, бабка, бабакуля, вовчий зуб, дикий молочiй, жабник, кулибаба, кульбаба звичайна, маївка, мелайниця, молочай дикий, падиволос чiчник)
Taraxacum officinale

Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Має вертикальний, зовнi червонувато-бурий, всерединi - бiлий корiнь. Квiтковi стебла дудчастi, круглi. Всi листки у прикореневiй розетцi. Квiтки язичковi, яскраво-жовтi, двостатевi. Цвiте у травнi - жовтнi. Плід - сiм'янка з довгим дзьобиком. Росте на луках, як бур'ян у садах, на городах, уздовж дорiг, серед чагарникiв. Для виготовлення лiкарських препаратiв використовують корiння кульбаби, листки i суцвiття. Корiння кульбаби мiстить гiрку речовину (тараксацин), тритерпеновi сполуки, стерини, флавоноїди, вiтамiни, макро- та мiкроелементи (особливо багато солей заліза, фосфора і калія), каучук, слиз. У листках i суцвiттях є каротиноїди, флавоноїди, вiтамiни, мiнеральнi речовини. Галеновi препарати кульбаби стимулюють апетит i функцiональну активнiсть шлунково-кишкового тракту, мають антиатеросклеротичну, гепатопротекторну, сечогiнну, антитиреоїдну, жовчогiнну, антианемiчну, вiдхаркувальну, седативну, гiпоглiкемiчну дiю. Застосовують при атеросклерозi, гепатитi, холециститi, бронхiтах, бронхiальнiй астмi, цукровому дiабетi, тиреотоксикозi, гiпоацидному гастритi, анемiї, фурункульозi, дерматитах, діатезі, гiповiтамiнозi, неврозах, запаленнях лiмфатичних вузлiв, при рiзних отруєннях. Внутрiшньо - настiй корiння кульбаби (10 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 30 хв) приймати по 50 мл 4 рази на день за 15 хв до їди. 6 г висушених подрібнених коренів залити 200 мл окропу варити 15 хв, пити по 50 мл 4 рази на день до їди. На 1 кг цукру 500 мл води (зварити сироп), додати 100 квіток кульбаби. Варити 30 хв, наприкінці додати 7 чайної ложки лимонної кислоти. Як охолоне, процідити через марлю. Скласти в банки. Вживати при кашлі по 1 ст ложці. Взяти 450 квіток кульбаби, видалити знизу зелені квітоніжки, додати 6 ст ложок цукру, 2 чайні ложки лимонної кислоти і розтирати дерев'яною ложкою 15 хв у пластмасовій посудині. Суміш скласти у банки й зберігати в прохолодному місці. Взимку заливати кілька ложок кульбаби окропом і пити чай, який добре впливає на серце, запобігає анемії, корисний тим, у кого хвора печінка. Вітамінний напій - чисто вимиті корені кульбаби, забрані навесні, висушити і розтерти на порошок. Заварювати як каву. Цукор і молоко додавати за смаком. При гiпогалактiї використовують корiнь кульбаби разом з листками кропиви дводомної (1:1). Одну столову ложку сумiшi кип'ятити 10 хв, настоювати 10 хв. Пити по 100 мл 4 рази на день до їди. Корiння кульбаби - 5 г, плоди анiсу - 25 г, плоди фенхелю (або кропу) - 25 г, траву майорану - 20 г, подрібнити і змішати. 1 ч ложку сумiшi залити 200 мл окропу, настоювати 45 хв. Приймати по 50 мл 4 рази на день до їди для стимуляції апетиту. Квiтки кульбаби використовують свiжими при зобi - в перiод цвiтiння кульбаби двi весни пiдряд, кожного із 30 днів, треба з'їдати за один прийом 10 квiток. Зелень кульбаби використовують також у салатах, як приправу до м'ясних страв, соусiв (улюблена страва Гете - франкфурський зелений соус). Дуже корисно нарізати по 50 г молодого листя кульбаби, кропиви, салату, щавлю кислого, трохи зеленi петрушки, любистку, кропу, зеленої цибулi, два крутозварених яйця i 1 цибулину. Все перемiшати і залити соусом iз 200 мл кефiру, заправленого сiллю, чорним меленим перецем та соком одного лимона. Такий салат подавати до вареної картоплi в "мундирах", вареної яловичини або риби. Зовнiшньо - вiдвар корiння (20 г сировини на 300 мл окропу, кип'ятити 15 хв) служить для обробки ран, миття шкiри при ластовиннi. Молочним соком кульбаби виводять бородавки, мозолi, лiкують екзему.


КУПИНА ЗАПАШНА - Купёна душистая

(купина лікарська, журавлині стручки, соломонова печать)
Polygonatum odoratum

Багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних. Має м'ясисте потовщене кореневище. Стебло гранчасте, голе, поникле, до 50 см заввишки. Листки чергові, розміщені в 2 ряди, обернені в один бік, видовженоеліптичні, 10 - 12 см завдовжки, завширки 2 - 3 см; зверху зелені, зісподу - сірувато-зелені. Квітки двостатеві, правильні, білуваті, по 1 - 2 у пазухах листків, квітоніжки голі. Цвіте у травні. Плід - синюваточорна ягода. Росте в лісах, по чагарниках по всій території України. Для виготовлення галенових препаратів купини запашної використовують свіжі, рідше сухі кореневища, які заготовляють улітку або восени. У кореневищі купини запашної містяться алкалоїди, сапоніни, слизисті та мінеральні речовини, крохмаль, цукор та інші. Встановлено, що відвар кореневищ купини запашної має протизапальні, протикашльові, болезаспокійливі, антидіабетичні властивості, посилюють статеву діяльність. Галенові препарати купини запашнох застосовують при кашлі, бронхіті, запаленнях легенів, водянці, цукровому діабеті, при статевому безсиллі. Місцево використовують як знеболюючий засіб при люмбаго, подагрі, радикуліті, для розсмоктування синців. Внутрішньо - відвар кореневища купини запашної (20 г сировини на 500 мл окрпу або молока гарачого настояти 50 хв) пити по 1 ч ложці тричі на день. Зовнішньо - відвар кореневища купини запашної (40 г сировини на 5 мл окропу) для примочок, втирань; настоянку (5 г сировини на 50 мл спирту настояти протягом 10 днів) для розтирань.