лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


ГАДЮЧНИК В'ЯЗОЛИСТИЙ - Лабазник вязолистный

(спірея в'язолиста, таволга в'язолиста, борошень) Filipendula ulmaria (Spiraea ulmaria)
Valeriana officinalis

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте кореневище. Стебло до 200 см заввишки, не-розгалужене, облиствене. Листки переривчасто-перисті. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, жовтаво-білі, запаш-ні, в густому волотистому суцвітті. Пелюстки - з довгим нігти-ком. Цвіте у червні - липні. Плід - листянка. Гадючгник в'язолистий росте по всій території України на вологих луках, берегах річок і болотах, у заболочених лісах. Заготовляють траву піл час цвітіння рослини і кореневища з корінням восени (вересень - жовтень). Трава гадючника в'язолистого містить барвники, дубильні речовини, аскорбінову і саліцилову кислоти, глікозид гаультерин і спіреїн, ефірну олію. Галенові препарати гадючника в'язолистого мають анальгетичні, протизапальні, протиревматичні, потогінні, сечогінні властивості. Застосовують внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або коріння. Використовують як потогінний засіб при грипі й гарячці, протизапальний при подагрі, ревматизмі, заспокійливий при істерії, болях у шлунку і кишках, при геморої, при хворобах сечового міхура і нирок, як загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, бронхітах, бронхіальній астмі. Зовнішньо використовують (свіжий сік, відвари, мазі) при лікуванні ран, виразок, фурункулів, при білях, укусах змій або скажених тварин. Внутрішньо - настій трави гадючника в'язолистого (1 ч ложка сухої сировини на 200 мл окропу, настоювати 50 хв), пити по 50 мл 4 рази на день. Зовнішньо - мазь (10 г порошку коріння гадючника в'язолистого на 50 г внутрішнього жиру або вершкового масла) для змазування уражених місць при запальних дерматозах і розтирань при ревматизмі, подагрі. Для промивань ран, спринцювань, для клізм при проносах та для примочок до ран, виразок, фурункулів (настій або відвар суміші гадючника і гірчака зміїного по 20 г на 2 л окропу).


ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ - Тыква обыкновенная

(гарбуз столовий, кабак, диня)
Cucurbita pepo

Однорiчна однодомна трав'яниста сланка рослина родини гарбузових. Стебло шорсткоопушене, чіпке з розгалуженими вусиками, до 10м завдовжки. Листки великi, серцеподібнi, шорсткоопушенi. Квiтки одностатевi, одиничнi, пазушнi; вiночок п'ятироздiльний, жовтогарячий. Квiтконiжки (тичинкових квiток) тупоп'ятиграннi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - ягодоподiбний, великий, кулястий або видовжений. Вирощують як харчову та кормову культуру. У науковiй медицинi використовують насiння, в народнiй - м'якуш плода, плодонiжки, корiння. Заготовляють м'якуш i насiння в перiод повної стиглостi, а коріння - восени, пiсля збору плодiв. Плоди мiстять цукор, органiчнi кислоти, вiтамiни (А, С, Вс, РР, В6, В1, В2), мiнеральнi речовини (калiй, залiзо, мiдь, цинк, кальцiй, фосфор). У насiннi є жирна олiя, фiтостерин (ку-курбiтол), cмолистi речовини, вiтамiни, органiчнi кислоти. Насiння гарбуза проявляє гельмiнтогінну дiю, його використовують як засiб проти стьожкових i круглих глистiв. М'якуш гарбуза використовують як сечогiнний, жовчогiнний та послаблюючий засiб. Вiдвар гарбузових черешкiв (хвостикiв) має сечогiнну дiю. Корiння гарбуза стимулює статеву активнiсть (при iмпотенцiї). Внутрiшньо - очищене сире насiння гарбуза з сiро-зеленою шкiрочкою застосовують для дегельмiнтизацiї та профiлактики стьожкових глистiв i як сечогiнний засiб (дорослим - 300 г насiння, дiтям до 5 рокiв - 75 г, до 7 рокiв - 100 г, до 10 рокiв - 150 г, до 15 рокiв - 200 г). Через 4 год пiсля вживання останньої порцiї приймають проносне, а через 30 хв обов'язково ставлять клiзму. Сік м'якуша п'ють по 2 ст. ложки тричі на день (при хворобах печiнки, нирок). Сік м'якуша гарбуза вживають при нудоті й блювотi під час вагiтності. Вiдвар черешкiв (1:20) приймають по 100 мл 4 рази на день при гiпертонiчнiй хворобi, серцевiй не-достатностi, набряках. Вiдвар корiння (2 ст ложки висушеного корiння заливають 1 л окропу i кип'ятять 20 хв), п'ють по 100 мл 5 разiв на день на протязi трьох тижнiв при статевiй слабкостi (iмпотенцiї). Насінням гарбуза лікують простатит. Зовнiшньо - м'якуш гарбуза накладають на пошкодженi дiлянки шкiри при опiках, екземi.


ГВОЗДИКА ДЕЛЬТОПОДІБНА - Гвоздика дельтовидная

Dianthus deltoides

Багаторiчна сизувата або зелена трав'яниста рослина родини гвоздикових. Має тонке повзуче кореневище. Стебло висхiдне. Листки супротивнi, по краях i середнiй жилцi - шорстковолосисті. Квiтки правильнi, двостатевi, одиничнi. Пелюстки зубчастi, червонi. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - коробочка. Росте на луках, галявинах, узлiссях. Стародавня грецька легенда розповiдає, що примхлива богиня мисливства Дiана якось дуже розсердилася на хлопчину-пастуха за те, що своєю грою на сопiлцi розганяє звiрiв i заважає полюванню. В приступi гнiву Дiана влучною стрiлою вразила юнака в серце, в лютi вирвала йому очi. Коли ж опам'яталася, то зрозумiла, що вчинила велике зло. Вона безсило випустила з рук очi юнака, i тi проросли чудовими п'ятипелюстковими квiтками з вiчком посерединi. Для лiкарських потреб збирають траву пiд час цвiтiння. Трава гвоздики мiстять алкалоїди, флавоноїди, кумарини, сапонiни. Галеновi препарати гвоздики мають болетамувальнi, кровоспиннi, протизапальнi властивостi. Застосовують при маткових кровотечах, ревматизмi, алергії. Внутрiшньо - настiй трави гвоздики (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день.


ГЕРАНЬ ВЕЛИКОКОРЕНЕВИЩНА - Герань крупнокореневищная

(бобовиння, вовчиця, горішина, герань звичайна, горішник, горішина, дубрівка, любисток польовий, стопа вовча)
Geranium macrorrhizum

Трав'яниста, багаторiчна рослина родини геранiєвих. Має товсте здерев'янiле кореневище. Стебло розгалужене, до 50 см заввишки. Листки ниркоподібнi або округлi, пальчастороздiльнi, з широко надрiзаними сегментами. Квiтки правильнi, двостатевi, п'ятипелюстковi, рожево-фiолетовi, криваво-червонi або блiдо-рожевi, одиничнi, на довгих квiтконіжках. Цвiте у червнi - липнi. Плід - коробочка, розпадається на 5 однонасiнних часток. Росте на кам'янистих мiсцях у передгiр'ях та гiрському поясi Карпат. Для лiкарських потреб використовують свiже листя i кореневище. Листя заготовляють пiд час цвiтiння, зрiзують усю надземну частину рослини. Одночасно викопують кореневище. Рослина мiстить флавоноїди, ефiрну олiю, борнеол, геранiол, карвакрол, цимол, вiтамiни, мiнеральнi та дубильнi речовини. Галеновi препарати геранi мають в'яжучi, гiпотензивнi, седативнi, протисудомнi властивостi. Застосовують при гiпертонiчнiй хворобi, епiлепсiї, проносах, безсонні. Внутрiшньо - настоянку з свiжих листкiв (3 ст ложки на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 5 днiв у темному мiсцi) приймати по 20 крапель у столову ложку води ранком i ввечері. Зовнiшньо - холодний настiй із свiжого кореневища (2 ч ложки подрiбненої сировини настоювати у 200 мл холодної води 10 годин) служить для компресiв.


ГИКАВКА СИВА - Икотник серый

Berteroa incana

Дворiчна сiрувато-зелена вiд волоскiв рослина родини хрестоцвiтних. Стебло розгалужене. Листки черговi, ланцетнi, цiлокраї, сидячi. Квiтки двостатевi, правильнi, бiлi, зібрані в довгі грона. Цвiте у травнi - листопадi. Плід - стручечок. Росте як бур'ян уздовж дорiг, на полях, бiля жител. Для лiкарських потреб заготовляють квiтки i траву. Рослина мiстить алкалоїди, флавоноїди, вiтамiни, макро- та мiкроелементи, кумарини. Препарати гикавки мають кровоспину, протисудомну, анаболiчну дiю. Застосовують при маткових кровотечах, мiгренi, спазмофілії, проносах, при кахексiї. Внутрiшньо - настiй квiток (2 ст ложки на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi кожнi 2 год.


ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ - Гинкго двулопастное

Ginkgo biloba

Листопадне голонасiнне дводомне дерево родини гiнкгових. Листки шкiрястi, вiялоподiбнi. Чоловiчi квiтки сережкоподібнi, з численними тичинками; жiночi - на довгих нiжках, якi закiнчуються насiнним зачатком. Цвiте у травнi. Плід - насiння, кiсточкоподібне, схоже на жовту сливу, з м'ясистою оболонкою. Культивується як декоративна рослина. Для лiкарських потреб заготовляють листя i плоди. Листя - протягом усього вегетацiйного перiоду. Пiсля перших заморозкiв збирають опалi плоди, ядро вiдокремлюють вiд м'ясистої оболонки, промивають i сушать. Листя мiстить флавоноїди (бiлобетин, гiнкгетин, кемпферол, кверцетин), терпени, аментофлавон, нонакозан, гексаконазол, катехiни, ситостерини, жирна та ефiрна олiя, органiчнi кислоти, фiтостерол, смоли, аспарагiн, ксилан. Галеновi препарати з листя гiнкго мають, судинорозширювальну, гiпохолестеринемiчну, спазмолiтичну, бактераостатичну дiю. Застосовують при спазмах периферичних судин (ендартерiїт, хвороба Рейно), бронхiальнiй астмi, для покращення мозкового кровообiгу, при артерiосклеротичнiй ангiопатiї. Свіжим насiнням гінкго лiкують злоякiсні пухлини. Внутрiшньо - вiдвар листя (15 г сухого листя на 200 мл окропу, варити 5 хв, настоювати 30 хв) пити по 50 мл тричі на день. Настоянку листя (1:5; на 70 % розчинi спирту настоювати 12 днiв), приймати по 30 крапель тричі на день. Іншу настоянку (250 г свіжого листя пропустити через м'ясорубку і залити 1 л горілки, настоювати 15 днів в темному холодному місці) приймати по 1 ст. ложці тричі на день перед їдою при порушенні мозкового кровообігу. Сире насiння (косточки) по 5 косточок тричі на день.


ГІРКОКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ - Каштан конский обыкновенный

(гистиня, жолузник, каштан кiнський)
Aesculus hyppocastanicum

Високе листопадне дерево родини гiркокаштанових. Листки супротивнi, довгочерешковi, пальчастоскладнi. Квітки неправильнi, бiлi, з червоними плямочками. Цвiте у травнi. Плід - коробочка, вкрита великими шипами. Розводять у парках i садах як декоративне дерево. Для виготовлення лiкарських форм використовують кору молодих гiлок, листя, квiтки, плоди. Кору збирають навеснi. Квiтки - у травнi. Листки - пiд час цвiтiння. Плоди - повністю достиглi. Насiння мiстить кумариновi глiкозиди (ескулiн, фраксин), дубильнi речовини, сапонiни, жирну олiю. У корi - глiкозиди (ескулiн, фраксин, есцин), дубильнi речовини, цукор, фiлохiнон, вiтамiни. У квiтках - флавоноїди, дубильнi речовини. Галеновi препарати каштану кінського позитивно впливають на венозну систему (пiдвищують тонус вен i зменшують в'язкiсть кровi), володіють антиатеросклеротичними та протизапальними властивостями. Застосовують при варикозному розширенні вен, тромбофлебiтах, атеросклерозi. Настiй квiток п'ють при лейкозах. Внутрiшньо - настiй квiток (1:10) вживати по 2 ст ложки тричі на день. Свiжий сік квiток - по 30 крапель тричі на день. З галенових препаратiв використовується також рiдкий екстракт плодiв гіркокаштану по 25 крапель тричі на день. Зовнiшньо - настiй кори (50 г сировини на 1 л окропу, кип'ятити 15 хв, настоювати 10 год) служить для сидячих прохо-лодних ванн при геморої. Настоянку з оболонок плодiв (25 г на 500 мл 70% розчину спирту, настоювати 15 днiв), втирати у суг-лоби при ревматоїдному артритi.


ГІРЧАК БАГАТОКВІТКОВИЙ - Горец многоцветковый

Polygonum multifolium

Однорiчна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло прямостояче, вiд основи - розгалужене. Листки видовженоланце-топодібні, чергові. Квiтки двостатевi, дрiбнi, зiбранi на верхiвцi стебла у довгу пониклу колосоподібну китицю. Цвiте у липнi - жовтнi. Плід - горiшок. Росте гірчак багатоквітковий по берегах рiчок, у вологих лiсах, канавах, на луках. Існує стародавня в'єтнамська легенда про одинокого філо-софа - монаха, який жив окремо від людей на лоні природи. Зовнішньо непривабливий і тілесно слабкий, тому сторонився людей і товариства, особливо жіночого. Відказувався від всього мирського, ця людина знайшла себе у багатому духовному житті, прославляючи Бога. Одного разу сталося чудо. У легенді говориться, що у сні монаху були послані загадкові відомості про рослину, траву якої, як він пам'ятав, відьми у селах часто використовували для приготування приворожуючого зілля. Отримані знання монахом у сні, торкалися не трави, а коріння і кореневища рослини, які виявилися Горцем багатоквітковим. Із коріння гірчака, який має причудливу форму, філософ робив собі настої і пив їх по декілька разів на день на протязі декількох місяців. Як говориться в легенді скоро сідий монах так помітно помолодів, що зовнішнім вигля-дом (і не тільки!) став походити на молодого чоловіка. Легенда також говорить, що "волосся філософа стало чорним, як вороняче крило", шкіра пружиниста, м'язи - підтягнуті. Незабаром він женився, і у них народилися діти. Один із синів, бувшого колись мандрівником, і розповів світу цю історію, а за-одно і знання про чудо - траву, яку сьогодні називають у В'єтнамі "Ха ТХУ-о" (що у перекладі із в'єтнамського означає "Голова старця кольору воронячого крила"). Для лiкарських потреб збирають траву гірчака багатоквіткового на початку цвітіння. Трава гірчака багатоквіткового мiстить вiтамiни, органiчнi кислоти, флавоноїди (гiперозид, iзорамнетин, кверцетин, кемпферол), глiкозиди (полiгопiперин), дубильнi i смолистi речовини, мiнеральнi речовини (Fe, Mn, Mg, Ti, Ag, Se, Cu) та інші сполуки. Галеновi препарати гiрчака багатоквіткового проявляють антисептичний, знеболюючий, заспокійливий вплив. Застосовують при кровотечах, вузлуватiй формi зобу, гнiйних ранах, екземi, виразках гомiлки, злоякiсних пухлинах, нервових розладах, передчасному посідінні волосся, тривало незаживаючих ранах. Внутрiшньо - настiй трави гірчака багатоквіткового (1:10) п'ють по 2 ст ложки тричі на день. Настоянку трави (1:4 на 40% розчинi спирту) приймати по 40 крапель тричі на день при захво-рюваннях щитовидної залози (зоб). Порошок подрiбненої трави вживати по 1 г тричі на день. Зовнiшньо - свiжий сік трави гірчака багатоквіткового служить для змащування виразок гомiлки. Свiжу подрiбнену траву прикладають до потилицi при головному болю. Не рекомендується користуватися препаратами гiрчака при гломерулонефритi.


ГІРЧИЦЯ САРЕПТСЬКА - Горчица сарептская

Brassica juncea

Однорічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Стебло пряме, розгалужене, голе до 60 см заввишки. Листки на черешках, зісподу по жилках з розсіяними жорсткими волосками. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, жовті, зібрані в китицеподібне суцвіття. Цвіте у травні - червні. Плід - стручок з довгим носиком. Розводиться і трапляється здичавілою на забур'янених місцях. Для виготовлення галенових препаратів використовують насіння, яке збирають коли дозрівають нижні й серединні стручки. Насіння гірчиці містить жирну олію, білки, слиз, глікозид синігрин, який під впливом ферменту мирозину в присутності води розкладається на сульфат калію, глюкозу й гірчичну ефірну олію, яка подразнює шкіру. Галенові препарати гірчиці збуджують апетит, посилюють виделення шлункового соку, проявляють антисептичні й протизапальні властивості. Місцево застосовують гірчичники (гірчичний порошок) для посилення кровоплину при простудних захворюваннях, ревматизмі, радикуліті. Внутрішньо - настоянку гірчичного борошна на горілці (1:10, ностояти 10 днів). Пити по 30 крапель тричі на день перед їдою. Зовнішньо - гірчичний спирт для розтирань; гірчичники на тіло при простудних захворюваннях, ревматизмі, радикуліті. Ванни для ніг при простуді (50 г гірчичного борошна на 500 мл теплої води) тривалістю 20 хв.


ГЛЕЧИКИ ЖОВТІ - Кубышка жёлтая

(бабка, жовта водяна лiлiя, збанок, збанятник, кувшинка, лопатень жовтий, лопушняк жовтий, латаття жовте, мак водяний, товстушка)
Nuphar lutea

Багаторiчна водяна рослина родини лататтєвих, має товсте повзуче кореневище. Листки плаваючi, шкiрястi, яйцеподібноовальнi. Квiтки одиничнi, великi, двостатевi. Цвiте у червнi - липнi. Плід - ягодоподiбний, гладенький. Росте в стоячих i повiльно протікаючих водах. Для лiкарських потреб заготовляють кореневища, якi пiд час цвiтiння i восени - виривають, попередньо пiдрiзавши ножем. Кореневище мiстить алкалоїди (нуфаридин, нуфлеїн, тiобiнуфурадин), смоли, гiркi i дубильнi речовини, цукри. Галеновi препарати бактерiостатично дiють на мікроорганізми фунгiстатично - на патогеннi гриби, проявляють протитрихомонадну i сперматоцидну активнiсть. Застосовують при трихомонадних урогенiтальних захворюваннях, при отитах, спричинених грампозитивними мікроорганізмами, для лiкування захворювань шкіри i слизових оболонок, та як протизаплiдний засiб. Вiдвар п'ють при запальних процесах травного тракту, ревматизмi, iмпотенцiї. Мiсцево - при трихомонадних кольпiтах, для запобiгання вагiтностi. Борошно кореневища - засiб для боротьби з тарганами. Внутрiшньо - вiдвар кореневища глечиків жовтих (4 ст ложки сировини на 1 л окропу, кип'ятити 6 хвилин, охолодити, процiдити) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Зовнiшньо - вiдвар кореневища (1:20) служить для спринцювань.


ГЛІД КОЛЮЧИЙ - Боярышник колючий

(боярка, глід звичайний, глідина, глог, глоєна, глогинка, глодина, глояк)
Crataegus oxycantha

Невеличке дерево родини розових. На гiлках - прямi колючки. Листки зверху темно-зеленi, знизу - яскраво-зеленi, волосистi. Квiтки правильнi, двостатевi, бiлi або рожевi, зібрані в щи-ткоподібні суцвiття. Цвiте у травнi - червнi. Плоди яблукоподібнi, кулястi, криваво-червонi з борошнистим м'якушем, з кiсточками. Росте в Карпатських лiсах. Для лiкарських потреб заготовляють квiтки i плоди. Квiтки (з листками або без них) на початку цвiтiння, коли частина цвіту ще не розкрилася. Плоди - у перiод повного достигання. Квiтки глоду мiстять флавоноїди (вiтексин, гiперозид, гомоорiєнтин, кверцетин, орiєнтин, рампозид), фенолокислоти, амiни (ацетилхолiн, холiн). У плодах є флавоноїди, кумарини, стерини, фенольнi сполуки (антоцiани), катехiни, органiчнi кислоти, цукри, пектиновi речовини, вiтамiни (А, С, К), мiнеральнi речовини. Галеновi препарати глоду проявляють кардiотонiчну, седативну, десенсибiлiзуючу активнiсть. Збiльшують силу серцевих скорочень, нормалiзують артерiальний тиск, зменшують збудливiсть центральної нервової системи, сприяють розвитку глибокого i спокiйного сну. Дiя препаратiв глоду залежить вiд дозування: малi тонiзують серцеву дiяльнiсть, великi - проявляють спазмолiтичний i седативний ефект. Застосовують при захворюваннях серцевого м'яза, коронаритах, супроводжуваних стенокардiєю, гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозi, неврозах. Внутрiшньо - настiй квiток глоду (5 г сухої сировини на 200 мл окропу, настоювати 1 год) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Настоянку квiток (10 г свiжих квiток на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 15 днiв) приймати по 25 крапель тричі на день з водою. Настоянку плодiв (10 г сухих плодiв на 100 мл 70% розчину спирту настоювати на протязi 10 днiв) приймати по 35 крапель тричі на день разом з водою. Настiй плодiв (15 г сухих плодiв на 200 мл окропу, настоювати 1 год) вживати по 2 ст лож-ки 4 рази на день. Екстракт плодiв рідкий (25 г сухих плодiв на 100 мл окропу, кип'ятити до зменшення об'єму на половину) приймати по 40 крапель тричі на день. Для посилення дiї галенових препаратiв глоду використовують у сумiшi з iншими лiкарськими рослинами (валерiана, мелiса, шишки хмелю, барвiнок малий тощо).


ГЛУХА КРОПИВА БІЛА - Яснотка белая

(біла жалива, глуха жалива, глушник, медунка біла, смоктило)
Lamium album

Багаторiчна трав'яниста рослина родини губоцвiтих. Стебло пряме, чотиригранне. Листки супротивнi, простi, черешковi, яйцеподібнi. Квiтки зигоморфнi, бiлi або блiдо-жовтi, в густих китицях. Цвiте у травнi - серпнi. Плід - з чотирьох горiшкiв. Росте по засмiчених мiсцях, чагарниках. Для лiкарських потреб заготовляють вiночки квiток, висмикуючи їх із чашечок. Квiтки мiстять алкалоїди (самiн), сапонiни, феноли, дубильнi речовини, вiтамiни. Галеновi препарати кропиви глухої мають кровоспиннi, сечогiннi, відхаркувальні, в'яжучi, протизапальнi, антисептичнi властивостi. Препарати глухої кропиви застосовують при кровотечах, набряках, дiабетi, атеросклерозi, диспептичних розладах, гепатитi, холециститi, запальних процесах дихальних i сечовивідних шляхiв, безсоннi, дерматитi. Внутрiшньо - настiй квiток глухої кропиви (1 ст ложка на 200 мл окропу, настоювати 1 год) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Свiжий сік рослини, прокип'ячений на водянiй банi, приймати по 2 ст ложки тричі на день. Зовнiшньо - настiй квiток (5 ч ложок на 200 мл окропу) служить для полоскань, примочок, ванн, спринцювань, обмивання ран та виразок.


ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ - Орех грецкий

(горiх грецький)
Juglans regia

Однодомна рослина родини горiхових, дерево, до 30 м заввишки. Листки великi, черговi, непарноперистi. Квiтки одностатевi; тичинковi, пониклих рожево-зелених сережках, маточковi - верхiвковi, одиничнi. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - несправжня кiстянка, достигає у вереснi. Розводять як плодове дерево. Для виготовлення лiкарських форм використовують листя i зеленi плоди. Листки збирають на протязi лiта. Зелені плоди збирають у перiод молочновоскової стиглостi (червень - липень). Листя i зелені плоди мiстять алкалоїди, флавоноїди, вiтамiни, мiкроелементи, дубильнi речовини, барвники, ефiрну олiю, органiчнi кислоти. У ядрi горiхiв є жирна олiя, вуглеводи, ароматичнi сполуки, вiтамiни, мікроелементи (Fe, Co). Галеновi препарати горiха волоського мають протизапальну, антиатеросклеротичну, гiпотензивну, в'яжучу дiю, прискорюють загоювання ран, виразок. Застосовують при гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозi, дiабетi, гастритах, гепатитах, рахiтi, подагрi, полiартритi, анемiї, дифузному зобi, легкiй формi тиреотоксикозу, гiнгiвiтах, стоматитах, екземi, скрофульозi, вітіліго, для стимуляцiї апетиту. Внутрiшньо - настiй листя (1:10) пити по 50 мл тричі на день. Настоянку листя або зелених плодiв горіха (10 г зелених плодiв на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 15 днiв), приймати по 30 крапель тричі на день. Настоянку з внутрiшнiх перетинок зрілих плодiв (20 г на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 20 днiв) приймати по 30 крапель тричі на день при гiпертонiчнiй хворобi. Зовнiшньо - вiдвар листя (1:5) служить для спринцювань, обмивання ран, виразок; розбавлений водою 100 мл на 1 л води для миття голови при випадiннi волосся. Для лікування вітіліго використовують настоянку із листя та перегородок горіха (по 10 г зеленого листя та перегородок горіха залити 100 мл спирту або міцної домашньої горілки, настояти 10 діб у темному місці й змащувати уражені ділянки тіла протягом кількох місяців. Лікування триває довго, але й результат - відмінний.


ГОРИЦВІТ ВЕСНЯНИЙ - Горицвет весенний

(жовтоцвiт весняний, заячий мак, купавник, польовий крiп, стародубка, чорногорка)
Adonis vernalis

Багаторiчна трав'яниста рослина родини жовтцевих. Стебла численнi, голi або злегка опушенi, простi або розгалуженi, до 20 см заввишки. Низовi листки бурi, лускоподібнi; серединнi - сидячi. Квiтки великi, до 5 см у дiаметрi, правильнi, одиничнi, на верхiвках стебел i гiлок; пелюстки яскраво-жовтi. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - сiм'янка. Росте на схилах пагорбiв i культивується як лiкарська i декоративна рослина. Горицвiт - одна iз перших весняних квiток, поява якої знаменує пробудження природи. Давньогрецький мiф розповiдає, що красуня Мирра, перетворена богами в дерево, народила небаченої краси юнака - Адонiса. Афродiта дуже любила юнака i вiддала його на виховання володарцi пiдземного царства Персефонi. Персефона прив'язалась до Адонiса i нiзащо не хотiла повернути його назад Афродiтi. Суперечку богинь змушений був вирiшувати сам Зевс, який прийняв компромiсне рiшення: Адонiс мав бути третину року був у Персефони, третину - в Афродiти i третину проводив за власним бажанням. Одного разу Адонiс вибрався на полювання. Собаки натрапили на слiд дикого кабана. Хлопець радiв з цього i не передчував лиха. Він уже приготувався вбити списом кабана, коли той кинувся i своїми гострими iклами смертельно поранив юнака. Довiдавшись про смерть Адоніса Афродiта пiшла в гори шукати його тiло. За її велінням краплини кровi Адоніса проросли чудовими квiтами, якi i назвали на честь юнака - адонiс весняний. Є й інша про це. У затiнку дуба вiдпочивав юнак з луком i стрiлами. В цей час там проходила Афродiта, богиня кохання. Поглянула вона на юнака i закохалася: не бачила такого красеня навiть серед богiв-олiмпiйцiв. Юнака звали Адонiсом, вiн був сином кiпрського царя. З того часу Афродiта, богиня кохання, дочка Зевса, не розлучалась з Адонiсом. Цiлими днями вони бродили квiтучими долинами й горами, полювали на зайцiв, серн i вепрiв. Афродiта просила Адонiса берегти себе i не полювати на злих ведмедiв i вепрiв. Одного разу, коли поблизу не було Афродiти, Адонiс iз списом у руках кинувся на розлюченого вепра. Сталося лихо: поранений вепр великими iклами смертельно вразив Адоніса. Гiрко плакала Афродiта над тiлом коханого юнака i в пам'ять про нього iз кровi Адонiса виросла чудова квiтка, яка розпускається щовесни. Так збереглася пам'ять про прекрасного юнака Адоніса. Бачачи горе богинi, володар печального царства тiнi Аїд став вiдпускати Адонiса на землю, де вiн пiвроку проводив з Афродiтою, а потiм повертався у мертве царство Аїда. Адонiс приходив на землю з першими променями сонця, природа оживала, i розпускалася золотисто-жовта квiтка, названа на честь юнака адонiсом. З лiкувальною метою заготовляють траву травнi - липнi. Трава горицвiту мiстить глiкозиди, основними з яких є адонiтоксин, цимарин, адонiтоксол, вернадигiн; флавоноїди, фітостерини. За характером дiї препарати горицвiту належить до групи кардiотонiчних (серцевих глiкозидiв). Проявляють позитивну кардiотонiчну дiю. Застосовують при серцевiй недостатностi, набряках, функцiональних неврозах серця, вегетодистонiї (входить до складу мікстури Бехтерєва). Внутрiшньо - настiй трави (1:30, тобто 5 г трави на 150 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Слiд пам'ятати, що рослина належить до середнього ступеню токсичності i при передозуваннi може викликати отруєння органiзму (про симптоми отруєння i лікування див. У відомостях про отруєння серцевими глiкозидами). Препарати горицвіту не рекомендується призначати при виразковій хворобі шлунка, гстриті. Зовнiшньо використовують порошок трави горицвiту для присипання ран i виразок, а настiй трави (1:30) у вигляді ванн для ніг - як болетамувальний засiб при рематизмi суглобiв i мiозитах. Симптоми отруєння та лікування див. Отруєння лікарськими рослини, які містять серцеві глікозиди.


ГОРЛЯНКА ПОВЗУЧА - Живучка ползучая

Ajuga reptans

Багаторiчна трав'яниста рослина родини губоцвiтих. Має повзуче кореневище i облистненi пагони. Стебло до 40 см заввишки, прямостояче. Прикореневi листки черешковi, стебловi сидячi. Квiтки голубi, iнколи рожевi або бiлi, неправильнi, зiбранi у кiльця, що утворюють верхiвкове волотисте суцвiття. Цвiте у травнi - червнi. Плід - горiшок. Росте в лiсових районах, на луках, галявинах, вирубках, серед чагарникiв. Для виготовлення лiкарських форм збирають траву пiд час цвiтiння. Трава мiстить алкалоїди, дубильнi речовини, ефiрнi олiї. Галеновi препарати мають кровоспинну, потогiнну, протизапальну, антисептичну дiю. Застосовують при простудних захворюваннях, ревматизмi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, проносах, жовчнокам'янiй хворобi, при запаленнях придаткiв матки. Мiсцево - при опiках, виразках на шкiрi, ранах, екземi, випадiннi волосся. Внутрiшньо - настiй трави горлянки (2 ст ложки сировини на 200 мл окропу, настоювати 2 год) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Зовнiшньо - настiй трави (5 ст ложок сировини на 1 л окропу, настоювати 5 год) служить для обробки ран, виразок, миття голови.


ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА - Рябина обыкновенная

(берек, виспина, ворбина, воробина, робина, рябина дика, рябка)
Sorbus aucuparia

Дерево родини розових, до 10 м заввишки. Листки черговi, непарноперистi, зверху матово-зеленi, зiсподу - сизi. Квiтки дво-статевi, правильнi, бiлi, зібрані в густе багатоквiткове суцвiття. Цвiте у травнi. Плід - яблуковидний, кулястий, яскраво-червоний, достигає у вереснi. Росте по чагарниках, на високих пiщаних i кам'янистих берегах рiчок. Вирощують як декоративну рослину. З лiкувальною метою заготовляють зрiлi плоди, а також квiти. Плоди - до настання приморозкiв. Квiтки - пiд час цвiтiння. Плоди горобини звичайної мiстять вiтамiни, антоцiани, флавоноїди, цукри, органiчнi кислоти, пектиновi i дубильнi речо-вини, фенольнi сполуки. Квiтки в основному мiстять флавоноїди. Галеновi препарати горобини звичайної мають послаблюючу, жовчогiнну, гiпохолестеринемiчну, кровоспинну, естрогенну, протизапальну дiю. Препарати горобини звичайної застосовують при гіпертонічній хворобi, захворюваннях печiнки i нирок, кровотечах, запорах, анемiї, зобі, атеросклерозі, запорах. Внутрiшньо - свiжий сік по 50 мл 4 рази на день. Вiдвар плодiв (15 г на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Настоянку iз свiжих плодiв (200 г подрiбрених плодiв залити 1 л горiлки, настоювати 15 днiв) приймати по 1 ч ложцi тричі на день. Сироп iз плодiв горобини звичайної (1 л соку варити з 600 г цукру), приймати по 1 ст. ложцi тричі на день. Корисний також як ліки. Любимий напиток Генерального секретаря ЦК КПРС, Микити Хрущова - горобина червона у коньяку (150 г стиглих плодiв горобини червоної додати до 500 мл коньяку, настоювати 12 днiв). Плоди горобини звичайної протипоказані при схильності до тромбоутворення.


ГРАБЕЛЬКИ ЗВИЧАЙНІ - Аистник цикутовый

(бузьки, бузьочок, гребениця, журавлинi носики, чорногузики)
Erodium cicutarium

Однорiчна трав'яниста рослина родини геранiєвих. Стебло висхiдне, до 50 см заввишки, вiд основи розгалужене. Листки супротивнi, довгастi. Квiтки правильнi, п'ятипелюсткові, двостатеві, пелюстки пурпуровi iнодi з темними плямами. Цвiте у березнi - серпнi. Плід - сухий, з 5 однонасiнних часток, якi при достиганнi плода спiрально скручуються. Росте як бур'ян на полях, городах i засмiчених мiсцях. Для лiкарських потреб заготовляють траву пiд час цвiтiння. У травi мiстяться: ацетилхолiн, вiтамiни, флавоноїди, гiркi i дубильнi речовини. Галеновим препаратам грабельок звичайних властива кро-воспинна, в'яжуча, протизапальна i заспокiйлива дія. Застосовують при кровотечах, простудних захворюваннях дихальних шляхiв, судомах, стенокардiї. Мiсцево - при дiатезах. Внутрішньо - настiй трави грабельок (1 д ложка сухої трави на 200 мл окропу, настоювати 7 год) пити по 50 мл 4 рази на день після їди. Зовнiшньо - настiй трави (4 ст ложки сухої трави на 1 л окропу, настоювати 2 год) використовують для купання дітей при діатезах, обробки ран i виразок для швидшого їх загоєння.


ГРАВІЛАТ МІСЬКИЙ - Гравилат городской

Geum urbanum

Багаторiчна трав'яниста рослина родини розових. Стебло прямостояче, до 60 см заввишки. Кореневище багатоголове червонуватого кольору, за смаком нагадує гвоздику. Прикореневi листки лiроподібноперистi. Квiтки двостатевi, правильнi, п'ятипелюстковi, яскраво-жовтi, в щиткоподібних суцвiттях. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - збiрний з горішкоподібних сiм'янок. Росте по засмiчених мiсцях, чагарниках, біля стін, огорож. Для лiкарських потреб заготовляють траву i кореневище. Траву - пiд час цвiтiння. Кореневище - восени, після достигання плодів. Рослина мiстить глiкозиди, смоли, дубильнi речовини. Галеновi препарати гравілату мають седативнi, протизапальнi, вiдхаркувальнi, сечогінні, знеболюючi, кровоспиннi властивостi. Застосовують при проносах, дизентерiї, кишкових колiках, захворюваннях печiнки (гепатит, холецистит), кашлi, безсоннi, стоматитi. Внутрiшньо - настiй трави гравілату (1 ч ложка сухої трави на 200 мл окропу, настоювати 10 хв), пити по 50 мл тричі на день. Зовнiшньо - настоєм на олiї (10 г корiння на 20 мл рафiнованої олiї, настоювати 15 днiв) змазувати ясна при кровоточенні


ГРАНАТ ЗВИЧАЙНИЙ - Гранат обыкновенный

(гранат)
Punica granatum

Невелике до 5 м заввишки дерево або кущ родини гранатникових. Гілки кутасті, часто колючі. Листки супротивні, короткочерешковi, шкірясті, цiлокраї, видовженоланцетні. Квітки правильні, одиничні або в пучках, яскраво-червоні до 3 см в діаметрі. Цвіте у травні – серпні. Плоди несправжні, достигають у вересні – жовтні. Походить із Закавказзя, Азії. На Україні розводять як плодову та декоративну рослину. На Закарпаття вирощують як декоративну здебільшого в кімнатних умовах рослину. У відкритому грунті клімату Закарпаття росте непогано, цвіте літом, правда плоди не повністю достигають. З лікувальною метою використовують кору рослини, листки, квітки, а також шкірку та сік плодів. Кора містить алкалоїди (ізопельт ’ єрин, пельт ’ єрин); шкіра плодів – дубильні речовини, урсулову кислоту, у соку плодів є цукри, органічні кислоти, вітаміни; у квітках барвник – пуніцин. Галенові препарати кори гранатника виявляють глистогінну дію (при стьожкових гельмінтах). Лікування проводять під наглядом лікаря (поки не вийде головка гельмінта). Передозування препаратами спричинює подразнення шлунково-кишкового тракту. Шкірка плоді служить сировиною для виготовлення таніну, що використовується як в’яжучий засіб при поносах. Сік плодів використовують як протицинготний засіб, збуджує апетит, регулює діяльність шлунково-кишкового тракту, проявляє сечогінну, жовчогінну, знеболюючу, протизапальну й антисептичну дію. Застосовують при зниженні апетиту, захворюваннях печінки, запальних процесах шлунково-кишкового тракту. Внутрішньо – при гельмінтозах 50 г кори заливають 500 мл окропу, настоюють 10 годин і випивають по 200 мл через 30 хв після останньої порції приймають проносне. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту і печінки використовують настій шкірки плодів або квіток (1 ч ложка кори або квіток на 200 мл окропу, настояти 3 год) приймати по 1 ст ложці 4 рази на день за 30 хв до їди.


ГРЕЧКА ЗВИЧАЙНА - Гравилат городской

Fagopyrum sagittatum

Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло ребристе, прямостояче, розгалужене, голе, червонувате, до 70 см заввишки. Листки червоні, стріловидно-трикутні; нижні довгочерешкові, верхні - майже сидячі. Квітки білі, блідорожеві, рожеві або червоні, в щиткоподібних суцвіттях. Цвіте у липні. Плід - горішок. Вирощують як круп'яну та медоносну культуру. З лікувальною метою використовують насіння квітки і траву гречки (квітки разом з верхніми листками). Траву, як сировину для галенових препаратів збирають на початку цвітіння гречки, коли в рослині є найбільше рутину. Для виготовлення ліків використовують квітки. У насінні гречки міститься білок, цукор, крохмаль, органічні кислоти, вітаміни (В1, В2, РР, і Р), макро- та мікроелементи (залізо, кальцій, фосфор, мідь, цинк, бор, йод, нікель, кобальт). У траві гречки багато рутину. Гречані крупи - цінний дієтичний продукт. Слід пам'ятати, що корисні вони при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, недокрів'ї, розладах нервової системи, захворювань серця, дихальних шляхів, печінки і нирок. Внутрішньо - настій квіток гречки (40 г на 1 л окропу, на-стояти 2 години). Пити по 100 мл тричі на день як відхаркувальний засіб; суміші квіток гречки (50 г), маку дикого, підбілу звичайного, трави медунки лікарської (по 10 г) і квіток калачиків лі-сових (60 г ) заливають 1 л окропу настояти 2 години, Пити по 100 мл тричі на день.


ГРИНДЕЛІЯ РОЗЧЕПІРЕНА - Гринделия растопыренная

Grindelia squarrosa

Дворiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло розгалужене, до 60 см заввишки. Листки довгастi, стеблообгортнi, цiлiснi. Квiтки жовтi, в кошиках, що утворюють волоте- або щиткоподібне суцвiття; крайовi квiтки - язичковi, непліднi; серединнi - трубчастi, двостатевi. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - сiм'янка. Росте повсюди як бур'ян. Для лiкарських потреб заготовляють надземну частину рослини пiд час цвiтiння. Рослина мiстить глiкозиди, борнеол, сапонiни, флавоноїди, фiтостерол, фенол. Галеновi препарати гринделії розчепіреної мають спазмолiтичні, антисептичні, протиалергiчні, вiдхаркувальні, сечогінні властивості. Застосовують при фарингiтi, трахеїтi, бронхiтi, набряках, гiпотонiї, алергiї. Внутрiшньо - настiй трави гринделії розчепіреної (20 г сухої трави заливають 200 мл окропу, настояти 50 хв) пити по 1 ст ложцi 4 рази на день. Настоянку трави гринделії (10 г сухої трави на 50 мл 70% розчину спирту, настоювати 5 днiв) приймати по 40 крапель тричі на день. Зовнiшньо - настоянку гринделії розчепіреної (1:5 на 70% розчинi спирту) для компресів та примочок перед застосуванням її розводять кип'яченою водою (1:3). Добрий ефект дає настоянка розведена на воді 1:2 при вуграх, гноячкових пошкодженнях шкіри обличчя.


ГРИЦИКИ ЗВИЧАЙНІ - Пастушья сумкa

(бiлочник, бордюжок, воробине око, ворожка, гнидник, дика гречка, гречка псяча, зозульник, калитник, мішочки, очки, тобольочник, ярутка)
Capsella bursa pastoris

Однорiчна трав'яниста рослина родини хрестоцвiтих. Сте-бло прямостояче, просте, розгалужене до 50 см заввишки. Листки черговi; прикореневi - розетцi, черешковi, перисторозсiченi; сте-бловi - сидячi, цiлокраї. Квiтки двостатевi, правильнi, дрiбнi, чо-тирипелюстковi, бiлi, у верхiвкових китицях. Цвiте у квiтнi - вереснi. Плід - стручок. Росте як бур'ян на полях, бiля дорiг та поблизу житла. Заготовляють траву грициків пiд час цвiтiння. Трава грициків звичайних мiстить амiни, дубильнi речовини, органiчнi кислоти, солi калiю, вiтамiни (зокрема багато вiтамiну К), сапонiни, флавоноїди, мікро- та макроелементи, ефiрнi олiї. Галеновi препарати грицикiв звичайних мають кровоспинну, гiпотензивну, фiтонцидну дiю. Стимулюють тонус матки i шлунково-кишкового тракту. Застосовують при кровотечах, атонiї матки i шлунково-кишкового тракту, гiпертонiї, хворобах печiнки, раку матки, для нормалiзацiї обмiну речовин. Внутрiшньо - настiй трави (10 г або 2 ст ложки сухої трави на 200 мл окропу) пити по 1 ст ложцi 4 рази на день. Рiдкий екстракт (1:5) приймати по 25 крапель тричі на день. Сік свiжої трави - по 40 крапель тричі на день - ефективнiший ніж настiй, настоянка або екстракт. Зовнiшньо - настiй трави (10 г сухої трави на 200 мл окропу) служить для компресiв.


ГУНЬБА СІННА - Пажитник сенной

Trigonella foenum graecum

Однорічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розсіяноопушене до 50 см заввишки. Листки чергові, трійчасті, з зубчастих листочків. Квітки зигоморфні по 1 - 2 в пазухах листків; віночок блідо-жовтий. Цвіте у червні. Плід - біб. На Україні гуньбу сінну розводять як ефіроолійну та кормову рослину. Для виготовлення галенових препаратів використовують насіння рослини. У насінні рослини гуньби сінної містяться алкалоїд (тригонелін), ефірна олія, нікотинова кислота, та інші вітаміни, сапоніни (діостенін, тригонелін, гітогенін), слиз, холін, рутин, гіркі речовини ,мінеральні речовини. Насіння гуньби сінної вживають як тонізуючий засіб, який збуджує апетит. Призначають при кахексії, захворюваннях леге-нів, шлунково-кишкового тракту, авітамінозі РР, при чоловічій слабкості (імпотенції). Зовнішньо при екземі, виразках на шкірі, тривалонезаживаючих ранах. Внутрішньо - 1 ч ложку розтертого в порошок насіння гуньби сінної залити 200 мл окропу, настояти 50 хв і випити протягом дня. Зовнішньо - розтерте на порошок насіння рослини варити 10 хв у невеликій кількості води (до одержання кашки), перенести на тканину і прикласти до хворого місця - екземи та інших шкірних захворювань (рани, виразки, фурункули, вугри).