лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


БАГАТОНІЖКА ЗВИЧАЙНА - Многоножка обыкновенная

(солодиця лiсова, солодиш, солодка папороть лісова, гащина)
Polypodium vulgare

Багаторiчна зимуюча папороть родини багатонiжкових заввишки до 30 см. Має повзуче кореневище, з двома рядами прямих, шкiрястих, солодке на смак, перистороздiльних листкiв. Соруси на листках вiдкритi, округлi, розмiщенi на сегментах двома рядами по боках середньої жилки. Спори утворюються у липнi. Росте на скелях та бiля основи дерев. Для лiкарських потреб використовують кореневище, заготовлене восени або рано навеснi. Кореневище багатонiжки мiстить сапонiни, ситостерин, глiкозиди (полiподин, самамбаїн), дубильнi речовини, органiчнi кислоти, метилсалiцилат, каучук, ефiрнi олiї, смоли i цукри. Галеновi препарати багатонiжки мають вiдхаркувальнi, болетамувальнi, жовчогiннi та сечогiннi властивостi. Препарати багатонiжки застосовують при бронхiтах, бронхiальнiй астмi, гастритi, ентероколiтi, гепатитi, підшлункової залози (цукровий діабет), нирок i сечового мiхура, хворобах селезiнки, при подагрi, ревматизмi. Мiсцево застосовують при полiпах у носовiй порожнинi, накладають компреси на забитi мiсця. Жують корінці при гінгівітах, стоматиті. Внутрiшньо - настiй кореневища (1 ст ложка подрібнених кореневищ на 400 мл окропу) приймати по 50 мл 4 рази на день. Порошок кореневища - по 1 ч ложцi 4 рази на день. Настій по-рошку кореневища (3 ч ложки на 200 мл холодної води настояти 8 год), процідити і пити по 50 мл тричі на день. Зовнiшньо - компреси iз настою кореневища багатонiжки (1:20) на забиті місця.


БАГНО ЗВИЧАЙНЕ - Багульник болотный

(багон, багула, багун, богунчик, болотна одур, свинушник, душистий багун)
Ledum palustre

Вiчнозелений розгалужений кущик родини вересових заввишки до 100 см. Листки черговi, шкiрястi, простi. Квiтки двостатевi, жовто-бiлi. Цвiте у травнi - липнi. Плід - довгаста поникла коробочка. Росте розсiяно в Карпатах у сирих, заболочених соснових лiсах. Для лiкарських потреб заготовляють однорiчнi пагони пiд час дозрiвання плодiв. Пагони мiстять глiкозиди, флавоноїди, дубильнi речовини, ефiрну олiю. Складовою частиною ефiрної олiї є сесквітерпеноїди ледол i палюстрол, цимол та iншi. Галеновi препарати багна мають заспокiйливу дiю, відхаркувальну, антисептичну, спазмолiтичну, сечогінну, розширюють судини i знижують артерiальний тиск. Застосовують при гострих i хронiчних запальних процесах дихальних шляхiв, бронхiальнiй астмi, коклюшi, спастичних ентероколiтах, гiпертонiчнiй хворобi, ревматизмi. Внутрiшньо - настiй трави багна (2 ст ложки на 200 мл окропу), приймати по 50 мл 3 рази на день. Зовнiшньо - напар (1 частина свiжих квiток i трави на 9 частин оливкової олiї, настоювати 12 год у теплому мiсцi), по 1 - 2 краплi у нiздрю при грипi, ринiтi; втирати у болючi мiсця тiла при ревматизмi, подагрi, мiозитi. Симптоми отруєння: сонливiсть, нудота, блювання, загальна, слабiсть, посилене потовидiлення, зниження артеріального тиску, тахiкардiя, порушення дихання. Лiкування: промивання шлунка водою з домiшкою активованого вугiлля (2 ст ложки на 500 мл води). Пiд шкiру призначити олiйний розчин камфори 20% - 2 мл, кофеїну натрiю бензоат 20% - 1 мл, кордiамiн - 2 мл. Для нормалiзацiї артерiального тиску вводять мезатон 1% - 1мл внутрішньовенно разом із 10% розчином глюкози - 50 мл крапельно.


БАДАН ТОВСТОЛИСТИЙ - Бадан толстолистный

Bergenia crassifolia

Багаторiчна трав'яниста рослина родини ломикаменевих заввишки до 50 см. Має товсте повзуче кореневище. Стебло (квiтконосна стрiлка) безлисте. Листки блискучi, шкiрястi, довгоче-решковi, округлi, зимуючi. Квiтки двіночкоподібні, правильнi, двостатевi, лiлово-червонi, в щiльному суцвiттi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - коробочка. Вирощують на клумбах як декоративну рослину. Для лiкувальних потреб використовують кореневище, викопане у липнi - серпнi. Кореневище мiстить полiфеноли, глiкозиди, цукри, дубильнi речовини. Препарати бадану мають антисептичнi, протизапальнi, кровоспиннi, болетамувальнi властивостi. Ця рослина пригнiчує секрецiю шлункового соку, знижує артерiальний тиск. Галеновi препарати бадану застосовують при гiперацидних гастритах, кровотечах, гіпертонічній хворобi, запальних процесах шлунково-кишкового тракту. Внутрiшньо - вiдвар (3 ст ложки сировини на 200 мл окропу, кип'ятити на малому вогнi до випаровування на половину). Приймати по 30 крапель тричі на день перед їдою. Зовнiшньо - вiдвар (3 ст ложки на 200 мл окропу, кип'ятити до випаровування на половину). По 1 ст ложці цього вiдвару на 1 л кип'яченої води використовувати для спринцювань.


БАРБАРИС ЗВИЧАЙНИЙ - Барбарис обыкновенный

(квасниця, кислянка, кислич звичайний, кисле дерево, барбарисник, кислетка)
Berberis vulgaris L.

Гiллястий листопадний колючий кущ родини барбарисових заввишки до 3 м. Листки черговi, цiлiснi. Квiтки двостатевi, правильнi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - яскраво-червона довга елiптична ягода. Росте на узлiссях, по чагарниках, на кам'янистих та гiрських схилах. Широко вирощується як декоративна рослина. З лiкувальною метою заготовляють кору, коренi, листя i плоди. Кору i корiння заготовляють рано навеснi. Листя - одразу пiсля цвiтiння рослини. Рослина мiстить дубильнi речовини, органiчнi кислоти, алкалоїди, флавоноїди, ефiрну олiю. Галеновi препарати барбарису мають заспокiйливу, протизапальну, жовчогiнну, кровоспинну та сечогiнну дiю. Застосовують свiжий сік, настiй, настоянку при безсоннi, гепатитi, холециститi, набряках, жовчно- i нирковокам'янiй хворобах, гломерулонефритi, пiєлоциститi, атонічних кровотечах пiсля пологiв, кашлi. Внутрiшньо - сік плодiв по 50 мл перед їдою для стимуляцiї апетиту i як жовчогiнний засiб. Настоянка листя барбарису по 35 крапель тричі на день. Настiй листя (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день.


БАРВІНОК МАЛИЙ - Барвинок малый

(барвінок хрещатий, барвінок, барвінек, барвінець, барвінок весільний, барвін-зілля)
Vinca minor L.

Вiчнозелений напiвкущик родини барвiнкових. Стебла сланкi, по вузлах укорiнюються. Квiтучi гiлочки прямостоячi. Листки шкiрястi, елiптичнi, цiлокраї. Квiтки двостатевi, правильнi, великi, фiолетово-синi, одиничнi, розташованi в пазухах листкiв. Цвiте у травнi. Плід - збiрний з двох листянок. Росте у букових, грабових, дубових i соснових лiсах Карпат, а також серед кущiв. Ранiше повсюди барвiнок використовували пiд час весільних обрядiв. Для виготовлення лiкарських форм заготовляють траву барвiнку малого пiд час цвiтiння. Трава барвiнку малого мiстятить флавоноїди, флавоноїдний глiкозид - робiнiн, алкалоїди (вiнкамiн, вiнкамiдин, вiноксин, вiнцин, вiнцезин, вiнкамiнорпiн), мiнеральнi речовини, вiтамiни, кумарини. Галеновi препарати барвiнку малого мають протизапальну, гіпотензивну, крово-спинну, антиатероскле-ротичну, спазмолiтичну, судинорозширюючу, антимiкробну дiї. Препарати барвiнку малого (настiй, настоянку) використовують при атеросклерозi, стенокардiї, гiпертонiчнiй хворобi, спазмах судин головного мозку i серця, безпліддi, статевiй слабкостi. Кумарини барвiнку мають протипухлинну дiю. Мiсцево застосовують при захворюваннях шкiри, вуграх, гноячкових висипах, виразках i гнiйних ранах, для профiлактики зморщок. Внутрiшньо - настiй трави барвiнку малого (20 г висушеної сировини на 200 мл окропу, настояти 2 години), приймати по 2 ст ложки настою тричі на день. Настоянку трави барвiнку малого (20 г свiжої трави з квiтками варять протягом 30 хв на малому вогнi у 250 мл 40% розчину спирту, настоюють 5 днiв, час вiд часу збовтуючи, на 6-й день пiдiгрiвають на слабкому вогнi) приймати по 8 крапель на ложку води ранком i ввечері на протязi чотирьох днiв. Потiм роблять перерву на два днi i курс лікування повторюють протягом 10 днiв (при статевій слабкості у чоловіків - iмпотенцiї). Зовнiшньо - настiй трави барвiнку малого (1:10) служить для компресiв, обробки виразок i ран. Ним умивають обличчя аби позбутися зморшок i для їх попередження, а також для вiдбiлювання шкiри обличчя.


БЕДРИНЕЦЬ ЛОМИКАМЕНЕВИЙ - Бедринец камнеломковый

(дрiбчасте зiллячко, козлики, бедринець каменистий)
Pimpinella saxifraga L.

Багаторiчна трав'яниста гола або короткопушена кореневищна рослина родини селерових. Кореневище багатоголове, гiллясте. Стебло тонкоребристе, пряме, розгалужене. Листки довгочерешковi перисторозсiченi. Квiтки бiлi або рожевуватi, дрiбнi в складних зонтиках. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - двосiм'янка. Росте у мiшаних лiсах, на узлiссях, схилах, сухих луках, у чагарниках. З лiкувальною метою заготовляють корiння восени або рано навеснi. Корiння бедринцю мiстятить пiмпiнелiн, бергаптен, умбелiферон, сапонiни, смоли, дубильнi речовини, органiчнi кислоти. Галеновi препарати бедринцю мають спазмолiтичну, протизапальну, сечогiнну дiю. Нормалiзують функцiю травної системи, стимулюють видiльну функцiю залоз шлунка, служать як вiдхаркувальний та протикашлевий засіб. Застосовують препарати бедринцю при спазмах гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, при кашлi, ларингiтi, трахеїтi, бронхiтах, бронхiальнiй астмi, гiпоацидних гастритах, гепатитi, холециститах, метеоризмi, набряках, подагрi, коклюшi, сольових дiатезах. Галеновi препарати бедринцю використовують також як профiлактичний засіб в лiкування злоякiсних пухлин, чуми, холери. Внутрiшньо - вiдвар кореневища (1 ст ложка сировини на 400 мл окропу) тримати на слабкому вогнi 20 хв. Процiдити i вживати по 50 мл 4 рази на день. Настоянку корiння бедринця (1:10, на 70% розчинi спирту, настоювати в темному мiсцi протягом 10 днiв) приймати по 20 крапель 4 рази на день. Зовнiшньо - свiжим соком для знебарвлюють пiгментні плями.


БЕЛАДОННА ЗВИЧАЙНА - Красавка обыкновенная

(бiшена ягода, красавка, мандраган, мадрагуля, надрагуля, ненависник, нiмиця, отровниця, песя вишня, сонна одур)
Atropa belladonna

Багаторiчна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має товсте кореневище. Стебло пряме, товсте, соковите, розгалужене. Листки короткочерешковi, яйцеподібнi, цілокраї. Квітки одиничнi, великi, пониклi, коричнево-фiолетовi або червоно-бурi, розмiщенi в пазухах листкiв. Цвiте у травнi - серпнi. Плід - куляста чорна ягода. Росте в лiсах Карпат, окрiм того, для фармацевтичної промисловостi її вирощують. Для медичних цiлей заготовляють листя i корiння. Листя збирають пiд час цвiтiння рослини, сушать на горищах. Коренi викопують восени, миють у холоднiй водi, розрiзають на шматки i висушують. Усi частини рослини мiстять тропiновi алкалоїди (атропiн, гiосциамiн, скополамiн). Препарати беладонни знижують секрецiю слюнних, шлункових i потових залоз, мають спазмолiтичну дiю, розширюють зiницю ока, пiдвищують внутрiшньоочний тиск, викликають паралiч акомодацiї ока, понижують тонус бронхiв, послаблюють перистальтику кишечника, прискорюють роботу серця. Використовують при бронхiальнi астмi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, хронiчному гіперацидному гастритi, печiнковiй та нирковiй колiках, вегетативних розладах нервової системи, хворобi Паркiнсона. Алкалоїди красавки використовують також при отруєннi мускарином, карбахолiном, прозерином. Внутрiшньо - застосовують свiжий сік рослини по 5 крапель тричі на день; порошок iз листя по 10 мг тричі на день. Настоянку красавки (1:10, на 70 % спиртi) приймають по 5 крапель двічі на день. Зовнiшньо - настойку красавки застосовують для розтирання суглобiв. Симптоми отруєння: сухiсть слизових оболонок i шкiри, висипання на шкiрi, дисфагiя, осиплiсть голосу, гiперимiя слизових оболонок, спрага, підвищення температури тіла, затримка сечовидiлення, атонiя кишечника, розширення зiницi ока i паралiч акомодацiї, тахiкардiя, можливе пiдвищення артерiального тиску. Появляються відчуття бадьорості і збудження, судоми, пригнiчення дихання. Думки швидко змінюються одна іншою. Відмічається швидка мова, не оправдана обстановкою веселість. Постраждалі сміються, танцюють. Потім збудження зростає, виникають галюцинації, хворі чують різні звуки, співи, зміна кольорів навколишнього. Вони безперестанку щось незв'язано говорять "словесный понос". В окремих випадках можуть спостерігатися припадки "внезапного бешенства". Поступово постраждалі заспокоюються і засинають. При попаданні в організм значної дози отрути, в результаті пошкодження дихального центра в продовгастому мозку, може настати смертельний кінець. Лiкування: використовують препарати, які зменшують їх дію - розчин прозерину 0,05% - 1 мл; промивання шлунка розчином гiдрокарбонату натрiю або перманганатом калiю, всередину дають активоване вугiлля. Для швидшого видалення вмісту кишечника призначають натрiю або магнiю сульфат. При судомах i загальному збудженні вводять барбамiл, гексенал або тiопентал натрiю. Можна вводити амiназин 2,5% - 1 мл, форсований дiурез - фуросемiд 2% - 2 мл.


БЕРЕЗА БОРОДАВЧАСТА - Берёза бородавчатая

(береза повисла)
Betula pendula

Однодомне дерево родини березових. Кора гладенька, бiла, при основi стовбура - чорно-сiра. Крона ажурна, з пониклими гiлками. Листки довгочерешковi, черговi, двопилчастi. Квiтки в одностатевих сережках. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - горiшок. Росте в лiсових районах Карпат, долинах рiчок, утворюючи чистi або змiшанi з iншими породами дерев лiси. Насаджують у парках. Для лiкарських потреб використовують молоде листя, бруньки, сік берези. Бруньки заготовляють рано навеснi, переважно, у квiтнi, коли вони запашні i клейкі. По сік ідуть у березнi, до розпускання листя. Бруньки i листя мiстять вiтамiни С i РР, флавоноїди, сапонiни, каротин, ефiрнi олiї, до складу яких входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталiн, дубильнi речовини. Березовий сік мiстить цукор, дубильнi й ароматичнi речовини, сполуки залiза, кальцiю, магнiю, яблучну кислоту. Галеновi препарати мають сечогiннi, жовчогiннi, антиатеросклеротичнi, протизапальнi, спазмолiтичнi, ранозагоювальні, протигрибковi властивостi. Застосовують галеновi препарати при хворобах нирок, атеросклерозi, набряках, спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органiв, бронхiтi, гіпертонічній хворобі, злоякiсних пухлинах, лейкозi, анемiї, нервових розладах, для нормалiзацiї обмiну речовин. Мiсцево - при дерматозах, гнiйних трофiчних виразках i ранах, пролежнях, артритi. Внутрiшньо - настiй листя i бруньок берези (1:10), вживати по 50 мл тричі на день. Настоянку бруньок (1:5, на 70% розчинi спирту) приймати по 1 ч ложцi тричі на день. Свiжий сік берези п'ють по 50 мл 4 рази на день. Для лiкування остеохондрозу використовують сумiш рослинної сировини - 1 кг кори берези, 1 кг кори осики (тополя тремтяча), 100 г кори дуба (кору слiд збирати лiтом або восени). Зiбрану й висушену сировину треба змолоти як каву. Відвар слiд готувати так: 6 ст ложок сумiшi всипати до емальованого чистого посуду, залити 1,5 л води, кип'ятити суміш на малому вогнi протягом 30 хв. Отриманий вiдвар процiдити. Приймати по 50 мл тричі на день за 30 хв до їди протягом 30 днiв. Через 4 - 5 днiв болi посиляться, але швидко зникнуть. Через рiк курс лiкування повторити. Зовнiшньо - настiй бруньок i листя (1:10) служить для обробки ран, виразок, при дерматитах, свiжий березовий сік - для вмивання при вуграх i пiгментних плямах на обличчі.


БЕРЕЗОВИЙ ГРИБ - Берёзовый гриб

(чага, гриб, урода)
Inonotus oblyquus

Багаторiчний паразитичний гриб родини гіменохетових. Розвивається у виглядi чорних наростiв на живих дорослих стовбурах берези. Заготовляють протягом усього року, збиваючи нарости сокирою. Для тривалого зберігання гриб подрiбнюють на шматки 4 - 5 см i висушують. Березовий гриб мiстить марганець, смоли, агарацинову кислоту пiгменти, що утворюють полiфенолкарбоновi комплекси. Галеновi препарати березового гриба використовують як активнi бiогеннi стимулятори, що пiдвищують захиснi сили органiзму, полiпшують обмiн речовин, стимулюють центральну нервову систему, регулюють дiяльнiсть серцево-судинної системи. Застовують внутрiшньо як протипухлинний засiб, що полiпшує стан хворих, а також при гастритах, виразковiй хворобi шлунка, променевiй лейкопенiї. Для приготування настою цілий березовий гриб обливають, потім замочують у кип'яченiй водi так, яка має покривати його повністю, настоюють 6 год. Потому треба подрiбнити i залити підігрітою кип'яченою водою (1:5), використовуючи ту, яка залишилась вiд першого замочування. Настоюють 48 год, проціджують осад віджимають. Одержаний настiй доводять водою до початкового об'єму. Приймати потрібно по 150 мл тричі на день невеликими порцiями за 30 хв до їди. При пухлинах органiв малого таза додатково призначають мiкроклiзми по 50 мл на нiч. Хворим, яким не бажано вводити велику кiлькість рiдини, готують настiй подвiйної мiцностi (2:5). Лiкування проводять курсами 3 - 5 мiсяцiв з перервою на 10 днiв. Слiд пам'ятати, що хворi, якi вживають настiй березового гриба, повиннi дотримуватись молочно рослинної дiєти. Крiм того забороняється вводити хворому антибіотики бета-лактамні (бiцилiн та його аналоги), внутрішньовенно - глюкозу.


БИЛИНЕЦЬ КОМАРИНИЙ - Кокушник длиннорогий

(билинець довгорогий, билинець острогастий, зозульки, кукушник)
Gymnadenia conopsea

Багаторiчна трав'яниста рослина родини зозулинцевих. Бульби кореневi пальчастороздiльнi. Листки черговi, ланцетнi. Квiтконосне стебло закiнчується щiльним колосовидним суцвіттям з зигоморфними лiлово-пурпуровими квiтками. Цвiте у червнi - липнi. Плід - коробочка. Росте в Карпатах. Для лiкарських потреб використовують бульбокоренi, якi збирають пiсля цвiтiння. Заготовляють лише молодi бульби. Бульбокорені билинця мiстять декстрин, пентозани, слиз, крохмаль, сахарозу. Галеновi препарати билинця комариного мають обволіку-вальнi властивостi. Застосовують препарати билинця при запальних процесах шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка i дванадцятипалої кишки, гастрит, ентерит), бронхiтах, тривалих кровотечах, виснаженні органiзму, для зменшення всмоктування шкідливих речовин iз шлунково-кишкового тракту при отруєннях. Надземну частину рослини з молодими бульбами рекомендується вживати при безпліддi. Настоянку насiння - при епiлепсiї. Мiсцево - листки прикладають до наривiв. Внутрішньо - слиз бульб (2 г порошку бульб билинця збов-тують 15 хв із 200 мл окропу) приймати по 1 д ложцi 4 рази на день. Настоянку насiння билинця (1 г насiння заливають 50 мл 70% розчину спирту, настоюють 10 днiв) приймати по 20 крапель тричі на день.


БІЛИЙ ГРИБ - Белый гриб

(буковий гриб, смерековий гриб, боровик)
Boletus edulis

Гриб родини болетових. Шапочка спочатку півкуляста, згодом опукло-розпростерта, від 3 до 20 см у діаметрі, тонкозморшкувата. Під дубом – кольору горіха, під сосною – пурпурово-коричнювата. Нижня частина шапочки пориста, спочатку білувата, потім жовтаво-зелена. Ніжка товста, зовні білувато-сітчаста; у молодого гриба – бочкоподібна, згодом циліндрична. М’якуш щільний, білий, з приємним запахом і смаком, при розламуванні колір не змінюється. Росте у листяних і хвойних лісах по всій території України. Білий гриб має як кулінарні так і лікувальні властивості. Збирають білі гриби з червня до пізньої осені. Використовують свіжими, про запас сушать, маринують, солять. У сирих грибах містяться білки та інші речовини, що містять жири, цукри, азот, вуглеводи, алкалоїди, фібрин, ароматичні речовини. Для сушіння білих грибів їх чистять від глини, піску та листя і нанизують на нитки висушують на горищ, в затінку, або в сушарках при температурі 70°С. Діючі речовини білого гриба мають тонізуючі й протипухлинні властивості. В народній медицині галенові препарати із білого гриба використовують для змащування обморожених частин тіла для прискорення їхнього загоювання. Ефективним виявилось використання препаратів білого гриба також при захворюваннях серцево-судинної системи (стенокардія та інші), для покращення працездатності організму. Корисно використовувати білі гриби в їжу при стенокардії, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів, а також як цінний харчовий продукт багатий білками, для підвищення життєздатності організму. Внутрішньо – екстракт білого гриба рідкий приготовлений на 70% розчині спирту (на 1 частину гриба додають 5 частин етилового спирту) настоюють протягом 10 днів в темному прохолодному місці, щоденно збовтуючи. Приймають по 25 крапель 4 рази на день до їди при захворюваннях серцево-судинної системи, при злоякісних пухлинах та як загальнозміцнюючий засіб. Зовнішньо – екстрактом білого гриба змащують відморожені ділянки тіла для швидшого загоювання пошкоджених ділянок тіла.


БЛЕКОТА ЧОРНА - Белена чёрная

(белена, бешихо, білен, блакотиця, блекіт, блекот, блекотниця, дур-зілля, дурноп'ян, нiмиця, німиця чорна, зубiвник, зубник, зубовник, люляк, люлюк, люльник, собачий мак, cплячка)
Hyoscyamus niger

Дворiчна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки черговi, простi. Квiтки двостатевi брудно-жовтi, всерединi пурпурно-фiолетовi, неприємного запаху. Цвiте у травнi - вереснi. Плід глечикоподібна коробочка, яка мiстить дрiбне насiння, що нагадує мак. Росте як бур'ян на засмiчених мiсцях. Алкалоїди блекоти викликають затьмарення пам'яті, тому про людину, яка веде себе нерозумно говорять: "Белены обьелся". Знахарі добре знали властивості блекоти, і в народі залишилась пам'ять про одурманюючі засоби і "відьмині" мазі. Блекота - приворотне зілля, блекота - дурман, блекота - отрута смертельна, про це говориться в народних піснях. Із-за неприємного запаху і смаку тварини в природних умовах не поїдають блекоту. Інколи блекоту плутають із їстівними рослинами. Особливо, діти часто приймають насіння блекоти за насіння маку, на який вони подібні. Отруйні речовини, переносимі бджолами із квіток блекоти, можуть бути виявлені в медові. Для виготовлення галенових препаратiв використовують листя. Листя блекоти мiстить алкалоїди (атропiн, гiосциамiн, скополамiн), дубильнi речовини. Препарати блекоти мають болетамувальну, спазмолiтичну дiю, знижують секрецiю залоз (бронхiальних, потових, слюнних, сльозних, шлунка i кишечника), викликають розширення зiницi ока, паралiч акомодацiї, знiмають спазми гладкої мускулатури. Симптоми отруєння: сухiсть в ротi, розлади мови i ковтання, порушення близького зору, двоїння в очах (диплопiя), свiтлобоязнь, тахiкардiя, задишка, головний бiль. Шкiра червона i суха, пульс частий, зiницi розширенi i не реагують на свiтло. З боку центральної нервової системи спостерiгається психiчне i рухове збудження, зоровi галюцинацiї, марення (хворим здається, що вони літають у повітрі, лізуть на стіни), епiлептиформнi судоми з наступною втратою свiдомостi, коматозний стан. Лікування: промивання шлунка через зонд, внутрішньо - адсорбуючі засоби (активоване вугiлля), форсований дiурез, гемосорбцiя. При коматозному станi вводять розчин прозерину 0,05%-1 мл пiд шкiру. При збудженнi вводять розчин амiназину 2,5% - 2 мл внутрiшньом'язово, розчин димедролу 1% - 1 мл, розчин сибазону 0,5% - 1 мл. При гiпертермiї призначають жаропонижуючi засоби.


БОБИ- Бобы

(біб)
Vicia faba

Однорічна трав ’ яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, мало розгалужене, голе, чотиригранне, заввишки до 150 см. Листки парноперисті, з 4 – 6 великих до 8 см завдовжки, еліптичних або видовжених листочків. Квітки зигоморфні, двостатеві, по 2 – 4 в коротеньких китицях; віночок білий з чорними оксамитними плямами на крильцях. Цвіте у червні – липні. Плід – біб. На Україні вирощують як кормову і зернову культуру бобову культуру. Використовують зелене і стигле насіння у вигляді пюре. Насіння бобів містить білок, незамінимі амінокислоти (аргінін, гістидин, лізин, метіонін та інші), вуглеводи, ліпіди, органічні кислоти, мікро- та макроелементи. В народній медицині боби використовують як в’яжучий і протизапальний засіб. Корисно вживати при поносах, дизентерії, як засіб від нудоти і кашлю. Боби розтерті і зварені в молоці прикладають при наривах та запаленнях шкіри. Як зовнішній засіб зварені в молоці або воді й розтерті боби прикладають до наривів і шкіри, ураженої різними запальними процесами. Застосовують також настій квіток як косметичний засіб (обмивання обличчя). Не бажано вживати боби при гострому нефриті, загостренні запальних процесів шлунково-кишкового тракту, при хронічній недостатності кровообігу, подагрі.


БОБІВНИК ТРИЛИСТИЙ - Вахта трёхлистная

(водяний трифоль, жаб'ячі огірочки, трилисник, трифолія)
Menyanthes trifoliata

Багатооічна трав'яниста болотна рослина родини бобівникових. Має довге повзуче кореневище. Листки чергові, довгоче-решкові, розташовані біля основи безлистого квітконосного стебла заввишки до 30 см. Квітки правильні, зрослопелюсткові, блідо-рожеві або білі, у китицях на верхівці стебла. Цвіте у травні - червні. Плід - коробочка. Росте по всій території України на болотах, заболочених луках, у вільшняках. Для виготовлення галенових препаратів використовують листя рослини, яке заготовляють під час і після цвітіння. Листя рослини містить гіркі глікозиди - логанін, сферозид і фоліаментин; флавоноїдні сполуки, дубильні речовини, алкалоїди, йод, мінеральні сполуки. В науковій медицині галенові препарати бобівника викори-стовують як засіб, що збуджує апетит, поліпшує травлення, посилює перистальтику шлунково-кишкового тракту, посилює виділення жовчі, проявляє протизапальну і послаблюючу дію. У народній медицині крім того використовують для усунення згаги і метеоризму, при гарячці, ревматизмі, туберкульозі, глисній інвазії. Зовнішньо використовують відвар як антисептичний засіб для промивання ран і виразок, що повільно гояться, та у вигляді ванн при різних захворюваннях шкіри. Внутрішньо - настій листя (1:20 настояти 50 хв). Пити по 50 мл тричі на день за 30 хв до їди. Зовнішньо - застосовують розведений у 2 рази настій з листя бадану (10 мл розведеного настою на 200 мл води) для клізм при запорах.


БОЛИГОЛОВ ПЛЯМИСТИЙ - Болиголов пятнистый

(блекіт, блекотна, болиголова, бугила, булиголова, буглав, вонючка, дудва, мутник, омег, свистуля, сикавка, цикута)
Conium maculatum

Дворiчна трав'яниста майже гола рослина родини селерових. Стебло прямостояче, розгалужене, борозенчасте, порожнисте, з бурими плямами. Листки з порожнистим черешком. Квiтки дрiбнi, бiлi, в зонтиках. Цвiте у травнi - вереснi. Плід - двосiм'янка. Росте на лiсових галявинах, луках, засмiчених мiсцях. Для виготовлення лiкарських препаратiв заготовляють надземну частину рослини до початку цвiтiння. Рослина мiстить алкалоїди (конiїн, конгiдрин), ефiрну олiю. В ботанічній назві рослини - коніум - відображена його токсичність. Грецьке слово "коніум" походить від "коне", що значить "умерщвление". В стародавній Греції користувалися отрутою, виготовленою із коніума, для відсторонення політичних суперників. Осуджених на смертне покарання людей вбивали сумішшю, яка складалася із опію і екстракту або соку болиголова. Встановлено, що отрутою (соком видавленим із болиголова), був отруєний знаменитий древньогрецький філософ Сократ. Використовують як болетамувальний, протисудомний, кровоспинний засiб. Зовнiшньо - при ревматизмi, подагрi. При самолiкуваннi препаратами болиголова, а у дiтей при виготовленнi i смоктаннi "свистульок" із порожнистого стебла може статися отруєння. Симптоми отруєння: нейротоксична дiя болиголова пов'язана iз збудженням центральної нервової системи, блокади М-холiнорецепторiв; симптоми отруєння розвиваються уже через 1,5 - 2 години, iнколи через 30 - 40 хв. Спостерiгається посилене видiлення слюни, нудота, блюання, болi у животi, розширення зiницi ока, тахiкардiя, порушення ковтання, клонiко-тонiчнi судоми, пригнiчене дихання, втрата свiдомостi, колапс, паралiч кiнцiвок, втрата чутливостi шкiри, м'язева слабiсть, асфiксiя. Iнколи отруєння може спостерiгатись при поїданнi кореневища болиголова. Лікування: промивання шлунка через зонд розчином калiю перманганату 0,05%, внутрішньо - активоване вугiлля, сольові послаблюючі засоби (магнiю або натрiю сульфат), внутрiшньом'язово розчин магнiю сульфату 25% - 10 мл. При судомах внутрiшньом'язово вводити розчин барбамiлу 10% - 10 мл, штучне дихання. При порушенні серцевого ритму вводять розчин новокаїнамiду 10% - 10 мл.


БОРЩІВНИК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ - Борщевик европейский

Heracleum sphondylium

Дво- або багаторiчна трав'яниста жорстковолосиста рослина родини селерових. Має товстий, м'ясистий, багатоголовий, зовнi жовтий, усерединi бiлий корiнь. Стебло прямостояче, порожнисте, ребристе, слабо розгалужене, до 120 см заввишки. Листки тричiрозсiченi, з округлояйцевидними або перисто-роздiльними частими сегментами; нижнi - довгочерешковi, верхнi - майже сидячi. Квiтки бiлi або червонуватi, в складних зонтиках. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - двосiм'янка. Росте в Карпатах на луках, по чагарниках. Для виготовлення галенових препаратiв використовують корiнь i листя. Листя заготовляють пiд час цвiтiння рослини. Коренi викопують восени або навеснi. Усi частини рослини мiстять ефiрну олiю, кумарини, фурокумарини, аробан, аргiнiн, глютамiн, мiнеральнi речовини, вiтамiни. Галеновi препарати мають спазмолiтичну, протизапальну, протиепiлептичну, протипухлинну, знеболюючу дiю. Застосовують при ревматизмi, запальних процесах шлунково-кишкового тракту, епiлепсiї, проносах, пухлинах, захворюваннях шкiри, для стимуляцiї апетиту. Молоде, свiже листя використовують у їжу: готують салати, зелений борщ; заготовляють на зиму: квасять, маринують, солять. Внутрiшньо - вiдвар корiння (1 ч ложка подрiбненої сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложці тричі на день. Зовнiшньо - вiдвар корiння (1 д ложка сировини на 200 мл окропу), промивати ушкодженi дiлянки шкiри. Припарки з коріння та листя накладають на суглоби при болях і рематизмi.


БРУСНИЦЯ ЗВИЧАЙНА - Брусника обыкновенная

(борина, борівка, бруслина, гогоц, червона боровинка, камениця, кам'янка, кваснівки, софез)
Vaccinium vitis-idaea L.

Вiчнозелений кущик родини брусничних. Має довге, пов-зуче кореневище. Стебло прямостояче, галузисте. Листки черговi, обернено-яйцеподібнi або елiптичнi, блискучi. Квiтки правильнi, з буро-рожевим або рожевим дзвоникуватим вiночком. Цвiте у травнi - червнi. Плід - округла яскраво-червона ягода, достигає у липнi - серпнi. Росте в Карпатах. Для лiкарських потреб заготовляють листя i плоди. Листя збирають зразу пiсля танення снiгу, до початку цвiтiння, або восени, пiсля плодоношення. Плоди - дозрiлими. Рослина мiстить фенольнi глiкозиди (арбутин, метиларбутин, мелампсорин, гiдрохiнон), дубильнi речовини, органiчнi кислоти, флавоноїди, вiтамiни, макро- та мікроелементи, барвники. Галеновi препарати проявляють сечогiнну, цукрознижувальну, антисептичну, в'яжучу, жовчогiнну, солерозчинну активність, мають протипухлинну дiю. Застосовують при хворобах печiнки, пiєлонефритi, циститi, нирковокам'янiй хворобi, ревматизмi, подагрi, гастритi, цукровому дiабетi, гiпертонiчнiй хворобi, лейкозах, раку шкiри. Сік п'ють при гiпертонiчнiй хворобi й анемiї по 50 мл тричі на день. Внутрiшньо - вiдвар листя брусниці (1:10) приймати тричі на день по 2 ст ложки. При нiчному нетриманнi сечi настiй із сумiші ягiд i листя брусницi та трави звiробою (1:1:1; 1 ст ложка сумiшi на 200 мл окропу, 10 хв кип'ятити) приймати настій починаючи з 4-ї год ранку 5 разiв на день по 2 ст ложки.


БУЗИНА ЧОРНА - Бузина чёрная

(бзина, бозина, бозник, бугила, свирчовина)
Sambucus nigra L.

Гiллястий кущ родини жимолостевих. Пагони сiро-зеленi, з жовтуватими сочевичками та бiлою серцевиною. Листки супротивнi, непарноперистi, з гостропилчастими листочками. Квiтки дрiбнi, правильнi, двостатевi, кремово-бiлi, у щитоподінбих суцвiттях. Цвiте у травнi - червнi. Плід - чорно-фiолетова куляста кiстянка. Плоди достигають у серпнi - вереснi. Росте в Карпатських лiсах, по чагарниках, на скелях. Для лiкарських потреб заготовляють кору, квiтки, листя, плоди i корiння. Квiтки - пiд час цвiтiння (зрiзають суцвiття). Листя - також пiд час цвiтiння бузини. Плоди - коли досягли повної стиглостi. Корiння викопують пiсля дозрiвання плодiв. Квiтки бузини чорної мiстять глiкозиди (самбунiгрин, рутин), ефiрну олiю, слиз, дубильнi речовини, цукри, органiчнi кислоти, фiтостерин, холiн. Листки мають самбунiгрин, алкалоїди (сангвiнарин, коніїн), ефiрну олiю, аскорбiнову кислоту, каротин, смоли. У плодах є органiчнi кислоти, вiтамiни, барвники, цукор, самбуцин, хризантемiн, тирозин, дубильнi речовини. Кора містить ефiрну олiю, фiтостерин, холiн, органiчнi кислоти, цукри. Корiння багате на сапонiни, гiркi i дубильнi речовини. Галеновi препарати бузини чорної проявляють сечогiнну, протизапальну, потогiнну i послаблюючу дiю. Застосовують настiй квiток i листя при запальних процесах верхнiх дихальних шляхiв i захворюваннях нирок. Вiдвар корiння - при цукровому дiабетi, злоякiсних пухлинах. Свiжi ягоди - при ревматизмi, невралгiї, набряках. Внутрiшньо - настiй квiток або листя (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) пити теплим по 2 ст ложки 4 рази на день. Вiдвар кори бузини чорної (10 г подрiбненої кори на 200 мл окропу, варити 5 хв) приймати по 1ст ложцi тричі на день. Свiжi ягоди вживати по 1 ст ложцi тричі на день.


БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ - Сирень обыкновенная

(оргона)
Syringa vulgaris

Листопадний кущ, родини маслинових. Листки цілокраї, супротивнi, яйцеподібнi. Квiтки двостатевi, з лiловим або бiлим трубчастим вiночком, зiбранi у волоть. Цвiте у травнi. Плід - коробочка. Вирощується як декоративна рослина. Для лiкарських потреб заготовляють квiтки i листя. Квiтки - на початку цвiтiння, звiльняючи їх вiд суцвiть. Листя - збирають пiд час цвiтiння. Квiтки бузку мiстять ефiрну олiю, глiкозиди (сирингiн, сирингопiкрин), фенол, фарнезол. Листя має сирингiн, гiркi речовини, вiтамiн С. Галеновi препарати проявляють потогiнну, протизапальну, протикашльову, бронхолітичну, болетамувальну, протиепілептичну дiю. Стимулюють апетит. Застосовують при бронхiтах, коклюшi, бронхiальнiй астмi, невралгiї, ревматизмi, виразцi шлунка. Внутрiшньо - настiй листя (1:20 настоювати 8 год), приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Настiй iз квiток (1:20 настоювати 5 годин), вживати по 2 ст ложки 4 рази на день при епiлепсiї. Настій бузку, трави деревiю i квiток пижма (2:2:1; 1 ст ложку сумiшi на 200 мл окропу, настоювати 10 год) пити по 1 ст ложцi настою тричі на день при простудних захворюваннях. Настоянку квiток бузку (1/2 склянки квiток на 200 мл горiлки, настоювати протягом 10 днiв) приймати по 30 крапель тричі на день при рев-матизмi. Зовнiшньо - настоянка квiток бузку (1:10; на 70% розчині спирту) служить для втирання в болючi мiсця тiла. Мазь (10 г порошку листя або бруньок бузку та 40 г вазелiну добре вимiшати) втирати в суглоби i м'язи при болях.


БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА - Буквица лекарственная

(бабка, бетонка, буковиця, буковник, бук-трава, золотушник)
Betonica officinalis L.

Багаторiчна трав'яниста рослина родини губоцвiтних. Стебло прямостояче, просте. Листки супротивнi, простi, видовжені яйцеподібнi, довгочерешковi, зарубчастi. Квiтки зигоморфнi, зiбранi в зближенi кiльця, що утворюють щiльне колосоподібні суцвiття. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - з 4 горiшкiв. Росте у лiсах, на галявинах, узлiссях, у чагарниках. Для лiкарських потреб заготовляють траву пiд час цвiтiння. Трава буквицi мiстить органiчнi кислоти, сапонiни, стахідрин, бетонiцин, холiн, дубильнi та мiнеральнi речовини, вiтамiни. Галеновi препарати буквицi лікарської проявляють болетамувальну, гiпотензивну, седативну, жовчогiнну, протикашльову, спазмолітичну дiю. Застосовують при гiпертонiї, виразковiй хворобi шлунка та дванадцятипалої кишки, гепатитi, холециститi, безсоннi, артриті, ревматизмi, подагрi. Мiсцево - при захворюваннях шкiри (фурункули), гнiйних ранах, варикозному розширенні вен з виразками, раку шкiри. Внутрiшньо - настiй трави буквиці лікарської (3 ст ложки сухої трави на 200 мл окропу, настояти 60 хв) приймати по 1 ст ложцi настою 4 рази на день. 5 г трави з квітками залити 200 мл окропу, додати 2 ст ложки портвейну, настояти 15 хв, пити тричі на день по 50 мл при артриті. Зовнiшньо - вiдвар трави буквиці лікарської (1:10) служить для примочок при варикозному розширенні вен з виразками для швидшого загоювання тривалонезаживаючих ран. Ванни з такого ж вiдвару - при пітливостi нiг. Припарки з вiдвару корiння (1:10) - при раку шкiри.


БУРКУН ЛІКАРСЬКИЙ - Донник лекарственный

(борконь, боркун, буркун-зілля, бурковина, липка, команиця, окладник, холодок заячий)
Melilotus officinalis

Дворiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки трiйчастi, дрібнозубчасті. Квiтки двостатевi, дрiбнi, жовтi, в багатоквiткових пазушних китицях. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - біб. Росте на лiсових галявинах, узлiссях, бiля дорiг, як бур'ян у садах. Є добрим медоносом. Для лiкарських потреб заготовляють траву буркуна, зібрану пiд час цвiтiння. Трава буркуна мiстить глiкозиди (мелiлотозид), кумарини, мелiлотин, похiднi пурину, жироподiбнi речовини, бiлок, ефiрну олiю, мiнеральнi речовини. Галеновi препарати буркуна мають антикоагулянтнi, болетамувальні, вiдхаркувальнi, седативнi, сечогiннi, судинорозширюючi, протисудомнi властивостi. Застосовують при кровотечах, стенокардiї, гiпертонiчній хворобі, бронхітах, кашлi, безсоннi, болях у шлунку, ревматизмi, зобі, нервових розладах, лейкопенiї, набряках. Протипоказані при вагiтностi. Внутрiшньо - настiй трави буркуна (2 ст ложки сировини на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки тричі на день. Зовнiшньо - настiй квiток буркуна на олiї (1:10, настоювати 10 днiв) використовувати при наривах. Настiй трави (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу) служить для примочки при фурункулах.


Бурачник лікарський - Бурачник лекарственный

(огіркова трава)
Borago officinalis L

Трав’яниста рослина сімейства бурачниковых висотою 20-60 см. Стебло товстий, гіллястий, щетинисто-волосистоопушенный. Листи м’ясисті, жостковолосисті, цільні, чергові, по краї мелкозубчатые. Нижні листи великі, черешковые, яйцеподібні, верхні набагато дрібніше, сидячі, овальні. Цвіте в червні - липні. Квітки пониклі, блакитні, розташовані на кінцях стебел і зібрані в розкидисте щитовидно-метельчатое суцвіття. Плід - довгастий горішок темно-коричневого кольору. Бурачник лікарський часто зустрічається як бур’ян на пустирях і полях. Листи вживають у їжу як замінник огірків, особливо весною, додають у вінегрети, салати, гарніри, холодник, холодні борщі й супи. Квітки у свіжому й сушеному виді використовують у кондитерської промисловості. Лікарською сировиною служить трава. Зрізують її під час цвітіння в самої землі, очищають від недоброякісних нижніх листів. Сушать на сонце, розкладаючи тонким шаром, або в провітрюваному приміщенні. До стола листи збирають у міру потреби. Листи містять яблучну й лимонну кислоти, аскорбінову, каротин, слизуваті речовини, значне кількість калію. У квітах знайдені слиз і ефірне масло. У народній медицині огіркову траву використовують у свіжому й сухому виді при суглобному ревматизмі, подагрі, шкірних захворюваннях, як сечогінне, заспокійливе, проносне і противокашлевий засіб. Раніше лікарі рекомендували свіжий сік при краснусі, лихоманці, віспі й скарлатині. У цей час його застосовують при жовчнокам’яній і мочекаменной хворобах. Настій бурачника регулює обмін речовин і зменшує збудливість нервової системи. Не випадково цю траву призначають при неврозах серця, подавленому настрої, при страхах і безсонні. Рекомендують її при набряках, запаленні бруньок і сечовивідних шляхів. Для одержання свіжого соку збирають нижні листи, промивають холодною водою, ошпарюють окропом, пропускають через м’ясорубку, віджимають через щільну тканину, розводять кип’яченою водою або молочною сироваткою в співвідношенні 1:1 і кип’ятять на повільному вогні 3 хв. Приймають по 3 столові ложки 3-4 рази в день до їжі. Настій роблять із трави із квітками. Для цього 2 столові ложки сировини заливають 1 склянкою окропу, закривають блюдцем, щоб його денце стосувалося настою, витримують 5 год і проціджують. Приймають по 2 столові ложки 5-6 разів у день до їжі.


БУРЯК ЗВИЧАЙНИЙ - Свёкла обыкновенная

(бурак, цвікла)
Beta vulgaris

Дворiчна овочева коренеплідна рослина родини лободових. У перший рiк рослина утворює розетку великих черешкових листкiв i потовщений м'ясистий корiнь. На другий рiк висадженi у грунт коренеплоди розвивають прямi, гiллястi квiтконоснi стебла. Квiтки двостатевi. Плоди зростаються, утворюючи супліддя (клубочки). Культивується як овочева культура. Для лiкарських потреб використовують коренеплоди i лис-тя буряка. Буряки мiстять цукри (глюкозау, сахарозу, фруктозу), бiлки, вiтамiни групи В, С, органiчнi кислоти, каротин, бетаїн, антоціани, барвники, макро- та мiкроелементи (К, Mg, Fe,V, F, J, Mn, Co, Li, Mb, Zn). Буряковий сік має антисклеротичну, гiпотензивну, діуретичну, спазмолiтичну, протипухлинну дiю, нормалізує діяльність кишечника, стимулює функцію статевих залоз. Застосовують при атеросклерозi, гiпертонiчнiй хворобi, набряках, анемiї, атонiї кишечника, захворюваннях печінки, нирок, ламкостi судин для їх зміцнення, регулює обмiн речовин, статевiй слакостi, зобі, запорах, як допомiжний засiб при злоякiсних пухлинах. Внутрiшньо - сік буряка, редьки та моркви (1:1:1) пити по 2 ст Ложки 4 рази на день при залiзодефiцитнiй анемiї, iмпотенцiї. Буряковий сік з медом (1:1) або з соком журавлини (2:1) по 2 ст ложки 4 рази на день при гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозі, захворюваннях печінки, нирок. Свiжий буряковий сік по 50 мл тричі на день - при злоякiсних пухлинах. Буряковий сік призначають при опромiненнi, в тому числі - під час радiацiйних викидів на атомних електростанцiях, а також як засіб, що сприяє виведенню радіонуклідів із організму. Зовнiшньо - свіжий буряковий сік закапують по 2 краплi в ніздрю при нежитю. Свiжонатертий буряк прикладають до ран для очищення - від гною i швидшого загоєння.