лікар федорів


Каталог лікарських рослин - довідник лікувальних трав

Лікарські рослини - ФІТОТЕРАПІЯ

Лікування захворювань народними засобами


АВРАН ЛІКАРСЬКИЙ - Авран лекарственный

(бождерево, драцілея, драцiолея, дрисливець, жовчинець лiкарський, благодатка, благодать, граціола, жовтянець)
Gratiola officinalis

Багаторiчна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, бiля основи червоно-фiолетове. Листки крапчастозалозистi, супротивнi, сидячi, ланцетнi. Квiтки одиничнi, пазушнi, бiлi, двостатевi. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - коробочка.
Росте по берегах рiчок, на вологих мiсцях.
Для лiкарських потреб заготовляють надземну частину рослини незадовго до цвiтiння. Зберiгають у сухих місцях.
Галеновi препарати аврану лiкарського проявляють кардiотонiчну дiю, подiбно до наперстянки. Мають проносні, сечогiнні, глистогонні властивості.
Трава аврану лiкарського мiстить глiкозиди (грацiолiн, грацiотоксин, грацiозид),гiркоти,сапонiни, смоли, органiчнi кислоти.
Застосовують галенові препарати аврану при серцевiй недостатностi жовтяницi, з асцитом, запорах, хворобах печiнки, для стимулювання пологів, при вiдсутностi менструацiї.
Мiсцево - при захворюваннях шкiри (свербець, трофiчнi виразки, короста, екзема, висипах, лишай) для лiкування забитих мiсць.
Внутрiшньо - настiй трави (1 ч ложка сухої сировини на 200 мл окропу) вживати по 1 ст ложцi тричі на день.
Зовнiшньо - компреси з настою трави аврану (2 ч ложки на 200 мл окропу). Мазь iз соку рослини та жирової основи 1:10 використовують при забоях.


АГРУС ЗВИЧАЙНИЙ - Агрус обыкновенный

(веприни)Grossularia reclinata

Листки 3-5 лопатевi, зубчастi. Кущ з колючими пагонами. Квiтки сидячi з червонуватими, зеленуватими, або пурпуровими пелюстками. Цвiте у травнi - червнi. Плід - несправжня ягода, округлий або видовжений рожевого або жовтого кольору. Вирощують у садах як плодоягiдну рослину. Для медичних потреб заготовляють плоди. Плоди агрусу звичайного мiстять цукор (глюкозу, фруктозу, сахарозу), вiтамiни, органiчнi кислоти, флавоноїди, макро та мiкроелементи, фенольнi сполуки. Галеновi препарати агрусу звичайного мають жовчогiннi, сечогiннi та послаблюючi властивостi. У народнiй медицинi застосовують при гiпертонiї, атеросклерозi, набряках, холециститах, гепатитах, захворюваннях нирок i сечового мiхура, ожирiннi. У лiтературi є данi про те, що споживання плодiв агрусу запобiгає утворенню пухлин. Протипоказано вживати агрус при виразковiй хворобi шлунка та дванадцятипалої кишки в стадiї загострення. Застосовують всередину свiжi агруси звичайного по 100 г тричі на день, сік плодiв агрусу - по 30 мл тричі на день.


АЇР ТРОСТИНОВИЙ - Аир болотный

(аїр болотяний, білий саш, біла сашина, гавяр, гав'яр, iр, iрник, iрниця, кальмус, лепеха звичайна, лепешняк, пищалка, саш, сашина, татарак, татаринник, татарське зілля)
Acorus calamus L.

Багаторiчна трав'яниста рослина родини ароїдних. Корене-вище товсте, звивисте, цилiндричне, жовтаво-зелене. Стебло нерозгалужене, прямостояче, сплюснуте, з одного боку жолобку-вате, з другого - гостроребристе. Листки мечоподібнi. Квiтки дрiбнi, двостатевi, зеленаво-жовтi, зiбранi в початок. Цвiте у травнi - липнi. Плід - шкiряста червона ягода. Росте по берегах рiчок i водойм. Для лiкарських потреб заготовляють кореневище аїру болотяного. Викопують його восени або рано навеснi. Кореневище аїру болотяного мiстить глiкозид - акорiн, ефiрну олiю, смоли. Препарати аїру мають протизапальну, тонiзуючу, знебо-люючу, вiдхаркувальну, жовчогiнну, дезинфiкуючу, антибактерiальну дiю. Стимулюють апетит (пiдсилюють рефлекторне виділення шлункового соку, активізують функцiю жовчного мiхур, апечiнки). Застосовують при неспецифiчних порушеннях функцiї травного тракту (зниження секрецiї шлунка), при фiзичному перевантаженнi, у похилому вiцi, пiсля важких хвороб i операцiї, при недостатностi функцiї яєчникiв, при iстерiї, неврастенiї, судомах, гастритi, анемiї, зобі, набряках: у комбінації з ягодами ялівцю, листям копитняку, чебрецем i кмином (1:1:1:1) - при раку шлунково-кишкового тракту. Свiжий сік аїру сприяє покращенню пам'ятi i зору. Внутрiшньо - настiй сухих коренiв аїру (10 г на 200 мл окропу, настоювати 2 год ), вживати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди. Настоянку (1 частина сухих коренiв аїру і 5 частин 40% розчину спирту), вживати по 1 ст ложцi тричі на день до їди, з перервами 30 хвилинними між прийомами настою і настоянки. Зовнiшньо - настiй кореневища аїру (1:20) служить для по-лоскання рота при гiнгiвiтах, стоматитах, ангіні, промивання ран i виразок, при пролежнях. При випадiннi волосся i полисiннi настій кореневища (3 ст ложки сухої сировини на 500 мл 9% розчину оцту, настоювати 2 доби) втирають у волосисту частину голови щовечора.


АЙВА ДОВГАСТА - Айва продолговатая

(бiжалма)
Cydonia oblonga

Невелике дерево пiдродини яблуневих, родини розових. Листки овальнi, короткочерешковi, темно-зеленi. Квiтки великi, двостатевi, п'ятипелюстковi, бiлi або блiдо-рожевi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - яблуко грушеподібної форми, лимонно-жовте, кисло-солодке, терпке. Вирощують як плодову культуру. Плоди вживають у свiжому i переробленому виглядi. Листя використовують у косметицi для зменшення зморщок. Плоди айви мiстять дубильнi речовини, аскорбiнову кислоту, органiчнi кислоти, мiнеральнi речовини, мiдь, залiзо, ефiрну олiю. Плоди айви мають в'яжучу, антиатеросклеротичну, кровоспинну, сечогiнну, гiпотензивну, та антисептичну дiю. Застосовують плоди айви при проносах із кровотечами, набряках, анемiї, гiпертонiї, атеросклерозi, гепатитах, холециститах, холангiтах, маткових кровотечах, при вiдсутностi апетиту. Вiдвар насiння айви (1:20) вживати по 1 ст ложцi 4 рази на день при ентероколiтах. Зовнiшньо - вiдвар насiння i листя (1:20) для полоскання горла при ангiнi, примочок при опiках, потрiсканiй шкiрі.


АЙЛАНТ НАЙВИЩИЙ - Айлант высочайший

(китайський ясен, токсикодендрон високий)
Ailanthus altissima

Листопадне дерево родини симарубових заввишки до 20 м. Крона розлога, молоді гілки опушені, темно-жовті. Листки чергові, непарноперисті, 60 - 80 см завдовжки, з 13 - 25 видовжено-яйцеподібними листочками. Квітки дрібні, одно або двостатеві, 5-пелюсткові, зеленувато-білуваті, зібрані в довгу верхівку до 30 см завдовжки. Цвіте у червні - липні. Плід - яскраво-червоно-коричнева крилатка. На Україні розводять у садах і парках як декоративну рослину. Для виготовлення лікарських форм використовують кору, листя, квіти і плоди. Кора айланта містить дубильні речовини, алкалоїди, сапоніни, стерини, лактон симарубін, кумаринів гетерозис, гіркуі речовини. Галенові препарати айланту виявляють антимікробну і протизапальну дію. Настоянка сухих стиглих плодів використо-вують при виготовленні препарату ангіноль, який призначають при лікуванні ангін. У народній медицині кору і листя використовують як засіб проти стьожкових глистів і дизентерії, а плоди - при геморої та як засіб, що регулює менструації. Листя, крім то-го, вважається ефективним засобом при лейшманіозі. В гомеопатії квітки, молоду кору і свіжі пагони використовують при скарлатині й дифтерії, а плоди - при нирковокам'яній і жовчно-кам'яній хворобах та як протираковий засіб. Внутрішньо - настій листя або кори айланта (20 г на 200 мл окропу, настоювати 50 хв). Пити по 50 мл тричі на день. Настоянку листя або плодів (1:5). Приімати по 25 крапель тричі на день після їди. Зовнішньо - настій листя, кори або плодів (1:10). Обмивати пошкоджені ділянки шкіри при дерматиті, екземі.


АЙСТРА АЛЬПІЙСЬКА - Астра альпийская

(iванок)
Aster alpinus

Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових, розсiяно опушена заввишки до 70 см. Стебло розгалужене прямостояче, лише у суцвiттi. Листки черговi, цiлiснi, сидячi. Квiтки зiбранi в кошики, свiтло-темно-голубi. Цвiте у липнi - серпнi. Плід: сiм'янка з чубком. Росте на кам'янистих i вапнякових мiсцях, по чагарниках, узлiссях. Для виготовлення лiкарських форм використовують суцвiття, які збирають на початку цвiтiння. У суцвiттях айстри альпійської мiстяться алкалоїди та сапонiни. Галеновi препарати айстри мають протизапальні властивостi, відхаркувальні. У народнiй медицині вживають настiй суцвiтть айстри альпійської (1:10) по 1 ст ложцi 4 рази на день при кашлі, ломоті в кістках, бронхiтах, при золотусі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, туберкульозі легень, туберкульозному лімфаденіті, запорах. Зовнiшньо - настiй айстри (1:10) при захворюваннях шкiри (дерматит, екзема).


АКОНІТ ВОЛОТИСТИЙ - Аконит метельчатый

(коники, чорне зiлля, катрофоя, омега)
Aconitum paniculatum

Багаторiчна рослина родини жовтцевих, трав'яниста . Коренi потовщенi. Стебло залозисте, опушене. Листки черговi, глибоко п'яти-семи-роздiльнi. Квiтки зигоморфнi, голубi або темно-голубi, зiбранi в китицю. Цвiте у липнi - серпнi. Плід збiрний, з листянок. Росте на узлiссях в карпатських лiсах. Культивуючи аконіт на присадибній ділянці з часом втрачає свою отруйність і стає не шкідливим. Для виготовлення галенових препаратiв використовують траву i бульби. Траву заготовляють до цвiтiння, бульби - восени. Коренебульби мiстять кумарини, алкалоiди, органiчнi кислоти. З алкалоїдiв - аконiтин, аконiфiн, зонгорин, зонгорамiн та iншi. Трава, крiм алкалоїдiв містить флавоноїди, аскорбiнову кислоту. Галеновi препарати аконiту (настоянка) проявляють болетамувальну, антимiкробну, антибластомну властивостi. Внутрiшньо - настоянку (1:5) приймати по 5 крапель на 30 мл води двічі на день при мiгренi, зубному болю, злоякicних пухлинах. Зовнiшньо застосовують у виглядi мазi, настоянки при ревматизмi, невралгiях, iшiасi, простудних захворюваннях. Для розтирання суглобiв 10 крапель настоянки на 20 мл горiлки, або 10 крапель настоянки на 20 мл олiї - для розтирання суглобiв, м'язiв, грудей при простудних захворюваннях. В стародавнім Римі аконіт використовували для отруєння осуджених на смертну кару. Слiд пам'ятати, що рослина смертельно отруйна i недопускати передозування. Симптоми отруєння: судоми, галюцинацiї, збудження, свербiння шкiри, загальна слабiсть, слюнотеча, пітливiсть, болi в дiлянцi серця, аритмiї, втрата чутливостi, фібриляцiя шлуночкiв. Лiкування: промивання шлунку, призначення послаблюючих засобiв. Призначають магнiю сульфат всередину - 25 г, крiм того магнiю сульфат вводять внутрiшньом'язово, показано введення в шлунок активованого вугiлля, можна промивати шлунок 0,5 % розчином танiну. Для покращення роботи серцево-судинної та дихальної системи вводять кофеїн, розчин камфори олiйний, для зняття судом призначають розчин барбамiлу 10 % - 5 мл, атропiну сульфат 0,1 % - 1 мл, зiгрiвання тiла.


АКТИНІДІЯ КОЛОМІКТА - Актинидия коломикта

(Actinidia kolomikta

Багаторiчна рослина родини актинiдiєвих. Ліаноподібний кущ. Листки цiлiснi, черговi. Квiтки правильнi. Цвiте у липнi. Плід - ягода з конiчним гострим носиком. Для приготування галенових лiкарських форм використовують листя і плоди. Свiжi плоди їстiвнi, але гiркуваті. Плоди актинiдiї мiстять аскорбiнову кислоту, алкалоїди, каротин, рутин. У листі є кумарини, монотерпени. У насiннi - олiя, до складу якої входить арахiдонова, лiноленова, лiнолева, пальмiтинова i стеаринова кислоти. Препарати актинiдiї мають загальнозміцнювальну, протикашлеву, протизапальну, антисептичну сечогiнну дію. Застосовують при набряках, коклюшi, бронхiальнiй астмi, фiзичнiй втомi. Мiсцево - при ревматизмi, паралiчi, люмбаго, гонореї. Внутрiшньо - настiй листя актинiдiї (1:10), приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Можна вживати свiжi ягоди актинiдiї по 50 г тричі на день. Рiдкий екстракт актинiдiї (по 25 крапель тричі на день) - загальнозмiцнюючий, сечогiнний засiб. Зовнiшньо - настiй листя (1:10) для компресiв на суглоби при люмбаго, ревматизмi, паралiчi.


АЛОЕ ДЕРЕВОПОДІБНЕ - Алое древовидное

(столiтник, сторічник)
Aloe arborescens

Багаторiчна вiчнозелена рослина родини лiлiйних. Стебло кiльчасте, дерев'янисте. Листки черговi, м'ясистi, мечеподібно-видовжені, з шипуватим краєм. Квiтки оранжевi, зiбранi в китицю. Цвiте рiдко. Плід - коробочка. З лiкувальною метою використовують сік iз розвинених листкiв. Алое мiстятить антраглiкозиди (алоїн, рабар-берон, гомонаталоїн), антрахiнони (хризофанол, емодин), смоли, вiтамiни, ферменти, ефiрнi олiї. Галеновi препарати алое мають проносну, протизапальну, ранозагоювальну, антимiкробну, iмуностимулюючу- жовчогiнну дiю, посилюють апетит. Застосовують при виразцi шлунка i дванадцятипалої кишки, гiпохромнiй анемiї, бронхiальнiй астмi, захворюванях печiнки, гастритi, для пiдвищення стiйкостi органiзму до інфекційних захворювань Внутрiшньо - свiжий сік по 1 ст ложцi на прийом при запорах, гастритах iз зниженою кислотнiстю, для пiдвищення стiйкостi органiзму до iнфекцiйних захворювань. Сироп алое з залiзом "залiзне вино" вживати при гiпохромнiй анемiї по 1 ч ложцi тричі на день. При виразцi шлунка i дванадцятипалої киш-ки застосовують сік алое з медом i червоним вином "Кагор" (150 мл соку алое, 150 г меду бджолиного лiтнього i 500 мл вина настоювати в темному i прохолодному мiсцi 12 днiв, час вiд часу взбовтувати). Приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день за 20 хвилин до їди на протязi 20 днiв. Пiсля 30 днів перерви курс лiкування можна повторити. На протязi року таких курсiв можна зробити чотири. Рiдкий екстракт використовують для iн'єкцiй пiд шкiру при гастриті, кон'юнктивiтi, кератитi, бронхiальнiй астмi. Зовнiшньо - сік алое для закапування в нiс при ринiтi. Компреси з соком алое при гнiйних ранах, виразках, лишаях, пролежнях, тампони при ерозiї шийки матки. Лiнiмент з алое - для лiкування i профiлактики пошкоджень шкiри при променевiй терапiї. В дерматології рідкий сік алое застосовують всередину або парентерально при туберкульозі шкіри, склеродермії, облисінні. Зовнішньо - в косметиці з метою профілактики і лікування передчасного старіння шкіри обличчя, шиї, при облисінні втирати в корені волосся. При ранах треба розрiзати листок алое вздовж i прикласти внутрішньою стороною до пошкодженого місця. За 5-6 днiв рана загоїться.


АЛТЕЯ ЛІКАРСЬКА - Алтей лекарственный

(алтей, гордовля, гордівля лікарська, калачики, мальва, паляниця, папурник, пацурник, проскурень, проскурки, проскурняк, цетки, слиз городовий, цятки)
Althaea officinalis

Багаторiчна повстисто-опушена, з мiцним розгалуженим кореневищем i м'ясистими довгими коренями рослина родини мальвових. Стебел багато, вони простi, прямостоячi. Листки черговi, яйцеподібнi, черешковi по краю зарубчастi. Цвiте у серпнi-вереснi. Плід багатосiм'янка. Росте на вологих берегах рiчок, озер, ставкiв, луках по чагарниках. Для лiкарських потреб восени заготовляють коренi дворічного i старшого вiку пiсля вiдмирання надземної частини рослини. Коренi миють, знiмають кору, розрiзають на шматки i висушують. У корiннi алтеї лiкарської мiстяться: слиз, крохмаль, цукор, аспарагiн, бетаїн, пектини, жирна олiя. У листі та квiтках є незначна кiлькiсть слизу й ефiрної олiї. У плодах жирна олiя. Препарати алтеi лiкарської мають відхаркувальну, протизапальну та захисну обволікувальну дiю на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Застосовують при гастритах, виразковiй хворобi шлунка та дванадцятипалої кишки, плевритi, поносах при пухлинах. У народній і науковій медицині препарати алтеї приймають всередину у вигляді холодного настою коріння при захворюваннях шлунково-кишкового тракту та органів дихання. Внутрiшньо - настiй корiння алтеї 1:30, або (6,0 на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Вiдвар корiння алтеї на молоцi (1:30) застосовують при туберкульозi легень. Вiдвар корiння, листя i насiння (3:3:0,05 на 200 мл окропу, варити 10 хв), пити по 2 ст ложки тричі на день при каменях у сечовому мiхурi, плевритi та пухлинах. Сироп кореня алтеї використовують для полiпшення смаку мiкстур для дiтей.


АНЕМОНА ДІБРОВНА - Ветреница дубравная

Anemone nemorosa

Багаторiчна кореневищна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, розсiяне притиснутоопушене. Стебловi листки короткочерешковi. Квiтки блiдо-рожевi, бiлi. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - сiм'янка. Росте в широколистяних лiсах, узлiссях на галявинах. Для виготовлення галенових форм збирають траву анемони пiд час цвiтiння. Трава анемони дiбровної мiстить сапонiни, хелiдонову, протоанемонiн, аскорбiнову кислоти, мiнеральнi речовини. Препарати анемони дiбровної антиспастичнi, болетамувальнi, протимiкробнi. Використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (болi в череві, проноси), злоякiсних аритмiях, пневмонiї, пухлинах. Мiсцево - при захворюваннях шкiри (сверблячка, дерматити, фурункули), ревматичнi болi в суглобах. Внутрiшньо - настiй трави анемони дiбровної (1:30) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Зовнiшньо - настоєм трави анемони дiбровної (1:10), лiкувати дерматози, нариви, накладати на суглоби при болях. Слiд пам'ятати, що безконтрольне лiкування може спричинити небажанi наслiдки - нудоту, блювоту. Не призначати вагiтним, бо анемона дiє абортивно.


АНІС ЗВИЧАЙНИЙ - Анис обыкновенный

(ганиж, ганиш, ганус)
Anisum vulgare

Однорiчна трав'яниста рослина родини селерових. Стебло зверху розгалужене, борознисте. Листки троякi: нижнi - цiлiснi, округлi, глибокопилчастi. Серединнi - плоскі, перистi. Верхнi - тричi перисто-розсiченi. Цвiте у червнi - липнi. Плід - двосiм'янка. Вирощують як лiкарську, пряну рослину, ефiрноолiйну. Використовують плоди анiсу. Збирають, коли дозрiє половина плодiв. Плоди анiсу мiстять бiлковi речовини, фурокумарини, жирну ефiрну олiю до складу якої входять анетол, анiсовий альдегiд, кетон. Препарати анiсу проявляють антисептичну, вiдхаркувальну, протизапальну, антиспастичну дiю. Позитивно впливає анiс при запальних процесах дихальних шляхiв (бронхiальна астма, бронхiт, бронхопневмонiя, трахеїт, коклюш, ларингiт), ентеритi, колiтi. Стимулює видiлення молока у матерiв-годувальниць. Плоди анiсу входять до складу грудного елiксиру та шлункового чаю. Внутрiшньо - настiй плодiв анiсу (2 ч ложки на 200 мл окропу), пити по 2 ст ложки 4 рази на день за 30 хв до їди. Настоянку плодiв анiсу (20 г сировини на 100 мл 40% розчину спирту - горiлка), приймати по 20 крапель тричі на день. Анiсова олiя на цукор по 4 краплi тричі на день. Нашатирно-анiсовi краплi - тричі на день по 8 крапель на цукор. Якщо надiрвався голос, необхiдно взяти 100 г насiння анiсу залити 200 мл окропу, прокип'ятити 15 хв. Вiдвар процідити, додати 50 г меду, знову прокип'ятити. Зняти з вогню, додати 1 ст ложку коньяку або горiлки. Пити по 1 ст ложцi кожнi 30 хв. Голос швидко вiдновиться. Можна використати i таку сумiш: 400 г висiвок будь-якого борошна та 50 г насiння анiсу на 500 мл окропу, настояти 1 год. Пити настiй потроху гарячим протягом дня. Пiд вечiр горло не болiтиме, повнiстю відновляться звук i тембр голосу. При гiпогалактiї приготувати суміш із 5 г плодiв анiсу, 3 г плодiв фенхелю, 10 г трави козлятника (подрiбнити). 1 ч ложку цієї сумiшi залити 200 мл окропу, настояти 45 хв. Приймати до їди по 50 мл 4 рази на день. Зовнiшньо - мазь із однієї частини порошоку плодiв анiсу з корiнням чемерицi (1:1) та жирової основи (двох частин свинячого жиру або керосину) використовують при вошивостi.


АРНІКА ГІРСЬКА - Арника горная

(ангельське зiлля, баранка, бараняча трава, живокiсть, зілля баранє, нечуй вiтер, скусiвник лiкарський, чарник, шалата дика, ярник)
Arnica montana

Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, при основi - з розеткою із чотирьох овальних листкiв. Стебловi листки сидячi, супротивнi. Квiтки двостатевi, в одиничних кошиках на верхiвцi стебла i гiлок. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - сiм'янка. Росте на луках, по чагарниках, узлiссях у гiрських передлiссях Карпат. Для виготовлення галенових лiкарських форм використовують квiтковi кошики, якi збирають на початку цвiтiння. Квiтки арнiки мiстять ефiрну олiю, флавоноїди, арнiцин, арнiфолiн, цинарин, дубильнi речовини, iнулiн, холiн, вiтамiни, смоли, органiчнi кислоти, мiкро та макроелементи. Препарати арнiки застосовують при стенокардiї, міокардиті, розширюють коронарні судини, посилюють амплітуду серцевих скорочень, знижують артеріальний тиск, покращують роботу серцевого м'яза, при гiпертонiчнiй хворобi і атеросклерозі знижують концентрацію холестерину у крові, швидше відновлюють функцiї центральної нервової системи при мозкових крововиливах. Галенові препарати арніки застосовують при нічному нетриманні сечi. В комбiнацiї з цмином пiщаним, кукурудзяними приймочками, ромашкою лікарською використовують при гепатитi, холециститi. Мiсцево - у виглядi компресiв при гематомах, гнійничкових захворюваннях шкiри, трофiчних виразках, вiдмороженнях, опiках, болях у суглобах i м'язах, фурункульозi. Внутрiшньо - настiй квiток арнiки (1:20) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день до їди. Настiй сумiшi нагiдок, арнiки, бобiвника трилистного i вербени у спiввiдношеннi 1:2:2:1 (2 ст ложки сумiшi на 300 мл окропу, настоювати в термосi 12 год), пити по 2 ст ложки 4 рази на день при захворюваннях печiнки. Настоянку квiток арнiки (1:10 на 70% розчинi спирту) приймати по 40 крапель 4 рази на день до їди. При раку шлунка настiй кореня арнiки i трави чистотiлу великого (по 5 г на 500 мл окропу, настоювати 1 год) вживати по 50 мл 4 рази на день до їди. Зовнiшньо - настiй квiток арнiки (1:10) або розведену в 5 частинах води настоянку арнiки застосовують у виглядi компресiв, примочок на виразки та iншi пошкодження шкiри. Мазь квiток арнiки (2 г сировини на 15 г вазелiну) - на забитi мiсця тiла, при гематомах, опiках.


АРТИШОК ПОСІВНИЙ - Артишок посевной

Cynara scolymus

Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових заввишки до 2 м. Стебло гiллясте, прямостояче, сіро-зелене. Листки великi, перисторозсiченi. Квiтки синi або синьо-фiолетовi, зiбранi у великi, до 25 см у дiаметрi - кошики. Цвiте у червнi - липнi. Плід - сiм'янка. Вирощують як овочеву i лiкарську рослину. Для медичних потреб використовують зiбранi до цвiтiння кошики. У кулiнарії з них готують приправу, салати, споживають свіжими або консервованими. Кошиках артишка мiстять вуглеводи, бiлки, iнулiн, вiтамiни, цинарин. Препарати артишока проявляють спазмолiтичну, сечогiнну, судинорозширювальну дiю, регулюють функцiю щитовидної залози. Застосовують при гiпертонiчнiй хворобi, набряках, гепатитi, холециститi, атеросклерозi, тиреотоксикозi, дiабетi, для нормалiзацiї обмiну речовин, при запорах. Особливо корисні для людей похилого вiку. Внутрiшньо - вiдвар кошикiв артишка (1:10) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Свіжі кошики корисно споживати у виглядi салатiв, а також вiдваренi або консервованi в оливковiй олiї.


АРУМ ПЛЯМИСТИЙ - Аронник пятнистый

Arum maculatum

Багаторiчна трав'яниста рослина родини ароїдних. Листки довгочерешковi, прикореневi, серцеподібнi, темноплямистi. Качанчик захований при основi в коричневу або жовту обгортку. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - червона ягода. Коренi потовщенi, бульбоподібнi. Рослина має сильний неприємний запах. Росте в букових лiсах Карпат. Використовують свiжi або висушенi бульбоподібнi потовщенi коренi. Заготовляють восени або навеснi до розвитку листя. Висушують в сушарках. У свiжому виглядi всi частини дуже отруйнi. Здебільшого отруюються ягодами та бульбами. Висушена або зварена рослина не отруйна. Бульби мiстять сапонiни, алкалоїди, крохмаль, глікозиди. У народнiй медицинi використовують при бронхiтах, ревматизмi, подагрi. Внутрішньо - настiй бульб (1 ч. ложка подрiбненої сировини на 200 мл окропу, настоюють 8 год) вживати по 1 д. ложцi тричі на день. Настоянку приймають по 10 крапель тричі на день. Симптоми отруєння: речовини, якi мiстяться в рослинi дiють на центральну нервову i серцево-судинну системи. З'являються посилене нудота, блювання, слюновидiлення, болi в животi, проноси. При важкому отруєннi ягодами спостерiгається рiзко виражена слабiсть, судоми, порушення ритму серцевих скорочень, галюцинацiї. Лікування: промивання шлунка розчином калiю перманганату, активоване вугiлля всередину, внутрiшньом'язово - розчин магнiю сульфату 25% - 10 мл, внутрiшньовенно розчин барбамiлу 10% - 10 мл, тiамiну бромiд 5% -1 мл, пiридоксину гiдрохлорид 5% - 1 мл, розчин АТФ 1% - 2 мл, кислоти аскорбiнової 5% - 1 мл. При розладах серцевого ритму вводять розчин новокаїнамiду 10% - 10 мл або 1 - 2 мл анаприлiну 0,1% - 1 мл; при серцевiй недостатностi внутрішньовенно вводять розчин строфантину 0,05% - 1 мл, або корглiкону 0,06% - 1 мл разом із 10 мл 40% розчину глюкози. При брадикардiї вводять розчини атропiну сульфату 0,1% - 1 мл, кислоти аскорбiнової 5% - 2 мл, тiамiну бромiду 5% - 1 мл, пiридоксину гiдрохлориду 5% - 1 мл.


АСТРАГАЛ СОЛОДКОЛИСТИЙ - Астрагал сладколистный

(заячий горох, дев'ятосильник, девятилітник, калюжник, в'язіль, крило орлине, ненаситень, волосник, укладник, стручечки)
Astragalus glycyphyllos L.

Багаторiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло розгалужене. висхiдне. Листки черговi, непарноперистi. Квiтки зелено-жовтi, в коротких рясних китицях. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - біб. Росте у мiшаних лiсах, полях, на узлiссях, чагарниках. Для лiкарських потреб заготовляють траву астрагалу пiд час цвiтiння. Трава астрагалу солодколистого мiстить алкалоїди, сапонiни, дубильнi речовини, флавоноїди, глiциризин, аспарагiн. Препарати астрагалу солодколистого проявляють спазмолiтичну, бронхолiтичну, гіпотензивну, сечогiнну дiю. Посилюють секрецiю молочних залоз. Галеновi препарати астрагалу солодколистого застосовують при атеросклерозi, гастритах, захворюваннях печiнки (гепатит, цироз), гiпертонiчнiй хворобi, дихальних шляхiв (бронхiт, трахеїт) i сечовидiльних шляхiв. Мiсцево - при фурункульозi, iшiасi. Внутрiшньо - настiй трави астрагалу солодколистого (1:10) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Зовнiшньо - настiй трави (1:10) служить для компресiв, примочок.


АСТРАГАЛ ХЛОПУНЕЦЬ - Астрагал хлопунец

(хлопунці)
Astragalus cicer L.

Багаторiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло лежаче, борознисте, сильно розгалужене. Листки непарноперистi, ланцетнi або продовгасто-елiптичнi. Квiтки блiдо-жовтi, зiбранi в густi пазушнi головки. Цвiте у травнi - серпнi. Плід - шаровидно здутi боби, довжиною до 14 мм, мохнатi, двогнiзднi, дозрiлi - майже чорнi. Росте на територiї Закарпаття на полях, по берегах рiчок, у чагарниках. Для лiкарських потреб заготовляють траву астрагалу хлопунця. Трава астрагалу хлопунця мiстить алкалоїди, сапонiни, дубильнi речовини, флавоноїди, вiтамiни (А, Е, С, К, В1, В2, В6, В12, PP, фолiєву кислоту), мiнеральнi речовини (К, Na, Са, Р, Mg, Cu, Co, Au, Zn, Ti,Mo, Se). Галеновi препарати астрагалу хлопунця проявляють судинорозширювальну, сечогiнну, седативну, спазмолiтичну, антиатеросклеротичну, антиоксидантну, гіпотензивну активнiсть. Експериментальними дослiдженнями на тваринах нами доказано, що препарати астрагалу хлопунця вiдносяться до малотоксичних. Гостра токсичнiсть настою астрагалу хлопунця для щурiв i мишей складає 15 г/кг при прийомi всередину i 10 г/кг при внутрiшньоочеревинному введеннi в перерахунку на сухуси-ровину. Тривале введення препаратiв астрагалу хлопунця не викликає токсичних змiн в органiзмi тваринам. Препарати астрагалу хлопунця не проявляють ембрiотоксичної i тератогенної дiї, сприяють бiльшiй ймовірності заплiднення яйцеклiтин та їх iмплантацiї. Введення препарату астрагалу хлопунця тваринам на фонi дiї снотворних засобiв приводить до посилення ефекту останнiх (тривалiсть сну збiльшується у 2 - 3 рази). Таким чином, проведенi нами експериментальні дослiдження свiдчать, що астрагал хлопунець нормалiзує артерiальний тиск при гiпертензiї i ряд бiохiмiчних процесiв, якi вiдiграють роль у розвитку атеросклерозу, гiпертонiчної хвороби та iнших захворювань. У народнiй медицинi препарати астрагалу хлопунця застосовують при гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозi, гастритах, стенокардiї, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, гепатитi, холециститi, набряках, судомах, безсоннi, iстерiї, анемiї, статевiй слабкостi (iмпотенцiї) та безпліддi. Внутрiшньо - настiй трави астрагалу хлопунця (20 г сировини заливають 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Рiдкий екстракт астрагалу хлопунця - по 25 крапель тричі на день. Зовнiшньо - настiй трави астрагалу хлопунця (1:10) служить для обробки гнiйних ран, виразок.